Постанова Донецький апеляційний суд № 221/6547/17

22-ц/804/1060/20 221/6547/17 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „17" березня 2020 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 221/6547/17 Номер провадження 22-ц/804/1060/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б. за участю секретаря: Єфремової О.В. учасники справи : позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідач - ПАТ «ПУМБ» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року головуючого судді Безрук Т.В. зі складанням повного тексту судового рішення 27 грудня 2019 року по цивільній справі про захист прав споживачів,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» далі (ПАТ «ПУМБ») з позовом про захист прав споживачів. Позов мотивований тим, що 06 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відділенням ПАТ «ПУМБ» в місті Донецьк був укладений кредитний договір за № 6072543 згідно з яким позивач отримав кредит на суму 114 750 грн. з останнім погашенням кредиту 06 лютого 2015 року зі сплатою 13,9% річних за користування кредитом. Відповідно до наявних квитанцій за період з 13 березня 2008 року по 15 лютого 2014 року ОСОБА_2 сплачені кошти у сумі 98 503,17 грн, залишок за тілом кредиту складає 29 938, 81 грн. 15 квітня 2014 року позивачі звернулися до відділення банку, що розташоване за адресою: м. Донецьк , вул . Університетська , 2а, де менеджером відділення їм була надана інформація, що статус кредитного договору № 6072543 списаний. 15 та 16 лютого 2014 року вони телефонували на гарячу лінію ПАТ «ПУМБ», де їм також була надана інформація, що статус кредитного договору списаний і вони можуть отримати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором у відділенні банку в місті Донецьк. 24 лютого 2014 року позивачами було направлено письмове звернення на адресу керівника відділення ПАТ «ПУМБ» в місті Донецьк про списання залишку заборгованості за вказаним кредитним договором в повному обсязі та надані довідки про відсутність заборгованості позивачів для надання в контролюючи органи. 22 квітня 2017 року позивачами було направлено електронне письмове звернення голові ПАТ «ПУМБ» Черненко С. П. з проханням надати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 60722543 від 06 лютого 2008 року для надання контролюючим органам. До теперішнього часу відповіді від голови правління ПАТ «ПУМБ» позивачі на своє звернення не отримали. Позивачі вважають, що такі дії голови правління ПАТ «ПУМБ», порушують їх конституційні та цивільні права, зокрема передбачені ст.ст. 34, 42 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 3,5,7,18-20 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 55, 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та інші права, передбачені нормами діючого законодавства. Крім того, в порушенням вимог кредитного договору та норм чинного законодавства відділення ПАТ «ПУМБ» в місті Донецьк не повідомило позивачів про призупинення здійснення фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Тому просили :- визнати протиправною бездіяльність голови правління ПАТ «ПУМБ» Черненка С. П., яка виразилась у ненаданні відповіді на їх запит від 22 квітня 2017 року; - зобов`язати голову правління ПАТ «ПУМБ» протягом 15-ті днів надати належну обґрунтовану відповідь на їх запит від 22 квітня 2017 року відповідно до норм законодавства; - зобов`язати голову правління Черненка С. П. надати запис їх дзвінка на гарячу лінію від 15 та 16 лютого 2014 року про статус кредитного договору і надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором № 6072543 від 06 лютого 2008 року відповідно інформації від менеджера ПАТ «ПУМБ», розташованого за адресою: м.Київ, вул. Андріївська, 4, для надання в контролюючи органи; - відправити запит до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка у межах своєї компетенції: надає інформацію за запитами на інформацію, надає висновки про віднесення операції до фінансових послуг; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно - правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегульованим організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ» про захист прав споживачів - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів скарги зазначають, що рішення не відповідає вимогам Закону України «Про безоплатну правову допомогу», Закону України «Про захист прав споживачів», нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки: станом на 25 січня 2020 року на їх звернення від 05 грудня 2018 року та інші до Наглядової ради системи Безоплатної правової допомоги, Директорату з прав людини доступу до правосуддя та правової обізнаності та Керівника Маріупольського місцевого Центру з надання безоплатної вторинної допомоги їм не надано проєкт-уточнення позовної заяви та проєкт-клопотання про приєднання матеріалів і документів по справі 221/6547/17; станом на 25 січня 2020 року на їх звернення від 05 травня 2018 року та інші до адвоката Лісодід О.В. їм не надано проєкт-уточнення позовної заяви та проєкт-клопотання про приєднання матеріалів і документів по справі 221/6547/17; станом на 25 січня 2020 року на їх звернення від 21 січня 2019 року та 29 січня 2019 року до Волноваського Центру надання вторинної безоплатної допомоги їм не надано проєкт- уточнення позовної заяви та проєкт-клопотання про приєднання матеріалів і документів по справі 221/6547/17 від представника Волноваського Центру надання вторинної безоплатно допомоги Пліс В.М. Волноваський районний суд Донецької області 18 грудня 2019 року по цивільній справі № 221/6547/17 провів судове засідання та ухвалив рішення без участі позивачів та без урахування відповідного клопотання з додатками від 18 грудня 2019 року,без участі представників безоплатної правової допомоги. Позивачі належним чином повідомили суд відповідним клопотанням, яким просили відкласти розгляд цивільної справи та перенести судове засідання на іншу дату.Позивачі, як громадяни України, керуючись Конституцією України та Законом України «Про захист прав споживачів», не згодні з вимогами проєкту- уточненої позовної заяви по цивільній справі № 221/6547/17, так як проєкт-заяви складений адвокатом Лісодід О.В. та представником Волноваського Центру з надання вторинної безоплатної допомоги Плісом В.М. не відповідає діючому законодавству України «Про захист прав споживачів» та вимогам ст. ст.7, 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» , що є порушенням норм чинного законодавства України та Закону України «Про захист прав споживачів» та заздалегідь позбавили їх прав та свобод людини та громадянина відповідно до ст. 55 Конституції України. Крім того, зазначають, що Національний банк України ( далі - НБУ) повідомив про те, що з 19 січня 2020 року регулятор отримав повноваження на захист прав споживачів фінансових послуг у зв`язку з введенням в дію положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг»; НБУ нагадує про те, що деякі вимоги відповідно до норм зазначеного закону вже затверджені постановою № 141 Правління НБУ від 28 листопада 2019 року «Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення банками клієнтів щодо банківських та інших фінансових послуг». Як зазначає регулятор, профільний підрозділ, який опікуватиметься захистом прав споживачів фінпослуг, за півроку отримано близько 4 тисяч звернень споживачів, 64% з яких - звернення, що стосуються банків. Споживачі скаржаться до НБУ, зокрема, що банки не розкривають повну вартість кредиту, самовільно списують кошти із зарплати чи інших нарахувань у погашення боргу, списують проценти за рахунок збільшення кредитного ліміту з процентами за більшою ставкою, не пояснюють при цьому правомірність своїх дій тощо. Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи,позбавивши позивачів права на справедливий судовий розгляд. На їх думку, деякі аспекти судової практики сприяють діям недобросовісних кредиторів, які в тому числі користуючись можливостями корпоративного впливу на судову систему, призводять до порушень прав громадян, така корпоративна позиція правової системи спільно з найбільшими кредиторами, якими в Україні є державні фінансові установи, призводить до нівелювання самої сутності держави, однією із функцій якої є захист прав членів суспільства. Ухвалюючи несправедливі судові рішення, які необґрунтовано захищають інтереси великих корпорацій, суди сприяють розвитку не тільки правового нігілізму, але й створюють відчуття незахищеності особи. Несправедливо вирішений судовий спір створює за собою суспільну думку, внаслідок якої посилюється еміграція, збільшується відтік працездатного населення, підвищується навантаження на соціальні фонди. Передчасно і недалекоглядно вважати, що одне рішення суду не впливає на суспільство. Проблема полягає в тому, що банки не розголошують інформацію про списання боргів, та позичальник зможе дізнатися про це тільки в ході судового розгляду. Звертають увагу суду, на системні порушення їх прав та інтересів щодо реалізації та захисту прав споживачів, гарантованих Конституцією та законами України у різних сферах життя щодо неоднозначності судової практики та небажання більшості судів вникати в суть питань щодо прощення боргу, що призводить до системного порушення прав громадян та несплати значних сум податків в бюджет України. Вказують, що згідно Постанови правління НБУ від 06 серпня 2014 року № 466 ПАТ «ПУМБ РЦ в м. Донецьк» (юридичний адрес 83001, м. Донецьк, Ворошилівський р- н, вул. Університетська, 2а) призупинив здійснення фінансових операцій з 06 серпня 2014 року у населених пунктах, які не підконтрольні українській владі. Станом на 25 січня 2020 року ПАТ «ПУМБ РЦ в м. Донецьк» не відновив фінансові операції після переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади відповідно пункту 4 Постанови № 466 від 06 серпня 2014 року та продовжено стягнення позивачів неіснуючих боргів, тому що відповідно до виписки (витяг) з Реєстру боржників України в електронному вигляді у позивачів в цілому немає заборгованості. Тобто, Волноваський районний суд Донецької області не прийняв до уваги та неправильно застосував діюче законодавство, процесуальні, нормативні документи і норми матеріального права. Судом першої інстанції неправильно застосовано норми законодавства при розгляді вказаних заяв, скарг та клопотань на підставі п. 1-4. ст. 10 ЦПК України та на підставі рішення Вищого спеціалізованого суду у справі від 28 січня 2015 року по справі N 6-40809св14, що призвело до ухвалення неправосудних ухвал та рішення , як від 13 березня 2015 року, так і від 18 грудня 2019 року - що є порушенням норм процесуального права. Списання боргу позичальників перед банківськими установами є підставою для відмови у задоволенні вимог кредиторів, про що свідчить і практика Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, правова позиція якого висловлена в ухвалі від 28 січня 2015 року справа № 6-40809св14, відповідно до якої, у разі списання боргу, банк втрачає право вимагати його виплату від позичальника. Таке рішення ґрунтується на тому, що банк, списуючи кредит, отримує компенсацію з своїх резервів і таким чином закриває проблемний портфель. Разом з основною сумою боргу списанню підлягають і відсотки, і штрафи. Тобто ,позичальник повністю звільняється від погашення свого кредиту. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з*явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, шляхом отримання телефонограми (т.3.а.с.208-209), та шляхом отримання судової повістки ,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки (т.4.а.с.1,2). Електронною поштою надали заяву про розгляд справи без участі позивачів (т.3 а.с.128,165,185,201-203). У судове засідання апеляційного суду представник ПАТ «ПУМБ» адвокат Курилова О.А. не з*явилася,належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Електронною поштою надала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,вважаючи її необґрунтованою,та такою,що не містить посилання на жодні порушення суду першої інстанції,допущені при ухваленні рішення. Просила залишити рішення суду без змін,як законне та обґрунтоване (т.4 а.с.5). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв*язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення ,з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 06 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відділенням ПАТ «ПУМБ» в місті Донецьк був укладений кредитний договір за № 6072543, за яким позивач отримав кредит на суму 114 750 грн. з останнім погашенням кредиту 06 лютого 2015 року зі сплатою 13,9% річних за користування кредитом. В забезпечення виконання умов договору ОСОБА_2 укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_1 № 6119991 від 06 лютого 2008 року. З Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 221/6150/13-ц за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вбачається , що ще у листопаді 2013 року ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості у солідарному порядку за кредитним договором від 06 лютого 2008 року № 6072543. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 362 грн 30 коп., що складається з: 60 253 грн 25 коп. - заборгованості за кредитом, 1 372 грн 77 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4 588 грн 78 коп. - пені за прострочення строків погашення кредиту, 1 147 грн 50 коп. - штрафу за порушення відповідачем обов`язків, передбачених п.п. 4.3.2 - 4.3.6 кредитного договору. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін. Судом касаційної інстанції відхилені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із зазначенням того,що доводи касаційної скарги про те, що вимога про стягнення штрафу та пені це подвійне стягнення, є безпідставними, оскільки договором передбачені штрафні санкції за різні порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Також,суд касаційної інстанції зазначив,що суди попередніх інстанцій, перевіривши всі докази по справі, врахувавши строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відділом державної виконавчої служби Волноваського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду. Згідно копії листа 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернувся до відділення ПАТ «ПУМБ» в місті Донецьк із заявою про розгляд питання про списання залишку заборгованості по кредитному договору № 6072543 в повному обсязі. В листі просив надати довідку про відсутність заборгованості по кредитному договору для надання в органи Державтоінспекції. Згідно штампу банку заява отримана відділенням ПАТ «ПУМБ» в місті Донецьк 24 лютого 2014 року (т.1.а.с.57 ). Листом за вих. № ДОN-61/83 від 21 березня 2014 року ПАТ «ПУМБ» надало відповідь на заяву ОСОБА_2 від 24 лютого 2014 року, в якій зазначило про неможливість надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором та неможливість списання залишку заборгованості за кредитним договором через наявну заборгованість ОСОБА_2 перед банком.У вказаному листі також зазначено,що у зв*язку з несвоєчасним виконанням умов кредитного договору банком проводились заходи щодо стягнення кредитної заборгованості.Також,було проігноровано вимогу банку щодо реалізації предмету застави в добровільному порядку,тому банк був змущений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Згідно заочного рішення Волноваського районного суду Донецької області від 17 січня 2014 року по справі № 221/6150/13-ц позовну заяву банку про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки було задоволено у повному обсязі . Згідно рішення суду заборгованість перед ПАТ`ПУМБ» складає 67 362,30 грн. ,а також сплата суми судового збору. На зворотньому аркуші вказаної відповіді міститься власноручна напис ОСОБА_2 про отримання копії відповіді 21 березня 2014 року та його підпис (а.с.58). Згідно копії листа відповіді на звернення, ПАТ «ПУМБ» на ім`я заступника директора департаменту-начальника першого управління нагляду Департаменту банківського нагляду Національного банку України встановлено, що станом на дату складання листа у ПАТ «ПУМБ» відсутня технічна можливість прослухати записи розмов за 15 та 16 лютого 2014 року. Відповіді стосовно порушених ОСОБА_2 питань перед банком було надано клієнтові у листах із вихідними № КНО-113/3926/02-1 від 15 липня 2016 року, № КНО-120/878/02-1 від 09 вересня 2016 року та № КНО - 120/878/02-2 від 27 вересня 2016 року відповідно. У листі зазначено, що звернення від імені ОСОБА_2 у квітні 2017 року на адресу банку не надходило. На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити про таке. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. З цього слідує, що порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають захисту і у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Статтею 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на той факт, що 22 квітня 2017 року ними було направлено електронне письмове звернення голові ПАТ «ПУМБ» Черненко С. П. з проханням надати довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 60722543 від 06 лютого 2008 року для надання контролюючим органам. Як доказ на підтвердження вказаної обставини до позову долучена копія звернення та роздруківка про надіслання електронного листа на адресу відповідача на сайті «Mail.ru». Отримання вказаного звернення від позивачів заперечувалося відповідачем ПАТ «ПУМБ». Відмовляючи у задоволенні позову,суд виходив з того,що вказані документи, не є належним доказом на підтвердження отримання відповідачем електронного запиту від позивачів, оскільки ці документи не відповідають вимогам законодавства, зокрема ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,а відтак порушень банком ст.20 Закону України « Про звернення громадян», Закону України «Про захист прав споживачів» не встановлено ,а тому вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність голови правління ПАТ «ПУМБ» та зобов`язання останнього надати відповідь на запит позивачів від 22 квітня 2017 року,є необґрунтованими . Відмовляючи у задоволенні позову в частині надання запису дзвінка на гарячу лінію за 15 та 16 лютого 2014 року, суд першої інстанції виходив з того , що з дослідженого судом листа відповіді ПАТ «ПУМБ» на адресу Національного банку України, записи гарячої лінії за вказаний період на теперішній час не збереглися. У відповідача відсутня об`єктивна можливість надати такий запис позивачам, та вимоги позивачів не містять посилання норми чинного законодавства, які б зобов`язували банки записувати та зберігати телефонні дзвінки на гарячі лінії. Направлення запиту до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не є належним засобом захисту цивільних прав та інтересів особи, який може бути застосований судом. Доводи позивачів про порушення з боку відповідача норм діючого законодавства під час виконання зобов`язань за кредитним договором та надання кредитних послуг , судом відхилені , оскільки, не стосуються предмету позову по справі, та крім того , спірні питання з приводу кредитних зобов`язань вже вирішені судовим рішенням, що набрало законної сили. Інші письмові документи, надіслані позивачами на адресу суду,є листуванням позивачів з органами та установами, та не є доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України, та не стосуються позовних вимог. Наявні в матеріалах справи докази, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Розглядаючи справу, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив природу спірних правовідносин і дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв`язку з чим судом надано обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не є слушними,оскільки відповідно вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов*язків,передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків,пов*язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Позовна заява - це документ, який пред*являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про захист порушених прав чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( ст.13 ЦПК України ). Будь-який позов має чітко виражену ціль,яка втілюється у формі позовних вимог,що їх викладає позивач у позовній заяві. Виходячи із змісту позовних вимог,суд апеляційної інстанції вважає недоречним посилання апелянтів, на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року по справі № 6-40809св14 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,оскільки не стосуються предмету позову по справі. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави . Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України 2004 року до початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача. Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Відповідно до ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду. Як вбачається з досліджених матеріалів справи позовна заява ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшла до Волноваського районного суду Донецької області 04 грудня 2017 року (т.1.а.с.1-7). Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року провадження по справі відкрито та призначено проведення попереднього розгляду. Попередні судові засідання неодноразово відкладались з різних причин ,в тому числі і за клопотаннями позивачів.Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 05 лютого 2019 року повернуто заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог ,як не підписану (т.1.а.с.148). Матеріали справи містять ряд клопотань позивачів про відкладення розгляду справи із зазначенням різних причин,в тому числі неотримання відповіді на їх електронне звернення до Наглядової ради системи безоплатної правової допомоги,Директорату з прав людини доступу до правосуддя та правової обізнаності та керівника Маріупольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги від 05 лютого 2019 року (т.1.а.с.72,75,152). Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року з викладеннями відповідного мотивування , у задоволенні клопотань позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо: - нормативно упорядкувати вирішення питання щодо засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки такий термін відсутній в Цивільному та Господарському кодексах України;- нормативно упорядкувати вирішення питання списання боргу, як виду корегування податкових зобов`язань фізичних і юридичних осіб;- нормативно упорядкувати вирішення питання щодо неоднозначності судової практики і небажання більшості судів вникати в суть питань щодо прощення боргу, що призводить до системного порушення прав громадян та несплати значних сум податків;- встановити єдиний формат для всіх фінансових установ-кредитодавців для створення системи захисту прав споживачів фін послуг і усунення прогалин та неузгодженостей у чинному законодавстві України;- нормативно упорядкувати вирішення питання щодо відповідальності за завдану майнову шкоду неправомірними рішеннями … особою, яка заподіяла шкоду та усвідомлено ввела в оману споживачів фінансових послуг;- нормативно упорядкувати вирішення питання в межах Рамкової програми партнерства 2018-2022 між Урядом України та ООН (РПП) щодо проведення правової експертизи на відповідність Конституції, законам та іншим НПА України щодо Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг;- повідомити Президента України, представників Офісу Президента України, Судової влади України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України для отримання позивачами публічної інформації- від 09 вересня 2019 року ,29 жовтня 2019 року ,19 листопада 2019 року,27 листопада 2019 року - відмовлено . Закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 09 годину 00 хвилин 18 грудня 2019 року (т.2.а.с.223-225). В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення 10 грудня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за місцем реєстрації та проживання : Донецька область,Волноваський район,смт.Новотроїцьке,вул.Кошового,буд.25 (т.2.а.с.226,227). Тобто,позивачі належним чином були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи . 18 грудня 2019 року позивачами на адресу суду направлено електронне звернення в якому останні зазначали ,що звертають особливу увагу на той факт,що відповідно до умов кредитного договору від 06 лютого 2008 року № 6072543 представники ПАТ «ПУМБ» не повідомили їх про призупинення здійснення фінансових операцій у населених пунктах,які не контролюються українською владою відповідно до норм діючого законодавства . Усі зміни та доповнення відповідно до норм діючого законодавства повинні фіксуватись представниками ПАТ «ПУМБ» відповідною додатковою угодою до кредитного договору, чого зроблено не було станом на 15 грудня 2019 року. Таким чином, банк своїми діями,які виразились в неотриманні ними певної інформації,яка має суттєве значення, сприяв порушенню умов договору щодо своєчасного погашення сум. Проблема полягає в тому,що банки не розголошують інформацію про списання боргів,і позичальник зможе дізнатися про це тільки в ході судового розгляду ,тому просили відкласти розгляд справи призначеної на 18 грудня 2019 року о 09 год.00 хвилин Волноваським районним судом по справі № 221/6547/17 за їх позовом до ПАТ «ПУМБ» про захист прав споживачів та перенести судове засідання на іншу дату (т.3.а.с.1-3) . Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів (ст.209 ЦПК України ). Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Питання представництва у цивільному судочинстві висвітлено в положеннях ст.ст.58-64 ЦПК України ,де зазначено хто може бути представником та як повинні бути підтверджені його повноваження. Здійсненою перевіркою матеріалів справи ,встановлена відсутність документів на підтвердження представництва інтересів позивачів під час розгляду справи ,а тому доводи скарги щодо проведення розгляду справи без участі представників безоплатної правової допомоги відхиляються судом апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,зводяться до особистого тлумачення норм права, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 375 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 24 березня 2020 року . Судді: