Постанова 4857 № 260/681/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/681/21 пров. № А/857/19728/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Святецького В.В., суддів: Довгополова О.М., Гудима Л.Я., за участю секретаря судового засідання: Вовка А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 260/681/21 (головуючий суддя Ващилін Р.О., час ухвалення 11 год. 51 хв., м. Ужгород, повний текст рішення складений 08 жовтня 2021 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05 жовтня 2021 року (т.2, а.с. 81) просив: а) визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 26 січня 2021 року №7-тр/р ,,Про звільнення ОСОБА_1 ; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції України в Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища; 3) стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 січня 2021 року по день ухвалення рішення суду. 4) допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції України в Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць. Рішенням від 06 жовтня 2021 року Закарпатський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення є необґрунтованим та не відповідає вимогам Закону. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд у рішенні констатував правомірність дій відповідача при звільненні ОСОБА_1 з посиланням на докази (лікарняні листки) перебування останнього у лікарняній відпустці. При цьому суд залишив поза увагою аргументи позивача незаконності оскарженого наказу. Так, представник відповідача не надав жодного документу, який став підставою для скасування наказу №439-о про звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим рішення про скасування попереднього наказу про звільнення позивача є невмотивованим і суперечить приписам статті 2 КАС України. Закон забороняє звільнення під час перебування у будь-якій із відпусток, визначених Законом України ,, Про відпустки. Тож, навіть якщо в останній день роботи працівникові буде видано лист тимчасової непрацездатності, рішення про його звільнення вважатиметься необґрунтованим. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 260/266/20 наказ голови Державної екологічної інспекції України від 26 грудня 2019 року № 439-о ,,Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції України в Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища визнаний протиправним, що є безспірним фактом визнання дій відповідача протиправними. Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою аргументи позивача про те, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Захист порушеного права в такому випадку полягає в поновленні працівника на попередній роботі, а не прийняття рішення про зміну дати звільнення чи мотивів і підстав. Не надавши належної юридичної оцінки вказаним обставинам, суд першої інстанції також не врахував, що подальші дії відповідача, направлені на звільнення з посади ОСОБА_1 за іншими мотивами, є похідними від попередніх незаконних дій та рішень. Таким чином, незаконні рішення відповідача, які пов`язані із прийняттям наказу від 26 грудня 2019 року № 439-о, подальшого його скасування наказом Державної екологічної інспекції України від 26 січня 2021 року №7-тр/р та звільнення позивача у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності не відповідають вимогам чинного законодавства та не можуть створювати будь-яких правових наслідків, окрім тих, які пов`язані із їх протиправністю. З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Державна екологічна інспекція України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права. Просить відхилити вимоги апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду, підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Представники відповідачів заперечили вимоги апеляційної скарги та просили відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у відзиву. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належать до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що наказом Державної екологічної інспекції України від 22.03.2017 №156-о ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області. 26 грудня 2019 року Державна екологічна інспекція України видала наказ №439-о, яким ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області 02 січня 2020 року у зв`язку із отриманням державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 87 Закону України ,,Про державну службу. Рішенням від 27 жовтня 2020 року у справі №260/266/20 Закарпатський окружний адміністративний суд позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, Державної екологічної інспекції у Закарпатській області задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ тимчасово виконуючого обов`язки голови Державної екологічної інспекції України Є. Фірсова №439-о від 26 грудня 2019 року ,,Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області. Однак, у задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив з тих підстав, що станом на 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 фактично звільнений не був, оскільки наказ №439-о від 26 грудня 2019 року не реалізований у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю останнього. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Закарпатській області залишена без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №260/266/20 - без змін. Також суд першої інстанції встановив, що у період з 18 по 29 грудня 2019 року ОСОБА_1 перебував у додатковій оплачуваній відпустці, а в подальшому з 30 грудня 2019 року по 26 січня 2021 року був відсутній на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю 353 календарні дні, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями листків непрацездатності, табелів обліку робочого часу та довідкою Державної екологічної інспекції у Закарпатській області № 476-15 від 23.02.2021 (т.1, а.с. 22-49, 54-80). При цьому, суд врахував листки непрацездатності: з 30 грудня 2019 року по 11 січня 2020 року - 13 днів (листок непрацездатності серії АКА №052940); з 13 січня 2020 року по 08 лютого 2020 року - 27 днів (листки непрацездатності серії АДФ № 905472 та АКА №048510); з 10 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року - 19 днів (листок непрацездатності серії АКА №048521); з 02 березня 2020 року по 13 березня 2020 року - 12 днів (листок непрацездатності серії АКА №020002); з 16 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року 26 днів (листки непрацездатності серії АКА №048551 та АКА №048587); з 13 квітня 2020 року по 17 квітня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №048595); з 21 квітня 2020 року по 27 квітня 2020 року - 7 днів (листок непрацездатності серії АДМ №773680); з 28 квітня 2020 року по 15 травня 2020 року - 18 днів (листок непрацездатності серії АКА №026415); з 18 травня 2020 року по 05 червня 2020 року - 19 днів (листок непрацездатності серії АКА №056875); з 08 червня 2020 року по 10 липня 2020 року - 33 дні (листок непрацездатності серії АКА №056885); з 13 липня 2020 року по 31 липня 2020 року - 19 днів (листок непрацездатності серії АКА №035329); з 03 серпня 2020 року по 07 серпня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067936); з 10 серпня 2020 року по 14 серпня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067965); з 17 серпня 2020 року по 21 серпня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067976); з 25 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року - 4 дні (листок непрацездатності серії АКА №067982); з 31 серпня 2020 року по 04 вересня 2020 року - 5 днів (листок непрацездатності серії АКА №067983); 07 вересня 2020 року - 1 день (листок непрацездатності серії АКА №067984); з 08 вересня 2020 року по 17 вересня 2020 року - 11 днів (листок непрацездатності серії АДШ №947080); з 21 вересня 2020 року по 02 жовтня 2020 року - 12 днів (листок непрацездатності серії АДН №283920); з 05 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2020 року - 26 днів (листок непрацездатності серії АДН №084244); з 02 листопада 2020 року по 11 грудня 2020 року - 40 днів (листки непрацездатності серії АДН №283938, АДН №283940); з 14 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 18 днів (листок непрацездатності серії АДН №084712); з 04 січня 2021 року по 26 січня 2021 року - 23 дні (листок непрацездатності серії АЛВ №560607), що становить сукупно більше 150 календарних днів протягом року. Відповідно до довідки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №476-15 від 23.02.2021 за період з 30.12.2019 по 26.01.2021 кількість днів тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 склала 353 календарні днів, а кількість прогнозованих робочих днів 267 (т.1, а.с. 24). 26 січня 2021 року наказом Державної екологічної інспекції України №7-тр/р, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону України ,,Про державну службу, у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, скасований наказ Державної екологічної інспекції України від 26.12.2019 №439-о ,,Про звільнення ОСОБА_1 та звільнено ОСОБА_1 , начальника Державної екологічної інспекції у Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Закарпатської області, 26 січня 2021 року (т.1, а.с. 19-20). Наказом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області №25-о від 26.01.2021 оголошено наказ Державної екологічної інспекції України №7-тр/р від 26.01.2021. Окрім того, скасовано наказ Державної екологічної інспекції України у Закарпатській області від 02.01.2020 №01-о ,,Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 26.12.2019 №439-о та доручено сектору бухгалтерського обліку та фінансів провести з ОСОБА_1 повний розрахунок (т.1, а.с. 244 - 245). Вважаючи звільнення протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Державна екологічна інспекція України, як суб`єкт призначення ОСОБА_1 на посаду, була наділена повноваженнями та правом на його звільнення на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 87 Закону України ,,Про державну службу. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що частина 2 статті 87 вказаного Закону встановлює право суб`єкта призначення звільнити працівника, який не з`являється на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. Така норма, на думку суду першої інстанції, не містить жодних застережень та виключень в частині неможливості звільнення працівника, хвороба якого може бути пов`язаною з певними протиправними, на його думку, діями роботодавця. Також суд першої інстанції вважає, що законодавством передбачений окремий порядок захисту трудових прав працівників від протиправних дій роботодавця, що не пов`язаний з неможливістю застосування положень ч. 2 ст. 87 Закону. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 2 статті 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Частиною шостою статті 43 Основного Закону громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закону України ,,Про державну службу від 10 грудня 2015 року № 889-VIII ( далі Закон № 889-VIII). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87 цього Закону). Частина 2 статті 87 Закону № 889-VIII передбачає припинення державної служби, зокрема за ініціативою суб`єкта призначення. Так, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За державним службовцем, який втратив працездатність під час виконання посадових обов`язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. У постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 1.380.2019.000967 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що частиною 2 статті 87 Закону України ,,Про державну службу передбачено дві підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а саме: перша - нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності; друга - нез`явлення державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності. Ця підстава виокремлена як самостійна частина статті, оскільки суб`єкт призначення має можливість ініціювати припинення державним службовцем державної служби, тобто ця підстава, на відміну від зазначених у частині першій статті, є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення. Наявність такої підстави обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу. Отже, при визначені наявності підстав для припинення державної служби у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності облік часу нез`явлення на службі здійснюється сумарно протягом року, починаючи з першого дня нез`явлення на службу через тимчасову непрацездатність. Також колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що суб`єкт призначення (роботодавець) повинен приймати рішення про наявність або відсутність підстав для звільнення державного службовця із наведених вище підстав лише після отримання листків тимчасової непрацездатності останнього. Окрім того, право на звільнення державного службовця з підстав нез`явлення останнього на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності може бути реалізоване суб`єктом призначення у разі, коли відсутність працівника шкодить інтересам державної служби. Враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що обов`язковими умовами для звільнення державного службовця з підстав, визначених частиною 2 статті 87 Закону № 889-VIII, є нез`явлення останнього на службу протягом більш як 150 днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності та коли така відсутність працівника шкодить інтересам державної служби. Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність таких підстав припинення державної служби обумовлена тим, що тривала відсутність державного службовця у випадку тимчасової непрацездатності може негативно впливати на функціонування державного органу, де особа проходить державну службу. Однак, при цьому не звернув уваги на ті обставини, що в оскарженому наказі від 26 січня 2021 року №7-тр/р обґрунтувань необхідності звільнення позивача не наведено, як і обґрунтування того, що відсутність такого державного службовця шкодить інтересам державної служби та в чому саме це полягає. Приписи частини 2 статті 87 Закону № 889-VIII не передбачають обов`язкового звільнення такого працівника. Поза увагою суду першої інстанції залишилось і те, що ОСОБА_1 на підставі наказів Державної екологічної інспекції України № 156-о від 22 березня 2017 року був призначений на посаду з 23 березня 2017 року, а тому календарний рік для обрахунку часу його тимчасової непрацездатності слід обраховувати з 23.03.2020 по 23.03.2021, а не з 30 грудня 2019 року. Крім того, суд першої інстанції для визначення кількості днів непрацездатності врахував також листки непрацездатності з 14 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 18 днів (листок непрацездатності серії АДН №084712); з 04 січня 2021 року по 26 січня 2021 року - 23 дні (листок непрацездатності серії АЛВ №560607). При цьому, суд не звернув увагу на те, що вказані листки непрацездатності не вказані в оскарженому наказі як підставу для звільнення. Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що причиною тривалого перебування ОСОБА_1 в стані тимчасової непрацездатності стали протиправні дії Державної екологічної інспекції України, які виразились у виданні наказу від 26.12.2019 №439-о ,,Про звільнення ОСОБА_1 , який рішенням суду, що набрало законної сили, визнаний протиправним та скасований. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що оскаржений наказ є прямим наслідком та продовженням таких протиправних дій та рішень, а тому також є протиправним. Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що дії відповідачів є явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже оспорюваний наказ не відповідає критеріям щодо правомірності у контексті положень статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. На вказані обставини суд першої інстанції не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого наказу Державної екологічної інспекції України та відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових). Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 27.05.2021 року заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2019 року становила 24887,22 грн. за 22 робочі дні та за листопад 2019 року 21958,02 грн. за 21 робочий день. Отже, за час вимушеного прогулу позивача за період з 27.02.2021 по 08.02.2022 стягненню підлягає заробітна плата за 259 робочих дні в розмірі 282159,78 грн. (24887,22 грн. + 21958,02 грн. = 46845,24 грн.: 43 дні = 1089,42 грн. (середня заробітна плата за один робочий день) х 259 робочих днів вимушеного прогулу.) В силу приписів ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, а тому визнає правильним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п.2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 260/681/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 26.01.2021 №7-тр/р ,,Про звільнення ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції України в Закарпатській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища з 27 січня 2021 року. Стягнути з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 січня 2021 року по 08 лютого 2022 року включно в сумі 282159 (двісті вісімдесят дві тисячі сто п`ятдесят дев`ять) грн. 78 коп. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 09.02.2022.