Постанова 4857 № 380/5160/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/5160/21 пров. № А/857/21134/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я., з участю секретаря судового засідання Перунів В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 380/5160/21 (головуючий суддя Гулик А.Г., час ухвалення: 16 год. 53 хв., м. Львів, повний текст рішення складений 17 вересня 2021 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила: а) визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову у списанні суми недоїмки у формі листа від 11.03.2021 №6759/6113-01-24-07 ,,Про надання відповіді; б) визнати протиправною і скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) в сумі 35588,74 грн від 18.11.2020 №Ф-2398-51; в) зобов`язати відповідача прийняти рішення про списання позивачу боргу (недоїмки) в сумі 35588,74грн. Рішенням від 06 вересня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову списання суми недоїмки, викладене у формі листа від 11.03.2021 №6759/6113-01-24-07 ,,Про надання відповіді. Визнав протиправною і скасував вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) в сумі 35588,74 грн від 18.11.2020 №Ф-2398-51. Зобов`язав Головне управління ДПС у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.02.2021 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області прийняти рішення про списання ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 35588,74 грн суд відмовив повністю. Також суд стягнув з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 гривень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його таким, що не враховує всіх обставин справи, прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що згідно інтегрованих карток платника заборгованість ОСОБА_1 із сплати єдиного соціального внеску станом на 31.10.2020 становить 35 588,74 грн. Відповідно до положень пункту 9-15 розділу VIII ,,Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2464-VІ ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції Закону № 1072-ІХ, який набрав чинності 10.12. 2020) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. Позивач 16.02.2021 подала до контролюючого органу заяву про списання заборгованості. Однак, не дотрималась умови, передбаченої пунктом 9-15 Розділу VIII Закону № 2464-VІ, а саме: - подання до 1 березня 2021 року звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, що підтверджується долученими до позовної заяви квитанціями №2 від 18.02.2021 року. Така звітність з недотриманням вимог законодавства подана позивачем 18.03.2021. Згідно квитанції №2 від 18.02.2021 року: помилка зазначення поля «код основного виду економічної діяльності» не відповідає переліку відповідних кодів видів економічної діяльності з довідника. Помилка для фізичної особи - на загальній системі оподаткування потрібно застосовувати код категорії особи - « 5». В таблиці 1 у полі «Код категорії застрахованої особи» за період перебування ФО - на загальній системі оподаткування наявний код категорії особи відмінний від « 5». Період перебування ФО - на загальній системі оподаткування визначено на титульному аркуші. Оскільки, згідно інтегрованих карток платника, заборгованість позивача із сплати єдиного соціального внеску станом на 31.10.2020 становить 35 588,74 грн. (сума недоїмка за 2017р, 2018р., 2019р. та І, II, III кв.2020р.), а також відсутні підстави для списання цієї заборгованості, Головне управління ДПС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-2398-51 на суму 35 588,74 грн., яка вручена позивачу. З огляду на викладене відповідач вважає правомірною оскаржену вимогу про сплату боргу, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити їх в повному обсязі. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечив вимоги апеляційної скарги та просить її відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до реєстраційних даних платника з інформаційної системи контролюючого органу 23.08.2002 ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. 04.01.2021 на податкову адресу ОСОБА_1 надійшла податкова вимога №Ф-2398-51 від 18.11.2020, скерована відповідачем. 14.01.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за № 2004150060001054060 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .. На час розгляду та вирішення спору у суді першої інстанції позивач перебувала у трудових відносинах із ТзОВ ,,Аверс. Записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що на підставі наказу №4 від 01.03.2005 ОСОБА_1 прийнята на роботу до ТзОВ ,,Аверс на посаду менеджера. У подальшому, а саме з 05.09.2018 назва посади, яку займала позивач у ТОВ ,,Аверс, змінена на ,,організатор зі збуту у відповідності до наказу №11 від 05.09.2018. Нові відмітки, зокрема, щодо звільнення позивача у трудовій книжці № НОМЕР_1 відсутні. Згідно виписки про індивідуальні відомості застрахованої особи форми ОК-5, сформованої 28.04.2021, у період з березня 2005 року по грудень 2020 року страхувальником ОСОБА_1 було ТОВ ,,Аверс. 16.02.2021 позивач подала до Головного управління ДПС у Львівській області в паперовій формі Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020 роки та заяву про списання недоїмки зі сплати ЄСВ. Матеріалами справи підтверджується, що відомості з паперових звітів ОСОБА_1 вносилися працівниками відповідача, що підтверджується відміткою ,,введено інспектором на витягах з електронного кабінету позивача (а.с. 40-43). 22.03.2021 ОСОБА_1 від відповідача надійшов лист за №6759/6113-01-24-07 від 11.03.2021, згідно якого заява позивача про списання недоїмки залишена без задоволення з підстав недотримання позивачем вимог положень частини 2 статті 6 Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме звітність вважається неподаною (квитанції №2 від 18.02.2021 №7408,7410,7414,7415 пакети не прийнято). Вважаючи дії відповідача щодо відмови у списанні недоїмки зі сплати ЄСВ протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протягом періоду, із тривалістю якого відповідач пов`язує заборгованість по сплаті єдиного внеску позивачем, остання перебувала у трудових відносинах з ТзОВ ,,Аверс, тобто, була найманим працівником. Відтак, єдиний внесок за позивача сплачував роботодавець. Висновок відповідача про необхідність сплати ЄСВ, виходячи виключно із наявності статусу суб`єкта підприємницької діяльності, є помилковим, внаслідок чого спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню. Також суд першої інстанції визнав слушними доводи позивача про те, що допомога у поданні звітних документів здійснювалася посадовими особами контролюючого органу. Вказані обставини відповідач не спростував. Відтак позивач не повинен нести негативні наслідки за помилки окремих працівників суб`єкта владних повноважень. Інакша інтерпретація правового конфлікту призведе до непропорційного обтяження позивача необхідністю контролювати правильність виконання працівниками відповідача їх посадових обов`язків. За таких обставин суд першої інстанції дійшов переконання про безпідставність та протиправність висновку відповідача про неподання позивачем звітних документів. Окрім того, з метою ефективного захисту порушеного права позивача з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України суд першої інстанції визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.02.2021 та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Надаючи правову оцінку спірним відносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464 - VI ). Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464 - VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 - VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 - VI установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464- VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI ). Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330. Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162). Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162). Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162). Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI). Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI). Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI). Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 р. за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1). З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1). Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1). За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2015 року зв № 460/26905 (далі - Порядок № 435). Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19 та у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19. З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач не подавала заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу. Матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 з 06.09.2020 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Залізничний район м.Львова) як фізична особа-підприємець. В період з 01.01.2017 по 01.12.2019 знаходилась на загальній системі оподаткування. 14.01.2021 року за №2004150060001054060 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за власним рішенням. Згідно інформаційних даних контролюючого органу, позивач перебуває в стані 11 - припинено, але не знята з обліку (КОР не пусті). Згідно інтегрованих карток платника заборгованість позивача із сплати єдиного соціального внеску станом на 31.10.2020 становить 35 588,74 грн. Законом України від 25 березня 2014 року № 1155-VII ,,Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру пункт 2 розділу VIII ,,Прикінцеві положення Закону №755-IV викладений в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР. Відповідач, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не надав суду доказів подання позивачем державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про неї до ЄДР. Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як фізична особа-підприємець, та відповідно не подає звітності як фізична особа-підприємець, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності нарахування єдиного внеску в сумі 35 588,74 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що подвійне оподаткування діяльності позивача як фізичної особи та фізичної особи - підприємця без отримання доходу чинним законодавством не передбачене. Так, з 01.03.2005 ОСОБА_1 працевлаштована на роботу до ТзОВ ,,Аверс, де працює по даний час. Згідно виписки про індивідуальні відомості застрахованої особи форми ОК-5, сформованої 28.04.2021, у період з березня 2005 року по грудень 2020 року страхувальником ОСОБА_1 було ТОВ ,,Аверс. За таких обставин суд першої інстанції дійшов переконливих висновків щодо протиправності нарахування єдиного внеску та, відповідно, протиправності оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки). Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління ДПС у Львівській області про відмову списання суми недоїмки, викладеного у формі листа від 11.03.2021 №6759/6113-01-24-07 ,,Про надання відповіді. Пунктом 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI встановлено, що списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, підлягають несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року, зокрема, особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше. Водночас, податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції, що наведений припис передбачає вичерпний перелік обставини, із якими законодавець пов`язує допустимість відмови у списанні заборгованості по єдиному внеску. При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством. Суд першої інстанції встановив, що згідно з квитанцією №2 звітні документи позивач подавала у паперовій формі окремими пакетами за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки. При цьому в електронну систему відомості з паперових звітів позивача вносилися працівниками відповідача, що підтверджується витягами з електронного кабінету позивача як платника податків. Опрацювавши відомості з приводу звітності позивача, зокрема, за 2019 рік, відповідач 18.02.2021 дійшов висновку про не прийняття пакету №7412. Разом з тим, 18.03.2021 відповідач прийняв пакет №11406, який також стосується звітності за 2019 рік. При цьому, ввідні дані, у тому числі, в частині найменування видів економічної діяльності позивача збігаються. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач вибірково здійснював прийняття документів в частинах, визначених на власний розсуд, а тому дії відповідача щодо обробки поданих позивачем звітних документів свідчить про непослідовність контролюючого органу при прийнятті й дослідженні таких документів. Оскільки відповідач відмовив позивачу у списанні заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 35 588,74 грн. з підстав, не передбачених приписами пункту 9-15 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, суд першої інстанції дійшов аргументованого висновку щодо протиправності такого рішення відповідача. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 380/5160/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 21.01.2022.