Постанова 4857 № 380/859/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/859/20 пров. № А/857/5923/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року (прийняте в письмовому провадженні у м. Львові суддею Сакалошем В.М.) в адміністративній справі № 380/859/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправними і скасувати вимоги Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області) про сплату боргу (недоїмки) від 05.09.2019 № Ф-147291 та від 04.11.2019 № Ф-147291-56. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що сума нарахованих зобов`язань зі сплати єдиного внеску та нарахованих штрафних санкцій є неузгодженою у зв`язку з судовим оскарженням. Зазначив, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення рішення і протягом цього строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються. Також вважає, що оскільки в оскаржуваних вимогах зазначається про нарахування штрафних санкцій, проте рішення про застосування таких санкцій не приймалося, акт не складався - це свідчить про безпідставність їх складення та надсилання. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, вважаючи, що таке прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що гідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 04.11.2019 заборгованість позивача по ЄСВ становила 34 507,11 грн, а станом на 20.01.2020 37 630,36 грн. На дату формування оскаржуваних вимог платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував у стані припинення чи ліквідації, крім того, в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивача пільг зі сплати ЄСВ. Таким чином, відповідач вважає вимоги підставними, а дії контролюючого органу такими, що вчинені в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначає, що позивач дійсно оскаржив в судовому порядку вимогу і рішення податкового органу, проте рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 в справі № 1.380.2019.003363 йому відмовлено в задоволені позову. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що включені в оскаржені вимоги суми мають статус неузгоджених та, відповідно, не можуть вважатися недоїмкою (заборгованістю) платника ЄСВ. Також зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 в справі № 1.380.2019.003363 не набрало законної сили, оскільки він оскаржив його в апеляційному порядку. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. За приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 є платником ЄСВ, перебуває на обліку Старосамбірської ДПІ Самбірського управління ГУ ДПС у Львівській області. На підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів ГУ ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-147291-56 від 05.09.2019 зі сплати єдиного внеску на суму 37 261,29 грн (у т.ч. недоїмки в сумі 33 872,77 грн та штрафу в сумі 3388,52 грн) та вимогу про сплату боргу (недоїмки № Ф-147291-56 від 04.11.2019 зі сплати єдиного внеску на суму 34 507,11 грн (в т.ч. недоїмки в сумі 31 118,59 грн та штрафу в сумі 3388,52 грн). Позивач 06.12.2019 подав скаргу на вказані вимоги, мотивуючи її тим, що визначені у них податкові зобов`язання є неузгодженими. Рішенням про результати розгляду скарги від 09.01.2020 № 988/6/99-00-08-06-01-06 ДПС України відмовило у її задоволенні. Вважаючи оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Разом з тим, судом встановлено, що рішенням № 0002891307 від 01.04.2019 було застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. На підставі картки особового рахунку платника та акта перевірки від 04.03.2019 №322/13-01-13-07/ НОМЕР_1 ГУ ДФС у Львівській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.04.2019 № Ф-0002901307 згідно з якою заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 склала 33 885,21 грн. Рішенням ДФС України від 22.05.2019 № 23529/6/99-99-1-05-02-25 скаргу позивача задоволено частково, вищезазначену вимогу і рішення відкликано у зв`язку з їх невідповідністю встановленим вимогам та зобов`язано ГУ ДФС у Львівській області винести та направити нові вимогу та рішення. Також на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів ГУ ДФС у Львівській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-73936-56 згідно з якою станом на 30.04.2019 у ФОП ОСОБА_1 є заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 37 261,29 грн (в тому числі недоїмка - 33 872,77 грн та штраф 3388,52 грн). ФОП ОСОБА_1 оскаржив вказану вимогу. Рішенням від 01.07.2019 № 2989816/99-99-11-05-02-25 ДФС України вимогу скасувала, при цьому зазначивши про необхідність привести у відповідність інтегровану картку платника. ГУ ДФС У Львівській області 17.07.2019 прийняло рішення № 0009981307 про застосування до позивача штрафних санкцій. 17.07.2019 ГУ ДФС у Львівській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0009991307 на підставі акта перевірки від 04.03.2019 № 332/13-01-13-07/ НОМЕР_1 та картки особового рахунку платника. Відповідно до вказаної вимоги ФОП ОСОБА_1 має сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 38885,21 грн. Вказану вимогу позивач оскаржив у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 в задоволенні позову відмовлено. Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року в адміністративній справі № 1.380.2019.003363 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 01.04.2019 за №№ 0002881307, 0002911307, 0002861307, 0002871307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2019 року № Ф-0009991307 та рішення Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 липня 2019 року № 0009981307 скасовано та прийнято в цій частині постанову про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2019 року за №№ 0002881307, 0002911307, 0002861307, 0002871307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2019 року № Ф-0009991307 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17 липня 2019 року № 0009981307. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.003363 залишено без змін. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що включені в оскаржені вимоги суми мають статус неузгоджених та, відповідно, не можуть вважатися недоїмкою (заборгованістю) платника ЄСВ, а тому оскаржувані вимоги є протиправними і підлягають скасуванню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Абзацом 6 пункту 2 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422) встановлено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Згідно з пунктом 1 глави 4 Розділу V Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР. У відповідності з вимогами підпункту 4 пункту 2 глави 4 Розділу V Порядку № 422 в ІКП відображається інформація з рішення суду, прийнятого по суті. Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/ "Вручено, судовий розгляд"/"Анульовано"). У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд"/"Анульовано" при частковому скасуванні. При частковому скасуванні формується нове повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась. Тобто, підставою для направлення платникові вимоги про наявність боргу (недоїмки) є наявність у платника узгоджених грошових зобов`язань з єдиного внеску, не сплачених до бюджету у встановлений законом строк. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Згідно п.56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Крім того суд зазначає, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки (ч. 14 ст. 25). Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів. Отже, подання платником податків позову до суду, предметом оскарження якого є рішення контролюючого органу, означає, що з моменту відкриття провадження у справі й до набрання судовим рішенням законної сили визначені ним грошові зобов`язання не вважаються узгодженими, а вимога, відповідно, не вважається такою, що створює для платника податків юридичний обов`язок. Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові по справі № 820/5407/17 від 18.02.2020. Як видно з інтегрованих карток платника податків, станом на дату формування останньої вимоги від 04.11.2019, у позивача є заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на суму 34 507,11 грн. При цьому з матеріалів справи видно, що станом на 17.07.2019, тобто на дату винесення вимоги № Ф-0009991307 заборгованість позивача складала 33 885,21 грн, тобто сума недоїмки зросла. Разом з тим, як встановлено судом, сума недоїмки у розмірі 33 885,21 грн, визначена вимогою про сплату боргу від 17.07.2019 № 0009991307, була оскаржена позивачем до суду. Аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку, що нарахування позивачеві усіх подальших грошових зобов`язань здійснювалося зокрема на підставі вимоги та рішення, які оскаржувалися ним в адміністративному та судовому порядку під час здійснення процедури такого оскарження. Додатково колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справи вимога про сплату боргу від 17.07.2019 №0009991307 скасована постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені позивачем вимоги про сплату боргу є протиправними і підлягають скасуванню. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року в адміністративній справі № 380/859/20 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Т. І. Шинкар Постанова складена у повному обсязі 09 жовтня 2020 року.