Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/548/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/548/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 р. в адміністративній справі № 340/548/20 (суддя Пасічник Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-929-52 від 14.11.2019 на суму 26539,26 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з часу реєстрації фізичною особою-підприємцем підприємницькою діяльністю не займалась та прибутку від цієї діяльності не отримувала, працювала найманим працівником на посаді вихователя у дошкільному навчальному закладі, яким і сплачувалися страхові внески. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску як фізичні особи-підприємці незалежно від отримання доходу від підприємницької діяльності. Письмовий відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив. Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.03.2002 до 21.11.2019 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку у відповідача (а.с.30-33). 14.11.2019 на підставі інтегрованої картки платника податків відповідачем сформовано та направлено позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-929-52 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн. станом на 31.10.2019р. (а.с. 10, 51-56). Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не була зобов`язана сплачувати єдиний внесок як фізична особа-підприємець у розмірі мінімального страхового внеску, оскільки упродовж 2017 2018 років та у період січня-жовтня 2019 р. працювала найманим працівником і єдиний внесок за неї у цей період сплачував його роботодавець. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Частиною першою статті 4 цього Закону визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконуванні роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 цього ж Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (пункт 8 статті 9 цього ж Закону). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до частини четвертої статті 25 вказаного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 р. у справі № 440/2149/19 сформулював наступний правовий висновок. Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску (постанова від 02 квітня 2020 р. у справі №620/2449/19). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 р. (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 р. (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 р. (справа №480/4656/18). Відповідно до доводів відповідача, за 2017-2018 роки та три квартали 2019 року позивачу автоматично нарахована нараховано до сплати єдиний соціальний внесок у сумі 26539,26 грн., яку зазначено у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від №Ф-929-52 від 14.11.2019. Водночас відповідно до наданих позивачем трудової книжки (а.с.23-24), індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с.27) та довідки управління освіти Міської ради міста Кропивницького, у період з 2017-2019 років позивач працювала на посаді вихователя у дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) комбінованого типу №27 «Вишенька» на основному місці роботи та на її заробітну плату проводилися нарахування єдиного соціального внеску. Докази отримання позивачем у цей період доходів від підприємницької діяльності у матеріалах справи відсутні. Таким чином, вказані обставини, з урахуванням висновків Верховного Суду, спростовують доводи скаржника щодо правомірності оскарженої вимоги та виключають обов`язок позивача по сплаті у зазначений період єдиного внеску як фізичною особою-підприємцем. Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 р. в адміністративній справі № 340/548/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 04 листопада 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук