Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/6163/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/6163/20 пров. № А/857/21092/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Пославського Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Дудар О.М. о 16 год. 30 хв. у м. Рівне, повне судове рішення складено 17 травня 2021 року) у справі № 460/6163/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 № Ф-2735-52; зобов`язати виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 11016, 72грн. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач є фізичною особою-підприємцем та як інвалід ІІ групи звільнений від обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 № Ф-2735-52. Зобов`язано Головне управління ДПС у Рівненській області виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 11016, 72грн. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент формування вимоги від 04.03.2020 № Ф-2735-52 статус позивача, як фізичної особи-підприємця та пенсіонера по інвалідності не змінився. Відтак, правові підстави для прийняття зазначеної вимоги у відповідача були відсутні. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуючи індивідуальний акт, яким контролюючим органом здійснено нарахування податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платник податків і зборів має матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру його податкових вигод та зобов`язань. Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника відомості щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сформована у повній відповідності з вимогами чинного законодавства. Відповідач наголосив на неприпустимості прирівняння самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску як для фізичної особи-підприємця із добровільною сплатою єдиного внеску (добровільною участю згідно з договором про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування). Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.08.2017 (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 26050000000007614), перебуває на обліку у контролюючому органі як платник податків з 29.08.2017, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.08.2017 (а.с. 15). Згідно з пенсійним посвідченням від 02.12.2015 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання (а.с. 96). Згідно з довідкою МСЕК від 23.10.2019 № 507135, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (заг.захв. з ураж. ОРА) з 11.10.2019 безтерміново (а.с. 12). 10.02.2020 ОСОБА_1 подав до органу державної податкової служби звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску форми № Д5 (річна) за 2019 рік, у якому самостійно визначив суму єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 11016, 72грн (а.с. 10). 04.03.2020 на підставі вказаного звіту Головним управлінням ДПС у Рівненській області сформовано вимогу № Ф-2735-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 11016, 72 грн (а.с. 9). ОСОБА_1 звернувся до Дубенського управління Головного управління ДПС у Рівненській області із заявою від 27.07.2020, в якій повідомив про направлення 19.06.2020 до Державної податкової служби України листа з проханням зняти нарахування за звітом про нарахування ЄСВ за 2019 рік та відсутність будь-якої відповіді на цей лист (а.с. 11). Листом від 13.08.2020 № 9271/ФОП/17-00-52-07-09 Дубенське управління Головного управління ДПС у Рівненській області повідомило ОСОБА_1 про те, що станом на 13.08.2020 він має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 11016, 72 грн (а.с. 14). Позивач вважаючи оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та його сплати. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 4 ст.4 Закону № 2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, позивач, як особа з інвалідністю, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI звільняється від сплати за себе єдиного внеску. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач може бути платником ЄСВ лише у випадку його добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, доказів чого відповідач не надав. Проте, як стверджував позивач та таке підтверджується матеріалами справи і не заперечується апелянтом, що ОСОБА_1 не є особою, яка бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону №2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Із особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону №2464-VI договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання. Відтак, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору. Проте позивач заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавав, договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з ним не укладався. Тобто, він у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебуває, а тому обов`язок сплачувати єдиний внесок за 2019 рік у позивача відсутній. У той же час, помилкове подання особою «Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 по справі № 806/1503/16. Отже, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску згідно вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 806/2169/16, від 20.12.2019 по справі № 817/1241/16. Подання позивачем звіту фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу. Отже, з фактом подання звіту з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки. Такий правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 240/4809/19. Окрім цього, колегія суддів вказує наступне. Згідно п.2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу. За змістом п.1 розділу ІІ зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Згідно із п.4-5 розділу І Порядку відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів. Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові № 816/2042/16 від 13.02.2018. Тому нарахування позивачу єдиного внеску в інтегрованій картці контролюючим органом у сумі 11016, 72 грн. за 2019 рік не відповідає законодавству. Судом враховано, що позивач помилково подав звіт в якому нарахував податок за місяці, за які він звільнений від сплати ЄСВ, окрім того, самостійного визначення для себе нарахування єдиного внеску у нього не було, а також відсутність технічної можливості подання ліквідаційного або уточнюючого звіту щодо нього, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у справі № 460/6163/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повний текст постанови складено у строк встановлений частиною 3 статті 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 31 січня 2022 року у зв`язку із тим що суддя Улицький В.З. з 17 січня 2022 року по 28 січня 2022 року був відсутній у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.