Постанова 4856 № 560/3481/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3481/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 19 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 № Ф - 88871-57 у сумі 8 190 грн. 60 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було помилково подано звіт за 2018 рік про нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати за себе єдиного внеску (є інвалідом другої групи), а заяв про добровільну участь у сплаті ЄСВ позивач до контролюючих органів не подавав. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 адміністративний позов задоволено частково, а саме, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 № Ф - 88871-57 у сумі 8190,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що згідно реєстраційних та облікових даних АІС "Податковий блок" позивач не є платником єдиного внеску та податок по єдиному соціальному внеску не нараховувався. Недоїмка в сумі 8190,60 грн. виникла в результаті самостійно поданого звіту по єдиному соціальному внеску №7713 від 01.11.2018. На підставі цих даних ГУ ДПС у Хмельницькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-88871-57 від 25.09.2019 на суму 8190,60 грн., відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач, скористався своїм правом та надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому поміж іншого зазначив, що належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, оскільки відповідно до виписки з ЄДРПОУ від 07.12.2017 року №26740000000008528 був платником, згідно пенсійного посвідчення від 25.02.2019 року серія НОМЕР_1 позивач є інвалідом та отримує пенсію по інвалідності. Позивачем не було укладено договору про добровільну участь у системі загальнообов"язкового державного соціального страхування. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 07.12.2017 по 26.10.2018, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.12.2017, реєстраційними даними платника ОСОБА_1 та листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.10.2019 за №7937/22-01-57-05-12. Довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1001030 від 06.12.2017, ОСОБА_1 встановлено інвалідність другої групи на строк до 1.01.2019. Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1111630 від 10.12.2018, ОСОБА_1 встановлено інвалідність третьої групи на строк до 1.01.2021. Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 подано до контролюючого органу звіт Форми №Д5 (річна) від 01.11.2018 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, відповідно до якого визначено суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за січень-жовтень 2018 року - 8190,60 грн. ГУ ДФС у Хмельницькій області сформувало Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 №Ф-88871-57 зі сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 8190,60 грн., станом на 30.11.2018. Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №153222 від 21.10.2019, виданій ОСОБА_1 , вона перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і отримує пенсію по інвалідності 2 групи з 06.12.2017 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2020 р. "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 21.10.2019 позивач звернулась до Шепетівського управління ГУ ДПС у Хмельницькій області із листом, в якому зазначила про те, що нею було помилково заповнено суму нарахованого ЄСВ, в зв`язку з чим виникла сума недоїмки (8190,60 грн.), та просила зняти суму нарахування по єдиному внеску, як помилково внесену. Листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.10.2019 за №7937/22-01-57-05-12 позивача повідомлено, що суми самостійного визначення бази нарахування ЄСВ фізособами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають скасуванню. Позивач вважаючи дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо нарахування боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 8190,60 грн. протиправними, звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки позивач є особою з інвалідністю, отримує відповідну пенсію, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в цій частині та зазначив, що оскільки дії суб`єкта владних повноважень по формуванню та направленню вимоги про сплату боргу належать до повноважень контролюючих органів. Позивач у позові не конкретизує дій, які він вважає протиправними, якими не є складання вимоги та інше, вказане у позові. Відтак на думку суду, оскаржувані дії не є такими, що породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і безпосередньо впливають на його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Виключно результат реалізації повноважень контролюючого органу у вигляді відповідного рішення, а не процес реалізації його повноважень, є належним та достатнім предметом судового оскарження. При прийнятті рішення, судом першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, що викладені у постанові від 04 вересня 2019 року по справі №806/1503/16, від 05 листопада 2018 року по справі №806/2169/16 та від 20 грудня 2019 року по справі №817/1241/16. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та його сплати. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач є особою, яка відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VI звільняється від сплати за себе єдиного внеску, що не заперечується відповідачем. Однак потрібно враховувати, що позивач, який є особою з інвалідністю, може бути платником лише у випадку його добровільної участі в системі загальнообов`язкового страхування, доказів чого відповідач не надав. Згідно з ч.1 ст.10 Закону №2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №2464-VI, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з ч.4 ст.10 Закону №2464-VI договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання. Враховуючи зазначене, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску має бути врахований контролюючим органом виключно при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору. Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавав, договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з ним не укладався. Таким чином, оскільки позивач у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебуває, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обов`язок сплачувати єдиний внесок за 2018 рік у позивача відсутній. При цьому, помилкове подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі №806/1503/16. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції відносно того, що оскільки позивач є особою з інвалідністю, отримує відповідну пенсію, а відтак звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. В даному випадку на переконання колегії суддів, дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторнами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, погоджується в позицією суду першої інстанції про обгрунтованність позовних вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 № Ф - 88871-57 у сумі 8190,60 грн. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. В частині відмовлених позовних вимог, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року сторонами не оскаржено. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.