Постанова 4856 № 130/250/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 130/250/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 27 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 06.11.2019 року № Ф-182091-52; визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області № Ф-182091-52 від 06.11.2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 2754,18 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач, як особа, яка до 23.09.2019 провадила незалежну професійну діяльність, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок у встановленому законом розмірі. Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 31.08.2009 по 28.12.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до витягу з реєстру Національної асоціації адвокатів України (а.с.12) ОСОБА_1 здійснював індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №648 від 25.05.2009 року, виданого Радою адвокатів Вінницької області. Право на зайняття адвокатською діяльністю припинено 23.09.2019. Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.13) позивач є інвалідом 2 групи. 06.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, відповідно до статті 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-182091-52 у сумі 2754,18 грн. Не погодившись із вказаною вимогою, позивач звернувся до Головного управління ДПС у Вінницькій області зі скаргою (а.с.7). Відповідно до листа від 17.01.2020 №2192/6/990008-06-01-06 (а.с.8-10) скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду. Вважаючи вимогу № Ф-182091-52 від 06.11.2019 року протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VI, відповідач не надав доказів укладення з ОСОБА_1 договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п.2 ч. ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Таким чином, обов`язковою умовою для визначення фізичної особи платником єдиного внеску згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI є наявність статусу особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Відповідно до витягу з реєстру Національної асоціації адвокатів України (а.с.12) ОСОБА_1 здійснював індивідуальну адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №648 від 25.05.2009 року, виданого Радою адвокатів Вінницької області. Право на зайняття адвокатською діяльністю припинено 23.09.2019. Згідно з витягом з інтегрованої картки платника податків (а.с.31) станом на 30.09.2019 у позивача була відсутня заборгованість зі сплати єдиного внеску. Водночас, нарахування недоїмки в розмірі 2754,18 грн здійснено 21.10.2019, тобто після припинення права ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю. При цьому ані в обґрунтування відзиву на позовну заяву, ані в обґрунтування апеляційної скарги відповідач не обґрунтовує підстави нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску після припинення ним провадження незалежної професійної діяльності. Ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з витягом з ІС "Податковий Блок" (а.с.30) з 01.09.2009 позивач перебуває на обліку як платник ЄСВ з ознакою "ФО - пенсіонер за віком". Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.13) позивач є інвалідом 2 групи. Таким чином, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та особою з інвалідністю 2 групи, тому з урахуванням положень ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI позивач може бути платником єдиного внеску за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до абз.5 ч.1 ст. 10 Закону № 2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є: особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно з ч.ч.2-3 ст.10 Закону № 2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В той же час, відповідач не надав суду докази укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з ОСОБА_1 . Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що під час прийняття оскаржуваної вимоги № Ф-182091-52 від 06.11.2019 року Головне управління ДПС у Вінницькій області діяло не на підставі Закону № 2464-VI та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2021 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.