Постанова 4852 № 340/857/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 340/857/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №340/857/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області , третя особа: Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області , третя особа: Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК", в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 жовтня 2019 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 101393,74 грн. та накладено штраф 25348,44 грн.; яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 8449,48 грн. та накладено штраф 2112,37 грн.; застосовано штраф у сумі 170 грн. з податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №340/857/20 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 29 жовтня 2019 року, яким на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 170 грн. з податку з доходів фізичних осіб. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 29 жовтня 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 8449,48 грн. та накладено штраф 2112,37 грн., в частині застосування штрафу. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 29 жовтня 2019 року, яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 101393,74 грн. та накладено штраф 25348,44 грн., в частині застосування штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 року в частині відмови в задоволенні позову у повному обсязі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 повністю. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення позивача про отримання ним доходу у вигляді прощення боргу в розмірі 563 298,56 гри. і суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що банк направив позивачеві повідомлення про прощення основного боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, допустивши технічну помилку, так як вказав неправильну адресу. Також, до суду не було надано самого поштового повідомлення про вручення, на підставі якого можливо було б встановити факт отримання позивачем відповідного листа від банку, хоча судом неодноразово направлялись відповідні запити до банку та Укрпошти. Однак, правильно встановивши фактичні обставини справи - неотримання позивачем документу від банку (кредитора) про прощення боргу, суд першої інстанції надав цій обставині неправильну правову оцінку. Як передбачено підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Тобто, у спірному випадку вказані податкові зобов`язання повинен виконати банк, а не позивач. З огляду на викладене, скаржник вважає, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Кіровоградській області від 29.10.2019 року, якими ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання з військового збору на суму 8449,48 грн. та збільшено грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 101393,74 грн. також підлягають задоволенню. Таким чином, суд першої інстанції, вірно встановивши фактичні обставини справи, припустився неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення в частині відмови в задоволенні позову, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 09 червня 2008 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав і обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 431/273-ФО1, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 25500,00 доларів США, на купівлю нерухомості, зі сплатою 13,5% річних та комісій в розмірі та в порядку визначених в додатку № 1 до цього договору, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 09 червня 2033 року, або достроково у випадках, передбачених договором кредиту. Крім того, 09 червня 2008 року між Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 431/273-ФО1 3, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,0 кв.м, житловою площею 48,7 кв.м. 20 жовтня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору №431/273-ФО1 від 09 червня 2008 року, згідно з якою з 20 жовтня 2008 рокупроцентну ставку за користуваннякредитом встановлено на рівні 14,00 відсотків річних. Також, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 09 червня 2008 року догорів поруки №431/273-ФО1/1, відповідно до якого остання зобов`язалася перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.06.2016 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №431/273-ФО1 від 09 червня 2008 року в сумі 82 1606,29 грн. Згідно довідки AT «Укрсоцбанк» № 04.22-08/96-108660 від 17.12.2018 року слідує, що зі сторони банку до ОСОБА_1 за кредитним договором № 431/273-ФО1 від 09.06.2008 року претензій немає, у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. Банк скористався в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 431/273-ФО1 від 09.06.2008 року. На підставі Наказу від 18.09.2019 року № 116 Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при оподаткуванні доходу, отриманого платником як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкротства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області складений акт№ 67/11-28-33-03/ НОМЕР_1 від 04.10.2019. Згідно висновків даного акту перевірки встановлені наступні порушення платником податків - ОСОБА_1 : пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, ст. 179 Податкового кодексу України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік до контролюючого органу; пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України - в результаті чого донараховано податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 101 393,74 грн.; пп. 1.1-1.6 п. 16і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України Податкового кодексу України - в результаті чого донараховано податкове зобов`язання по військовому збору за 2018 рік на загальну суму 8 449,48 грн. На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення:від 29.10.2019 року № 0001063303, яким визначено грошове зобов`язання з ПДФО у розмірі 126 742,18 грн.;від 29.10.2019 року № 0001053303, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 10 561,85 грн.;від 29.10.2019 року № 0001063303, яким визначено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 170,00 грн. Не погодившись зі спірними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фактичною підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що оскільки кредитором (банком) здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), з метою оподаткування така сума анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного оподатковуваного доходу і є підставою для нарахування та сплати податку на доїоди фізичних осіб та військового збору. Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пп.163.1.1 та 163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абз.2 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За визначенням пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є вичерпним. Так, згідно пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу в порядку, визначеному п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Законом України № 321-VIII від 09.04.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» положення якого набрали чинності 07.05.2015р., підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018р. у справі № 826/6896/17, від 01.10.2019р. у справі №826/4578/17, від 29.01.2019р. у справі № 821/707/17. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство обов`язок платника податків (боржника) щодо сплати податку з таких доходів та щодо їх відображення у річній податковій декларації на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України пов`язує також із настанням такої умови як повідомлення кредитором платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу. У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2018 року у справі №804/1678/15 сформовано висновок про те, що конструкція абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає спосіб повідомлення платника податку про анулювання боргу шляхом надіслання відповідної інформації рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, метою вказаної правової норми є повідомлення особи про наявність обов`язку сплати податку. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.01.2021 у справі №819/1181/17. У справі, що розглядається, позивач заперечує отримання відповідного листа-повідомлення від АТ «Альфа-Банк», а відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено вручення відповідного повідомлення позивачу під підпис, або укладення повідомлення боржника про анулювання боргу шляхом укладення відповідного договору (додаткової угоди до кредитного договору, договору про реструктуризацію боргу або будь-якій іншій угоду, яка містила б умову анулювання (прощення) боргу боржнику із зазначенням суми анульованого (прощеного) боргу). У матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення позивача про отримання ним доходу у вигляді прощення боргу в розмірі 563 298,56 грн. тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що банк направив позивачеві повідомлення про прощення основного боргу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, допустивши технічну помилку, так як вказав неправильну адресу. Отже, судом першої інстанції, не було належним чином встановлено обставин, що передують висновку про наявність у позивача обов`язку сплачувати відповідний податок, тоді як відповідачем на надано належних доказів, які б підтверджувати факт повідомлення (неповідомлення) позивача про прощення (анулювання) боргу, з дотриманням порядку якого пов`язується виникнення обов`язку боржника відображення такого доходу у річній податковій декларації та сплати відповідних податків (зборів), обов`язкових платежів. Також, до суду не було надано самого поштового повідомлення про вручення, на підставі якого можливо було б встановити факт отримання позивачем відповідного листа від банку, хоча судом неодноразово направлялись відповідні запити до банку та Укрпошти. Наведене вище вказує про те, що відповідні докази без належного обґрунтування є такі, що не вказують про повідомлення позивача про необхідність сплати зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб внаслідок прийняття рішення про прощення кредиторської заборгованості. Тому, у разі неналежного повідомлення позивача про прощення боргу, він не лише звільняється від сплати штрафу, як помилково зазначив суд, а насамперед звільняється від обов`язку, передбаченого підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України - сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації. Крім того, як слідує з довідки AT «Укрсоцбанк» № 04.22-08/96-108660 від 17.12.2018 року, банк скористався в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 431/273-ФО1 від 09.06.2008 року. Відповідно до абзацу 2 підпункту 165.1.17 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв`язку з невиконанням платником податку своїх зобов`язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики). Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання. Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за договором іпотеки вважається належне виконання позивачем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору №431/273-Ф01 від 09.06.2008. Слід зазначити, що Іпотечним договором від 09.06.2008 не передбачалось обов`язку сплати боржником залишку боргу за кредитом, якщо звернення стягнення на предмет іпотеки не покриє усієї суми заборгованості. Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» від 13.04.2021 №1383-IX, для визнання поняття «безнадійна заборгованість» встановлено нову ознаку, а саме: заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із ст. 36 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними (абз. «и» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України). Отже, у випадку погашення зобов`язання за іпотечним кредитом в іноземній валюті за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття кредитором права власності на такий предмет іпотеки, у платника податків не виникає оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) боргу. Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу оскільки такий борг списано у зв`язку з реалізацією AT «Укрсоцбанк» свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири позивача, а тому є безпідставним посилання контролюючого органу на те, що кошти у розмірі 563298,56 грн. є оподатковуваним доходом позивача, передбаченим пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Отже, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору є необґрунтованим та оскільки позивач не отримував у 2018 році дохід від AT «Укрсоцбанк» у останнього не виникло обов`язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України, є протиправним. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2018 справа № 802/1728/16-а. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом не здійснено перевірки правового статусу прощеної заборгованості позивача та, відповідно, наявності у позивача обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Таким чином враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2522,40 грн та сплачений ним при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 3024 грн. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №340/857/20 задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі №340/857/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.10.2019 року № 0001053303. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 29.10.2019 року № 0001063303. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 29.10.2019 року 0001043303. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 546,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у випадках та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко