Постанова КЦС ВС № 274/4134/15-ц

Постанова Іменем України 15 вересня 2021 року м. Київ справа № 274/4134/15 провадження № 61-8225св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю. учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», відповідач - ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк», підписану адвокатом Петренко Світланою Василівною, на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в складі колегії суддів Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Борисюка Р. М., ВСТАНОВИВ : Історія справи Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та в рахунок задоволення вимог за кредитним договором у розмірі 2 070 000 грн просило звернути стягнення на предмет іпотеки (житлові приміщення загальною площею 145,9 м?, що знаходяться на ІІ поверсі по АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю - магазин промислових і продовольчих товарів загальною площею 144,6 м?, що знаходиться на І поверсі по АДРЕСА_1 ) шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчих дій. Позов мотивований тим, що 30 серпня 2007 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 286/25-480, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 100 000 доларів США зі сплатою 13,5 %річних та кінцевим терміном повернення до 29 серпня 2012 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони 30 серпня 2007 року уклали іпотечний договір № 1 та іпотечний договір № 2, за умовами яких ОСОБА_1 передав у іпотеку банку житлові приміщення загальною площею 145,9 м?, що знаходяться на ІІ поверсі по АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю - магазин промислових і продовольчих товарів загальною площею 144,6 м?, що знаходиться на І поверсі по АДРЕСА_1 . Оскільки позичальник неналежним чином виконував зобов`язання за кредитним договором, банк звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості. Короткий зміст судових рішень Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 286/25-480 від 30 серпня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житлові приміщення загальною площею 145,9 м?, що знаходяться на 2-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю - магазин промислових і продовольчих товарів загальною площею 144,6 м?, що знаходиться на 1-му поверсі за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, переданого в іпотеку, задоволено вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 2 070 000 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконував умови кредитного договору та рішення третейського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку статті 33 Закону України «Про іпотеку» обґрунтовані. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 30 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові. У січні 2019 року ОСОБА_2 , яка не брала участі в справі, але вважала, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, обов`язків, свобод та інтересів, подала апеляційну скаргу на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року. Вказувала, що майно, на яке судом звернуто стягнення, придбано відповідачем у шлюбі з нею та є спільною сумісною власністю подружжя; згоди на передачу майна в іпотеку вона як співвласник не давала. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк». Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, звернувши стягнення на нерухоме майно, яке є об`єктом спільної сумісної власністю подружжя, без залучення до участі в справі ОСОБА_2 , вирішив питання щодо її прав та інтересів. Зазначені порушення норм процесуального права апеляційний суд уважав самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аргументи учасників справи 18 квітня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» подало касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, в якій просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права при поновленні ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження з урахуванням того, що апеляційна скарга дружиною відповідача була подана лише після постановлення апеляційним судом ухвали про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення її в силі судом касаційної інстанції. За таких обставин у поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 банк убачає наявність ознак зловживання процесуальними правами. Зазначає, що підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження стала неправдива інформація, зазначена ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, про те, що їй не було відомо про рішення суду та договір іпотеки взагалі. Указує, що доводи ОСОБА_2 про те, що вона не надавала згоди на передання нерухомого майна в іпотеку, спростовується наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_2 про надання відповідної згоди. Зазначає, що ОСОБА_2 не спростувала розмір заборгованості за кредитним договором та наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Касаційну скаргу подано до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 30 серпня 2007 року АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №286/25-480, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29 серпня 2012 року, а ОСОБА_1 . зобов`язавcя повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони 30 серпня 2007 року уклали договір іпотеки № 1 та договір іпотеки № 2, за умовами яких ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житлові приміщення загальною площею 145,9 м?, що знаходиться на 2-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлову будівлю - магазин промислових і продовольчих товарів загальною площею 144,6 м?, що знаходиться на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час укладення договорів іпотеки від 30 серпня 2007 року дружина ОСОБА_1 надавала нотаріальну згоду на заставу спільного майна. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обумовленому сторонами розмірі. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 жовтня 2015 року стягнуто з позичальника на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 326 202,90 грн і третейський збір у сумі 25 500 грн. На момент розгляду справи судами рішення третейського суду не виконане, заборгованість не погашена. Позиція Верховного Суду Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів. Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, у пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Ко дексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» зазначено, що справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок, що «згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 була подана 03 квітня 2018 року, то апеляційний суд вірно керувався нормами ЦПК України в редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року)». Відповідно до статті 354 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання ОСОБА_2 апеляційної скарги, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)»; «одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що «тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження». У справі, що переглядається, рішення по суті позовних вимог ухвалено Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області в судовому засіданні 05 квітня 2016 року. 18 січня 2019 року, тобто з пропуском установленого законом строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі в справі, подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про укладення ОСОБА_1 договорів кредиту та іпотеки їй нічого не відомо, а про існування оскарженого судового рішення вона дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень в січні 2019 року. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2019 року клопотання ОСОБА_2 задоволено та поновлено їй строк на апеляційне оскарження заочного рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року. При цьому апеляційний суд не досліджував причини пропуску ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження, зазначені в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, а лише послався на їх поважність. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі. Тобто, при відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 апеляційний суд не навів в ухвалі мотивів про наявність або відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. За таких обставин апеляційний суд передчасно та безпідставно відкрив апеляційне провадження. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України). Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що прийняті апеляційним судом постанова та ухвали про поновлення пропущеного процесуального строку й відкриття провадження за апеляційною скаргою постановлені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду та ухвали про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скасувати й передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк», підписану адвокатом Петренко Світланою Василівною, задовольнити частково. Ухвали Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . З моменту прийняття постанови суду касаційної ухвали Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 18 березня 2019 року втрачають законну силу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук М. Ю. Тітов