Ухвала КЦС ВС № 274/4134/15-ц

Ухвала 23 лютого 2022 року м. Київ справа № 274/4134/15-ц провадження № 61-806ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Михніцьким Геннадієм Юльяновичем, на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: У серпні 2015 року ПАТ «УкрСоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна заява мотивована тим, що 30 серпня 2007 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №286/25-480, відповідно до умов якого АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав відповідачу кредит у розмірі 100 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,50 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29 серпня 2012 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки, та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і відповідачем 30 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки №

1. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку житлові приміщення загальною площею 145,9 кв. м, що знаходиться на 2-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , а також договір іпотеки № 2, згідно якого відповідач надав в іпотеку нежитлову будівлю, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв. м, що знаходиться на 1-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 . Загальна вартість предмету іпотеки за згодою сторін у відповідності до п.1.2 іпотечних договорів становить 90 000,00 доларів США. Позивач свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти у вищевказаній сумі. В свою чергу відповідач зобов`язання не виконав належним чином, у зв`язку з чим, за рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 жовтня 2015 року стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 326 202,90 грн. Оскільки відповідач борг в добровільному порядку не повертає, позивачпросить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житлові приміщення загальною площею 145,9 кв. м, що знаходяться на 2-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю, магазин промислових та продовольчих товарів, загальною площею 144,6 кв. м, що знаходиться на 1-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна переданого в іпотеку, задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі розміром 2 070 000,00 грн. Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 286/25-480 від 30 серпня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житлові приміщення загальною площею 145,9 кв. м, що знаходиться на 2-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю, магазин промислових та продовольчих товарів загальною площею 144,6 кв. м, що знаходиться на 1-му поверсі, за адресою АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною предмету іпотеки для його подальшої реалізації встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. За рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна переданого в іпотеку, задовольнити вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в сумі розміром 2 070 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовідповідач не виконує умови кредитного договору, а також рішення третейського суду про стягнення боргу, тому позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставними. Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення відносно прав та обов`язків ОСОБА_2 , яка до участі в справі як співвідповідач залучена не була. Однак заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються її прав та обов`язків, оскільки предмети іпотеки, на які суд звернув стягнення, є об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АТ «Альфа-Банк» 11 січня 2022 року засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Михніцьким Г. Ю. на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року продовжено АТ «Альфа-Банк» строк на усунення недоліків касаційної скарги. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 24 січня 2022 року ці недоліки було усунуто, зокрема подано уточнену касаційну скаргу, у якій АТ «Альфа-Банк» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В уточненій касаційній скарзі, одною з підстав, на якій подається касаційна скарга, АТ «Альфа-Банк» зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України). У касаційній скарзі зазначається, що при відмові у задоволенні позову із посиланням на частину другу статті 65 СК України, апеляційний суд посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. В указаній постанові предметом спору є визнання дій засновників товариства, про відміну статуту товариства та відшкодування моральної шкоди. Однак, у цій праві № 274/4134/15-ц предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань по кредитному спору. Таким чином, АТ «Альфа-Банк» вважає, що є всі підстави відступити від висновків суду касаційної інстанції, на які посилався апеляційний суд в оскарженій постанові. Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, має бути в касаційній скарзі мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України). Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Сама по собі вказівка на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Тому АТ «Альфа-Банк» не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню. Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка підписана представником Михніцьким Геннадієм Юльяновичем, на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України повернути. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат