Постанова 4852 № 160/6468/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/6468/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шальєвої В.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., за участю секретаря судового засідання Солодкова К.А. за участі позивача ОСОБА_1 представника позивача Машошиної А.О. представника відповідача Іванової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 р. (суддя Ніколайчук С.В., повне судове рішення складено 17.09.2021 р.) в справі № 160/6468/21 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі - УСЗН) про визнання протиправними дій в частині нарахування переплати соціальної допомоги у розмірі 76 545,64 грн., скасування повідомлення про переплату соціальної допомоги № 8/3-16 від 13.01.2021 р., складене начальником відділу - головним державним соціальним інспектором відділу державних соціальних інспекторів Амур-Нижньодніпровського району Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 р. позов задоволено, визнано протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради в частині нарахування ОСОБА_1 переплати соціальної допомоги у розмірі 76 545,64 грн.; скасоване повідомлення про переплату соціальної допомоги ОСОБА_1 № 8/3-16 від 13.01.2021, складене начальником відділу - головним державним соціальним інспектором відділу державних соціальних інспекторів Амур-Нижньодніпровського району Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про відсутність умислу в діях позивача щодо свідомого надання неправдивих відомостей є неправильним, адже позивачем свідомо протягом 2018-2019 років кожні півроку подавались неправдиві відомості, про що свідчать подані нею заяви на отримання державної допомоги, в яких позивач не зазначала про здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.2018 р., а також декларації про доходи та майновий стан, в яких позивачем не зазначалось про отримання нею доходів в 2018-2019 роках. При цьому позивач була попереджена про відмову у призначенні або припиненні виплати призначеної допомоги та/або повернення надміру нарахованих коштів в разі подання неповних або недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї, що підтверджено її особистим підписом на заявах та деклараціях про доходи. Вважає неправильним застосовування до спірних правовідносин висновку Верховного Суду, викладеного в постанові в справі № 757/17820/17, адже судом першої інстанції не досліджені докази, які свідчать не тільки про формальну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця, а й про отримання доходу від такої діяльності. Також є неправильним висновок, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї менший від прожиткового мінімуму для сім`ї позивача, оскільки розрахунок державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та державної допомоги на дітей одиноким матерям не передбачає статтю видатків. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні позову. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Позивач та її представник в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (Закон № 1768-ІІІ) та Порядку призначення і виплати державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24.02.2003 р. (постанова № 250), Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (із змінами і доповненнями) та на підставі наданих позивачем документів ОСОБА_1 призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (рішення від 30.08.2018 - на період з 01.08.2018 року по 31.01.2019; рішення від 02.03.2019 - на період з 01.02.2019 по 31.07.2019; рішення від 29.08.2019 - на період з 01.08.2019по 31.01.2020) та державна допомога на дітей одиноким матерям (рішення від 16.07.2018 - на період з 01.07.2018 по 31.12.2018; рішення від 04.02.2019 - на період з 01.01.2019 року по 30.06.2019; рішення від 27.07.2019 - на період з 01.07.2019 по 31.12.2019; рішення від 13.02.2020 - на період з 01.01.2020 по 30.06.2020). Позивачем в поданих заявах не повідомлялось про здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.2018, в деклараціях про доходи та майновий стан від 21.08.2018, 28.02.2019, 12.07.2018, 23.08.2019, 28.01.2019, 18.07.2019, 31.01.2020 не зазначалось про отримані нею доходи у вигляді заробітної плати в 2018 році. Позивач була повідомлена про відмову в призначенні або припиненні виплат призначеної соціальної допомоги та повернення надміру нарахованих коштів у разі подання нею неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї, про що засвідчила своїм підписом в заявах та деклараціях про доходи та майновий стан. Позивач 31.01.2020 року звернулась до управління про призначення допомоги одиноким матерям з заявою, в якій зазначила, що зареєстрована як фізична особа-підприємець з 2018 року. Розпорядженням Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 13.02.2020 закрите особовий рахунок № НОМЕР_1 (допомога на дітей одиноким матерям) у зв`язку з виявленими обставинами та вирішено виставити переплату ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 по 30.01.2020, яку утримувати з особового рахунку № НОМЕР_2 (державно допомога малозабезпеченим сім`ям по 50%) у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 надано завідомо недостовірні відомості, що вплинуло на прийняття рішення про надання соціальної допомоги, їй були надміру виплачені кошти державної допомоги на дітей одиноким матерям за період з 01.07.2018 по 31.01.2020 в сумі 21 459,88 грн. та державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям за період з 01.07.2018 по 31.01.2020 в сумі 55 085,76 грн., всього на загальну суму 76 545,64 грн., із них утримано - 4 668,70. Залишок переплати складає 71 876,94 грн. Лівобережним УСЗН прийнято повідомлення про переплату соціальної допомоги, в якому зазначено про зобов`язання повернути протягом місяця залишок переплати у розмірі 71 876,94 грн. 20.04.2020 року позивач уклала шлюб, 23.12.2020 ОСОБА_2 визнав батьківство відносно дитини ОСОБА_3 , після чого позивач не зверталась до відповідача з заявами про призначення соціальної допомоги. Врахувавши, що позивачем самостійно повідомлено відповідача про реєстрацію фізичною особою-підприємцем в 2018 році, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про відсутність у діях позивача умислу на зловживання своїми обов`язками чи свідомого надання неправдивих відомостей при поданні у січні 2020 року зави про призначення допомоги одиноким матерям, а розмір доходів позивача за 2018 рік, за 2019 рік та за 2020 рік, зокрема, середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї є меншим від прожиткового мінімуму для сім`ї позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», та про протиправність дій УСЗН з нарахування ОСОБА_1 переплати соціальної допомоги у розмірі 76 545,64 грн. та повідомлення про переплату соціальної допомоги № 8/3-16 від 13.01.2021 р. підлягає скасуванню. Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що рішенням УСЗН від 30.08.2018 р. ОСОБА_1 призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям на період з 01.08.2018 р. по 31.01.2019 р., рішенням від 02.03.2019 р. - на період з 01.02.2019 р. по 31.07.2019 р., рішенням від 29.08.2019 р. - на період з 01.08.2019 р. по 31.01.2020 р. Рішенням УСЗН від 16.07.2018 р. ОСОБА_1 призначена державна допомога на дітей одиноким матерям на період з 01.07.2018 р. по 31.12.2018 р., рішенням від 04.02.2019 р. - на період з 01.01.2019 р. по 30.06.2019 р., рішення від 27.07.2019 р. - на період з 01.07.2019 р. по 31.12.2019 р., рішення від 13.02.2020 р. - на період з 01.01.2020 р. по 30.06.2020 р. Позивачем в поданих заявах не повідомлялось УСЗН про здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.2018 р., в деклараціях про доходи та майновий стан від 21.08.2018 р., 28.02.2019 р., 12.07.2018 р., 23.08.2019 р., 28.01.2019 р., 18.07.2019 р., 31.01.2020 р. відсутні відомості про отримані позивачем доходи від підприємницької діяльності. Позивач обізнана щодо вимог про відмову в призначенні або припиненні виплат призначеної соціальної допомоги та повернення надміру нарахованих коштів у разі подання нею неповних чи недостовірних відомостей про доходи та майновий стан сім`ї, про що засвідчила своїм підписом в заявах та деклараціях про доходи та майновий стан. Позивач 31.01.2020 р. подано до УСЗН заяву про призначення допомоги одиноким матерям, в якій вказала, що зареєстрована як фізична особа-підприємець з 2018 року. Розпорядженням УСЗН від 13.02.2020 р. закрите особовий рахунок № НОМЕР_1 (допомога на дітей одиноким матерям) у зв`язку з виявленими обставинами та вирішено виставити переплату ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 р. по 30.01.2020 р., яку утримувати з особового рахунку № НОМЕР_2 (державна допомога малозабезпеченим сім`ям по 50%) у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 надано завідомо недостовірні відомості, що вплинуло на прийняття рішення про надання соціальної допомоги, їй були надміру виплачені кошти державної допомоги на дітей одиноким матерям за період з 01.07.2018 р. по 31.01.2020 р. в сумі 21 459,88 грн. та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.07.2018 р. по 31.01.2020 р. в сумі 55 085,76 грн., всього на загальну суму 76 545,64 грн., із них утримано - 4 668,70 грн.; залишок переплати складає 71 876,94 грн. УСЗН направлено позивачу повідомлення про переплату соціальної допомоги, в якому зазначено про зобов`язання повернути протягом місяця залишок переплати у розмірі 71 876,94 грн. Спірним в цій справі є питання правомірності дій та рішень органу соціального захисту про визначення позивачу переплати з підстав подання особою недостовірних відомостей в частині неповідомлення орган, що вплачує допомогу, про наявний в неї статус фізичної особи - підприємця. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям і сприяння їх економічній самостійності здійснюється відповідно до Закону України від 01.06.2000 р. № 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон № 1768-ІІІ, тут і далі застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статтею 3 якого встановлено, що право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1768-ІІІ, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Малозабезпеченою сім`єю у розумінні статті 1 цього Закону є сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім`ї. Відповідно до статті 4 Закону № 1768-ІІІ заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації. До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються: документ, що посвідчує особу; довідка про склад сім`ї; декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім`ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім`ї аліменти; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на час здійснення зазначених заходів); довідка про наявність та розмір земельної частки (паю); довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї. Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз`яснення порядку його оскарження. За змістом частин першої та другої статті 7 Закону № 1768-ІІІ державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги); під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім`ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо); особи, які входять до складу малозабезпеченої сім`ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв`язку тощо (крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності) в сумі, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї; у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму). Абзацами 1, 4 частини другої статті 7 Закону № 1768-ІІІ визначено, що за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов`язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім`ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону № 1768-ІІІ державна соціальна допомога не призначається, якщо сім`єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. № 250 (далі - Порядок №250). Відповідно до пункту 2 Порядку №250 державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім`ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням. Згідно з пунктом 3 Порядку №250 призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї. Відповідно до пункту 5 Порядку №250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи, зокрема, заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики та декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація). Інформація про склад малозабезпеченої сім`ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування. Для призначення державної соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї подає нові заяву та декларацію. Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім`ї. За змістом пункту 7 Порядку № 250 розмір прожиткового мінімуму для сім`ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України Про прожитковий мінімум для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з пунктом 16 Порядку №250 виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється, зокрема, якщо малозабезпеченою сім`єю подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на отримання державної соціальної допомоги та на визначення її розміру, або встановлено фактичну зайнятість особи, що приносить дохід (винагороду), без оформлення, реєстрації в установленому законодавством порядку, - з місяця, що настає за місяцем, у якому виявлено порушення. В такому разі на наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця, в якому виявлено порушення. Відповідно до пункту 20 Порядку №250 державна соціальна допомога призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про те, які документи у місячний строк потрібно подати додатково. Відповідно до пункту 21 Порядку №250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї. У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис). Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді. Пунктом 25 Порядку №250 передбачено, що якщо малозабезпеченою сім`єю приховано або подано недостовірні дані про доходи та майновий стан або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого надміру виплачено кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів з місяця призначення державної соціальної допомоги та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану малозабезпеченої сім`ї; повідомляють уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення. Суми надміру виплаченої державної соціальної допомоги повертаються: отримувачем державної соціальної допомоги самостійно; за згодою отримувача державної соціальної допомоги у повному обсязі за рахунок її наступних виплат; за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок суми наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги. У разі неможливості добровільного повернення або утримання надміру виплачених сум державної соціальної допомоги такі суми стягуються в судовому порядку. Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ), частиною першою статті 1 якої визначено, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 1 Закону № 2811-ХІІ). Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2811-ХІІ відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям (пункт 5). За змістом статті 18-1 Закону № 2811-ХІІ право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. За положеннями частини другої статті 18-2 Закону № 2811-ХІІ допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 18-3 цього Закону допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. За приписами статті 22 Закону № 2811-ХІІ одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми. Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 (далі - Порядок № 1751). Пунктом 49 Порядку № 1751 передбачено, що особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Суми державної допомоги сім`ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом. Відрахування на підставі рішень відповідних органів провадиться у розмірі не більш як 20 відсотків суми виплачуваної допомоги. Органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми. Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до п`яти календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів Пенсійного фонду України інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням державної допомоги сім`ям з дітьми. Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном. Відтак, підставою для відмови у призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, припиненні виплати є навмисне подання особою недостовірних відомостей при зверненні до відповідного державного органу із заявою про надання державної соціальної допомоги або приховування відомостей при призначенні зазначеної допомоги та визначенні її розміру. В контексті спірних правовідносин про наявність підстав для припинення виплати позивачу соціальної допомоги та прийняття рішення про повернення надміру виплаченої допомоги може свідчити доведеність навмисного подання позивачем недостовірних відомостей про майновий стан, якщо приховування або подання недостовірних відомостей про доходи або майновий стан вплинуло на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги та визначення розміру такої допомоги. Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд в постанові від 03.12.2019 р. в справі № 672/661/17. В цьому судовому рішення Верховим Судом зазначено, що «…судам необхідно з`ясувати, чи призвело приховування особою інформації до надмірної виплати їй грошових коштів, та лише у разі настання таких наслідків, грошову кошти підлягають стягненню на користь особи, яка здійснила такі виплати. У разі, якщо приховування інформації не призвело до негативних наслідків, зокрема здійснення надмірних виплат, то такі грошові кошти не підлягають поверненню особі, яка їх виплатила.». В цьому випадку відповідач пов`язує необхідність повернення позивачем суми виплаченої допомоги із фактом повідомлення позивачем тільки у 2020 році про реєстрацію фізичною особою-підприємцем в 2018 році, проте відповідач не обґрунтовує підстави повернення допомоги із фактом приховування позивачем доходів, які б вплинули на можливість призначення допомоги або її розмір. Позивачем не заперечується того факту, що в деклараціях про доходи на майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, не зазначалось про отримання доходу від здійснення підприємницької діяльності. Виходячи з декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , за 2018 рік позивачем задекларовано загальну суму доходу від такої діяльності за 2018 рік в розмірі 42 720,00 грн. (а.с. 118 т.1), за 2019 рік в розмірі 52 235,00 грн. (а.с. 117 т.1), за 2021 рік в розмірі 57 575,00 грн. (а.с. 116 т.1). Доходи від здійснення підприємницької діяльності позивачем не вказано в деклараціях про доходи на майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. Разом з тим, відповідачем не наведено доказів, які б свідчили, що розмір доходів позивача будь-яким чином вплинув би на призначення позивачу обох допомоги та/або на розмір такої допомоги. Відтак, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт неповідомлення позивачем в 2018 році про реєстрацію її фізичною особою-підприємцем не може свідчити про відсутність у позивача права на призначення соціальної допомоги та/або на її розмір, а тому відсутні підстави стверджувати про навмисне подання позивачем недостовірних відомостей про майновий стан. Аналогічного правозастосування дотримується й Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 р. в справі № 757/17820/17, за висновками якого правове значення для виплати допомоги є не формальна реєстрація особи як суб`єкта підприємницької діяльності, фізичної особи - підприємця чи приватного підприємця, а реальне зайняття підприємницькою діяльністю та отримання доходу (прибутку) від такої діяльності, який необхідний людині для забезпечення її фізичного існування. Відповідно, доводи апелянта про доведеність факту подання позивачем недостовірних відомостей про майновий стан як підставу для зобов`язання позивача повернути виплачену допомоги є необґрунтованими. В порушення вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем не доведено правомірність своїх дій та рішення про повернення позивачем суми допомоги, не спростовано доводів позивача про те, що неповідомлення нею про факт реєстрації фізичною особою - підприємцем в 2018 році будь-яким чином вплинуло на її право на призначення допомоги та її розмір. Доводи апелянта стосовно неправильності висновку суду першої інстанції, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї менший від прожиткового мінімуму для сім`ї позивача, оскільки розрахунок державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та державної допомоги на дітей одиноким матерям не передбачає статтю видатків, суд також не може визнати обґрунтованими, адже ані Закони № 1788-ХІІ, № 2811-ХІІ, ані підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання призначення та виплати соціальної допомоги, не містять приписів стосовно неврахування витрат при визначенні розмірі сукупного доходу сім`ї. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальної допомоги, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 р. в справі № 160/6468/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 р. в справі № 160/6468/21за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 17.01.2022 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 18.01.2022 р. Головуючий - суддя В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко