Постанова КАС ВС № 511/1562/15-а

ПОСТАНОВА Іменем України 21 лютого 2019 року м. Київ справа №511/1562/15-а адміністративне провадження №К/9901/30021/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мороз Л.Л., суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції у касаційній інстанції адміністративну справу № 511/1562/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Управління соцзахисту) , третя особа - Роздільнянська районна державна адміністрація (далі - Роздільнянська РДА), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Управління соцзахисту на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Джабурія О.В., суддів Вербицької Н.В., Крусяна А.В., - ВСТАНОВИВ: 12 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Управління соцзахисту про відмову у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідно до поданих відповідачу заяв про надання державної соціальної допомоги її сім'ї від 08 серпня 2014 року та від 06 лютого 2015 року; - зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до поданих відповідачу заяв про надання державної соціальної допомоги сім'ї від 08 серпня 2014 року на шість місяців та від 06 лютого 2015 року на шість місяців. Позов ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що вона двічі зверталася до відповідача с заявою про призначення державної допомоги малозабезпеченій сім'ї та їй було відмовлено у її призначені у зв'язку з тим, що вона надала недостовірні дані відносно ціни, за яку придбаний автомобіль KIA SEPHIA, 2000 року випуску, що згідно інформації Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів його ціна становила 46 720 грн, а не 16 000 грн, за яку вони його фактично придбали. Вперше автомобіль придбаний був за ціною 16000 грн. Надалі автомобіль був подарований матері позивача - ОСОБА_3 та доходу від його реалізації 60 247 грн сім'я не отримувала. Справа розглядалась судами неодноразово. При новому розгляді, Роздільнянський районний суд Одеської області постановою від 23 січня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем було укладено дві угоди з відчуження рухомого майна, а саме було укладено договори купівлі-продажу, який по своїй природі при їх укладенні передбачає передачу речей, а взамін отримання відповідних коштів, тому заяви позивача про фактичне не отримання коштів не відповідає вимогам Цивільного Кодексу. Окрім суд першої інстанції вказав на те, що днем укладення угоди є дата на договорі купівлі-продажу, а в даному випадку - дата, яка вказана на довідці-рахунку та фактичній реєстрації автомобіля на ім'я нового власника. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що ОСОБА_2 була достеменно обізнана з порядком призначення соціальної допомоги, декларації заповнювала особисто, де під підпис була попереджена про наслідки подання неповних чи недостовірних відомостей та знала, що буде проведена перевірка щодо надання достовірних даних. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимог. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив із того, що в даному випадку ОСОБА_2 не було подано недостовірних відомостей та не було вчинено жодних навмисних дій щодо приховування свого матеріального стану. 23 квітня 2017 року Управління соцзахисту звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Роздільнянського районного суду Одеської від 23 січня 2017 року. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що для встановлення права на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та уникнення надміру виплачених коштів, Управлінням соцзахисту була перевірена вся інформація про доходи сім'ї ОСОБА_2 та прийняті відповідні рішення згідно чинного законодавства. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України). Верховний Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке. У справі, яка розглядається, суди встановили, що з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває у шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, мають чотирьох дітей, ОСОБА_5 (1992 р.н.), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_5). Три дитини проживають разом із батьками та знаходяться на їх утриманні. Чоловік позивачки, ОСОБА_4, є інвалідом І групи «А» безстроково (відсутність кінцівок обох рук), у зв'язку з чим потребує стороннього догляду, про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК серії 2-18 ОД № 083321 від 26 жовтня 2011 року. Сторонній догляд чоловіку забезпечує позивачка - ОСОБА_2, отримуючи соціальну допомогу по догляду за інвалідом у розмірі 182 грн 70 коп. Пенсія ОСОБА_4 становить 1395,70 грн. Сім'я ОСОБА_2 отримувала соціальну допомогу, як малозабезпечена із 2013 року за відповідним зверненнями позивачки. Оскільки така допомога призначається на шість місяців, то позивачка 08 серпня 2014 року звернулась до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, надала необхідні документи, у тому числі декларацію про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї. У декларації позивачкою зокрема було зазначено про придбання автомобілю KIA SEPHIA, 2000 року випуску за 16 000 грн. Як вбачається із витягу з протоколу від 11 вересня 2014 року № 6 засідання районної координаційної ради з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення району Управління соцзахисту позивачці було відмовлено у призначенні допомоги, через те, що вона надала недостовірні відомості, пов'язані з використанням автотранспортних засобів. Заявник на засіданні не була присутня та лише 10 березня 2015 року письмово відповідачем їй було повідомлено про відмову у призначені допомоги з причини того, що вона надала недостовірні дані щодо ціни придбання автомобіля, оскільки згідно інформації центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів від 19 вересня 2014 року № 1596, вартість придбаного автомобіля становили 46 720 грн. 06 лютого 2015 року ОСОБА_2 повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї та надала необхідні документи, а також декларацію про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї, у якій не зазначила вищезгаданий автомобіль KIA SEPHIA, оскільки цей автомобіль був подарований матері позивачки - ОСОБА_3, про що 19 лютого 2015 року позивачкою було надано до відповідача відповідну пояснювальну записку. Однак, позивачці знов було відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, оскільки згідно даних Роздільнянської податкової інспекції від 02 березня 2015 року встановлено, що позивачем нібито було отримано дохід від реалізації того самого автомобіля - KIA SEPHIA, 2000 року випуску, на суму 60 247 грн, проте, зазначену суму не було вказано у декларації про доходи. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 01 червня 2000 року 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон №1768-III) № 1768-III соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Згідно із статтею 4 вказаного закону для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї. Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження. Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання вимог вищезгаданої норми Закону № 1768-III Кабінет Міністрів України постановою від 24 лютого 2003 року № 250 затвердив Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок), який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом № 1768-III. Пунктом 2 Порядку визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. За правилами пункту 6 Порядку для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно. У разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення (пункт 12 Порядку). Відповідно до абзаців 3 та 4 частини першої статті 7 Закону № 1768-III державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї; у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. м. на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. м. на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму). Водночас, згідно з частиною другою цієї норми Закону за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо у складі сім'ї є інвалід. Подібні положення містяться у пункті 10 Порядку №

250. Вказаної нормою визначено право, а не обов'язок, відповідного суб'єкта владних повноважень призначити соціальну допомогу, зокрема у разі, якщо у складі сім'ї є особа з інвалідністю, за умови, що у загальному порядку призначення такої допомоги не передбачено, у зв'язку, зокрема, із придбанням автомобіля особою, яка входить до складу малозабезпеченої сім'ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги. При цьому, розмір такої покупки повинен перевищувати 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї. Прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення. В матеріалах справи міститься розрахунок відповідача від 28 травня 2014 року, в якому зазначено, що прожитковий мінімум сім'ї ОСОБА_2 дорівнює 5 517 грн (т.1, а.с.76, зворотній бік). За змістом статті 10 Закону № 1768-III та пункту 13 Порядку № 250 рішення органу праці та соціального захисту населення про призначення соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути оскаржено до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Тобто, призначаючи соціальну допомогу або відмовляючи в її наданні суб'єкт владних повноважень повинен ухвалити відповідне рішення. У свою чергу, частиною четвертою статті 7 Закону № 1768-III визначено умови, за яких державна соціальна допомога припиняється. А саме, якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. З аналізу наведених норм права вбачається, що припинення виплати та повернення виплаченої соціальної допомоги з підстав, передбачених абзацом 4 частини першої статті 7 Закону № 1768-III, можливе за наявності таких обов'язкових умов: у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму); відсутність обставин, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону; необхідність дотримання процедури прийняття рішення місцевою державною адміністрацією про призначення соціальної допомоги у разі, коли є обставини та умови, передбачені частинами першою другою статті статтею 7 Закону; відсутність ознак (обставин) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру. Отже, наявність недостовірних відомостей, що вплинули на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру є підставою для припинення її виплати. Тобто, вже призначеної допомоги. З матеріалів справи вбачається, що рішенням відповідача від 25 травня 2014 року ОСОБА_2 призначена соціальну допомогу з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року включно. Разом з цим, із змісту витягу із протоколу засідання районної координаційної ради з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення району Управління соцзахисту від 11 вересня 2014 року, вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні відповідної допомоги у зв'язку із тим, що родина має у володінні більше одного автомобіля, при цьому, останній придбано протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги та у поданих документах зазначено недостовірну інформацію про ціну автомобіля, придбаного за останні 12 місяців перед зверненням за допомогою. При цьому, вказане питання вирішувалось на засіданні координаційної ради саме у зв'язку із тим, що у складі сім'ї позивача є особа з інвалідністю та тим, що в багатодітній родині виховується троє дітей віком до 18 років. Таким чином, у цей період відповідачем вчинено дії у відповідності із алгоритмом визначеним Законом № 1768-III та Порядком № 250, оскільки законодавець пов'язав право на отримання допомоги саме з малозабезпеченістю сім'ї. Малозабезпечена сім'я, в розумінні положень Закону № 1768-III - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. В матеріалах справи міститься розрахунок державної соціальної допомоги від 28 травня 2014 року, відповідно до якого прожитковий мінімум сім'ї ОСОБА_2 складає 5 517 грн (т.1, а.с 76, зворотній бік). При цьому, встановивши, що позивачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, відповідачем правомірно припинено виплату такої допомоги за період з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року. Водночас, матеріали справи не містять даних про те, що відповідачем приймалось рішення про призначення державну соціальну допомоги за заявою позивача від 06 лютого 2015 року. За наслідками розгляду вказаної заяви 10 лютого 2015 року було ухвалено рішення відмовити ОСОБА_2 у призначенні допомоги з мотивів того, що зазначений вище автомобіль КІА не зазначений у декларації про доходи та майновий стан сім'ї ОСОБА_2 та він знятий з обліку для реєстрації. Також членам ради було рекомендовано зробити запити до Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів та Роздільнянської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області для підтвердження даних про доходи заявниці. За таких обставин, оскільки, Управління соцзахисту не досліджувало розміри середньомісячного сукупного доходу сім'ї та прожиткового мінімуму для відповідної сім'ї за вказаний період, щодо яких виник спір, та їх співвідношення, а також у зв'язку із тим, що воно ухвалило рішення про відмову у призначенні допомоги з підстав не передбачених статтею 7 Закону № 1768-III та пунктом 10 Порядку № 250, то з метою ефективного відновлення порушеного права, на думку колегії суддів, слід визнати протиправним та скасувати рішення Управління соцзахисту про відмову у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідно до поданої ОСОБА_2 завою від 06 лютого 2015 року та зобов'язати Управління соцзахисту розглянути вказану заяву відповідно до вимог Закон № 1768-III та Порядку № 250 та ухвалити відповідне рішення за наслідками її розгляду. При цьому, колегія суддів зазначає, що показання свідків про те, що автомобіль KIA SEPHIA, 2000 року випуску за дорученням на право користування та розпорядження цим транспортним засобом було передано чоловіку позивачки ще у 2012 році, не спростовує той факт, що відчуження автомобілю на користь позивача відбувалось в 2014 році, що підтверджується, зокрема, довідкою - рахунком від 10 червня 2014 року серії ВІА № 594923 (т.1. а.с. 247, зворотній бік). Відповідно частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Оскільки у справі, яка розглядається суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, то колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню. У свою чергу підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог по заяві позивача від 06 лютого 2015 року про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року скасувати. Постанову Роздільнянського районного суду Одеської від 23 січня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог по заяві позивача від 06 лютого 2015 року про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Ухвалити в цій частині нове рішення. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про відмову у призначенні та виплаті державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідно до поданої відповідачу заяви про надання державної соціальної допомоги сім'ї ОСОБА_2 від 06 лютого 2015 року. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області розглянути заяву ОСОБА_2 від 06 лютого 2015 року про призначення державної соціальної допомоги її сім'ї відповідно до вимог Закон України від 01 червня 2000 року 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 та ухвалити відповідне рішення за наслідками її розгляду. В іншій частині постанову Роздільнянського районного суду Одеської від 23 січня 2017 року - залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз М.М. Гімон В.М. Кравчук , Судді Верховного Суду