Постанова Київський апеляційний суд № 2-2262/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/403/2022 Справа № 2-2262/12 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 лютого 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києвав складі судді Чередніченко Н.П., постановлену в м. Київ 11 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенка Вадима Олексійовича, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Сагрул», ОСОБА_3 , заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою, просила визнати поважними причини неподання в строк скарги на дії державного виконавця, визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенка В.О. відносно виконавчого провадження № 33576709, визнати неправомірними дії державного виконавця відносно передання на електронні торги домоволодіння; скасувати постанову державного виконавця Тарасенка В.О. від 01 листопада 2019 року про проведення опису та оцінки майна, скасувати постанову державного виконавця Тарасенка В.О. від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності. Посилалася на те, що у відділі державної виконавчої служби Києво-Святошинського району знаходиться на виконанні виконавче провадження № 33576709 щодо примусового виконання на підставі виконавчого листа від 11 липня 2012 року № 2-2262 про стягнення з ОСОБА_1 1 341 638,65 грн. на користь КС «Перший кредитний альянс». Відповідно до інформації про виконавче провадження, 23 липня 2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, 30 листопада 2012 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору, в подальшому станом на 22 серпня 2019 року жодних дій державним виконавцем не вчинялось з огляду на те, що в боржника відсутнє майно, за рахунок якого можливо було б здійснити стягнення та погашення боргу. Відповідно до постанови від 22 жовтня 2019 року державним виконавцем було здійснено заміну стягувача на ТОВ «Юридична компанія «Сагрул». 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 разом з донькою, приїхавши до себе в домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , виявили осіб, які перелізли через паркан та фотографували будинок, на їх запитання, ким є вказані особи і з яких підстав перебувають на приватній території, останні перелізли паркан, сіли в авто та зникли. 29 листопада 2019 року представнику скаржника стало випадково відомо з реєстру автоматизованої системи виконавчих проваджень, що існує постанова від 05 листопада 2019 про призначення суб`єкта оціночної діяльності на домоволодіння за вказаною адресою, з якої скаржником виявлено, що існує і постанова про опис та арешт майна від 01 листопада 2019 року. 18 грудня 2019 року державний виконавець повідомив представнику скаржника, що об`єкт нерухомості передано на електронні торги ДП «СЕТАМ», і в цей же день ОСОБА_1 через мережу інтернет дізналася, що електронні торги щодо домоволодіння вже проведені та є переможець торгів. 19 грудня 2019 року через канцелярію ДП «СЕТАМ» ОСОБА_1 подала заяву про утримання від будь-яких дій щодо продажу домоволодіння, оскільки судом розглядається її скарга на дії державного виконавця, а також відкрите кримінальне провадження. Наводила зміст ст. 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження», п. 10 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, вказувала, що жодних із перелічених вимог закону державний виконавець не виконав та злочинним шляхом проник у приватну власність. Щодо перевірки арештів у відповідності до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначала, що відповідно до інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 листопада 2019 року в реєстрі існує як мінімум два арешти на будинок АДРЕСА_1 , та чотири арешти на прилеглі земельні ділянки, а також два арешти на все майно ОСОБА_1 . Вважала, що таким чином дії державного виконавця Тарасенка В.О. прямо порушують норми Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, та конституційні права боржника, і що дії державного виконавця, які мали місце 01 листопада 2019 року та як наслідок дії з передання виконавчого провадження до суб`єкта оціночної діяльності, а також продаж на електронних торгах, межують з кримінальним правопорушенням, що наразі є предметом перевірки правоохоронних органів. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заявник ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення по суті поданої скарги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що нею неодноразово наголошувалось як державному виконавцю, так і під час судових засідань, що вона не проживає за адресою АДРЕСА_1 , а зареєстрована в АДРЕСА_2 , підтвердженням цієї обставини є те, що направлена їй кореспонденція поверталася за закінченням терміну зберігання, і відповідь Ходосівської сільської ради, згідно якої за вказаною адресою не зареєстровані місця проживання будь-яких осіб. Відтак посилання суду першої інстанції на нібито належне повідомлення боржника державним виконавцем про винесення оскаржуваних постанов спростовується матеріалами судової справи. Зазначала, що про оскаржувані дії виконавця їй стало відомо випадково, та повторно наводила обставини та норми матеріального права, зазначені в скарзі на дії та рішення державного виконавця від 20 грудня 2019 року. Вказувала, що в ухвалі від 05 червня 2020 року Голосіївським районним судом було вірно зазначено, що в порушення ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Тарасенко В.М. не повідомив в строк боржника про звіт про оцінку нерухомого майна. Водночас, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, звіт про оцінку майна надійшов до виконавчої служби 12 листопада 2012 року і в той же день був направлений сторонам до відома. Вказане не відповідає фактичним обставинам, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства державний виконавець направляє повідомлення про результати оцінки, а не сам звіт, крім того, в матеріалах виконавчого провадження містяться лише супровідний лист, проте відсутнє підтвердження направлення такого листа. Станом на 26 листопада 2021 року боржник так і не ознайомлений зі звітом про оцінку майна, так як з 12 березня 2020 року прийом громадян у виконавчих службах не ведеться, а в автоматизованій системі виконавчого провадження такий звіт відсутній. Наголошувала, що після відправлення повідомлення про звіт про оцінку майна ОСОБА_1 державний виконавець мав би вичекати 10 днів відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» і після цього звернутись до ДП «СЕТАМ» з заявкою на проведення електронних торгів, тобто лише після 22 листопада 2019 року. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження та ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року, відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського району подало заявку на реалізацію майна до ДП «СЕТАМ» 14 листопада 2019 року. Таким чином, боржник був позбавлений можливості ознайомитись зі звітом про оцінку майна, надати свої заперечення, замовити рецензію тощо. Вказувала, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, в рамках виконавчого провадження стороною можуть бути оскаржені дії виконавця за результатами оцінки, однак сам по собі звіт про оцінку майна не може бути оскаржений, тому висновки суду першої інстанції, що звіт про оцінку майна стороною ОСОБА_1 оскаржено не було, не відповідають вимогам чинного законодавства. Від ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заінтересована особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначав, що за більше ніж сім років відкритого виконавчого провадження ОСОБА_1 недобросовісно користувалася своїми правами як боржник за виконавчим провадженням, не ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження, не з`являлась на виклики та не повідомила державного виконавця про зміну її місця проживання чи перебування або місцезнаходження, а також про зміну місця роботи. Оскільки у виконавчому листі чітко зазначено місце проживання боржника - АДРЕСА_1 та остання не повідомляла державного виконавця про зміну місця проживання, відтак державним виконавцем в повній мірі із законом надсилалися документи виконавчого провадження за вказаною адресою. Вказував, що ставлення під сумнів складання оцінювачем звіту про вартість майна у звіті взагалі неправомірне, оскільки не маючи відповідних спеціальних чи експертних знань та навичок, не залучивши до розгляду скарги безпосередньо оцінювача, який складав звіт про оцінку майна боржника, неправомірно робити відповідні висновки щодо оцінювання та оцінки та ціни в цілому переданого на реалізацію майна. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що в рамках виконавчого провадження № 33576709 державним виконавцем в повній мірі було дотримано вимоги закону та доказів на підтвердження дій або рішень, які б поза розумним сумнівом свідчили про невідповідність нормам чинного законодавства, стороною скаржника не надано, а судом в ході розгляду справи не встановлено, і доводи, наведені в скарзі, не є достатніми для визнання неправомірними дій та рішень державного виконавця. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками, виходячи із наступного. Судом , що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року в справі № 2-2262/12 за позовом Кредитної спілки «Перший кредитний альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Перший кредитний альянс» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 338 419, 65 грн. та судовий збір 3219 грн. (а. с. 80 - 83 т. 1). На а. с. 183 т. 2 наявна копія виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 11 липня 2012 року на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 травня 2012 року в справі № 2-2262/12; вказано адресу боржника ОСОБА_1 - зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року задоволено заяву ТОВ «Юридична компанія «Сагрул», замінено стягувача у виконавчому провадженні № 33576709 з виконання виконавчого листа № 2-2262/12, виданого Голосіївським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення від 30 травня 2012 року у справі за позовом КС «Перший кредитний альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме замінено КС «Перший кредитний альянс» на ТОВ «Юридична компанія «Сагрул» (а. с. 205 - 207 т. 1). На а. с. 216 - 217 т. 2 знаходиться копія постанови головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області) Тарасенка В.О. від 01 листопада 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої здійснено опис домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , складеної в присутності представника стягувача та двох понятих. На а. с. 218 - 220 т. 2 знаходиться копія супровідного листа Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області від 04 листопада 2019 року, яким копію постанови від 01 листопада 2019 року направлено на адреси сторін виконавчого провадження, в тому числі ОСОБА_1 - на адресу АДРЕСА_1 ; лист повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання. На а. с. 221 т. 2 знаходиться копія постанови головного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області від 05 листопада 2019 року Тарасенка В.О. від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № 33576709, а саме ТОВ «Приватна експертна служба», якому запропоновано надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань вартості майна. На а. с. 220а т. 2 знаходиться копія супровідного листа Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області від 05 листопада 2019 року про направлення копії постанови від 05 листопада 2019 року сторонам виконавчого провадження та суб`єкту оціночної діяльності, в тому числі ОСОБА_1 - на адресу АДРЕСА_1 . 08 листопада 2019 року ТОВ «Приватна експертна служба» складено звіт за результатами проведення оцінки вартості домоволодіння та визначено його вартість станом на 08 листопада 2019 року, а саме 535800 грн. (а. с. 222а - 224 т. 2). На а. с. 225 т. 2 наявна копія повідомлення про вартість арештованого майна від 12 листопада 2019 року, направленого сторонам виконавчого провадження, в тому числі ОСОБА_1 - на адресу АДРЕСА_1 . На а. с. 229а т. 2 наявна заявка державного виконавця на ім?я ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна від 14 листопада 2019 року. На а. с. 229 т. 2 знаходиться копія довідки Ходосівської сільської ради від 21 січня 2020 року про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , згідно якої зареєстровані особи відсутні. На а. с. 11 - 13 т. 2 знаходиться копія пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 01 листопада 2019 року на ім?я начальника Голосіївського управління поліції, а також копія повідомлення Голосіївського управління поліції про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, згідно якої 01 листопада 2019 року о 13:30 год. за адресою АДРЕСА_1 невідомі особи проникли на територію земельної ділянки та фотографували земельну ділянку та будинок. На а. с. 133 т. 2 знаходиться копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26 грудня 2019 року, номер кримінального провадження 12019110200006354 за заявою ОСОБА_1 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 185 КК України. На а. с. 15 - 24 т. 2 знаходиться інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 листопада 2019 року, згідно якої ОСОБА_1 є власником домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину Р№ 539 від 13 листопада 2009 року. Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на житловий будинок і земельну ділянку за вказаною адресою накладено заборону відчуження та арешт приватним нотаріусом Кучеренко Н.П., підстава обтяження - лист КС «Перший кредитний альянс» від 03 липня 2007 року. Крім того, на вказаний будинок та земельну ділянку накладено арешт на підставі постанови Солом`янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27 квітня 2010 року, а також на підставі постанов ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 18 серпня 2011 року та ВВДС Києво-Святошинського РУЮ від 30 листопада 2012 року, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 . На а. с. 26, 230 т. 2 знаходиться копія заяви представника боржника ОСОБА_7 на ім`я відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 16 грудня 2019 року про утримання від будь-яких дій у виконавчому провадженні ВП № 33576709 в зв`язку з поданням скарги на дії державного виконавця. На а. с. 27 т. 2 знаходиться копія протоколу № 453925 проведення електронних торгів, згідно якого 16 грудня 2019 року відбулися електронні торги з продажу лоту 390065, яким є домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 ; в матеріалах виконавчого провадження, а. с. 237 т. 2 наявна копія протоколу № 453925 проведення електронних торгів, згідно якого переможцем електронних торгів з продажу лоту 390065 є ОСОБА_3 . На а. с. 135 - 136 т. 2 знаходиться копія заяви ОСОБА_1 на ім`я ДП «СЕТАМ» від 19 грудня 2019 року, в якій ОСОБА_1 просила утриматись від будь-яких дій щодо продажу, оформлення прав власності тощо, так як вказані дії порушуватимуть права законного власника та публічний порядок, оскільки на вказаний об`єкт накладено чотири арешти. На а. с. 137 т. 2 наявна копія відповіді ДП «СЕТАМ» на заяву ОСОБА_1 , згідно якої інформаційне повідомлення про лот формується організатором торгів на підставі заявки виконавця, і підстави зупинення електронних торгів відсутні. На а. с. 146 - 148 т. 2 наявна копія відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області на заяву ОСОБА_1 , в якій повідомлено, що 01 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме домоволодіння та земельних ділянок, копію постанови направлено на адресу проживання боржника, вказану у виконавчому документі, а саме АДРЕСА_1 до відома, однак дану кореспонденцію повернуто до відділу в зв`язку з закінченням терміну зберігання; згідно відповіді Ходосівської сільської ради, за вищевказаною адресою не зареєстровано місце проживання будь-яких осіб; 05 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба», копію якої направлено на адресу оцінювача та сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома; згідно звіту про оцінку майна, вартість описаного та арештованого нерухомого майна становить 535800 грн., про що на адреси сторін виконавчого провадження направлені відповідні повідомлення; 14 листопада 2019 року державним виконавцем на адресу ДП «СЕТАМ» направлено відповідний пакет документів для подальшої реалізації описаного та арештованого майна. На а. с. 154 - 157 т. 2 наявна інформація про виконавче провадження № 33576709, згідно якої 23 липня 2012 державним виконавцем відкрито виконавче провадження, 30 листопада 2012 року винесено постанову про стягнення виконавчого збору, 22 жовтня 2019 року здійснено заміну стягувача в рамках виконавчого провадження, постановою від 05 листопада 2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, постановою від 23 грудня 2019 року знято арешт з майна боржника в зв`язку з проведенням електронних торгів. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із наступного. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і в подальшому норми матеріального права наводяться в редакції, чинній на момент проведення відповідних виконавчих дій) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Відповідно до п. 20 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. Відповідно до ч. 1, 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна. Так, із матеріалів справи вбачається, що в матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист від 12 листопада 2019 року про направлення сторонам виконавчого провадження повідомлення про вартість арештованого майна (а. с. 225 т. 2), а вже 14 листопада 2019 року державним виконавцем сформовано заяву на реалізацію арештованого майна на адресу ДП «СЕТАМ» (а. с. 229-а т. 2). Встановлюючи обставини, які мають значення для справи, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам заявника, що державний виконавець після направлення сторонам виконавчого провадження повідомлення про звіт про оцінку майна боржника 12 листопада 2019 року мав би вичекати встановлений законом строк і після цього звернутись до ДП «СЕТАМ» із заявкою на проведення електронних торгів; також суд не врахував, що абзац перший пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна встановлює строк у п`ять днів, який відраховується після ознайомлення сторін з результатами оцінки арештованого майна, а не у день його направлення стороні. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113 цс 21), в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що державний виконавець не виконав належним чином вимог частини першої статті 18, частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу першого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна, а відтак його відповідні дії не відповідають вимогам закону - є неправомірними, оскільки руйнують визначений порядок дій, який має забезпечити дотримання прав сторін виконавчого провадження, зокрема щодо перегляду результатів оцінки вартості арештованого майна. Крім того, не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду першої інстанції, що звіт про оцінку майна стороною боржника оскаржено не було, з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 520/2218/2020, на які обґрунтовано посилалася ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, відповідно до яких визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання рішення суду, то відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби, а суб`єкт оціночної діяльності може бути залучений як третя особа. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/44440/16 (провадження № 11-1200апп18). Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч. 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації. Згідно п. 2.1 ч. 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна визначено, що за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Із системного аналізу наведених вимог закону вбачається, що внаслідок накладення арешту на нерухоме майно боржника, на яке звернуто стягнення, поза межами цього виконавчого провадження, воно набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті, а тому не підлягає примусовій реалізації. Відтак, з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна проведення будь-яких дій, у тому числі електронних торгів, направлених на відчуження вказаного майна, є незаконним. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07 листопада 2019 року в справі № 640/12119/18 (провадження № 61-13837св19). Разом із тим, судом першої інстанції не надано оцінки доводам ОСОБА_1 у скарзі, що на момент передачі державним виконавцем домоволодіння на електронні торги зазначене майно перебувало під обтяженням, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 листопада 2019 року, згідно якої на домоволодіння ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови Солом?янського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27 квітня 2010 року, а також на підставі постанов ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 18 серпня 2011 року, відомості про зняття цих обтяжень в реєстрі відсутні (а. с. 15 - 24 т. 2). Крім того, судом першої інстанції не в повній мірі перевірено доводи ОСОБА_1 щодо дотримання державним виконавцем процесуальних строків при здійсненні виконавчих дій та винесенні постанов виконавчого провадження, оскільки при встановленні цих обставин суд першої інстанції зосередився виключно на строках направлення боржнику державним виконавцем копій постанов та повідомлення про результати оцінки майна, і не з`ясував відповідність строків прийняття самих постанов і вчинення виконавчих дій вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Також, встановивши, що звіт ТОВ «Приватна експертна служба» був направлений сторонам виконавчого провадження для відома, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно супровідного листа від 12 листопада 2019 року боржнику і стягувачу було направлено повідомлення про вартість арештованого майна, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець повідомляє сторонам про результати визначення вартості чи оцінки майна, а не направляє звіт, а відтак висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про визнання поважними причини неподання в строк скарги на дії державного виконавця, апеляційний суд виходить із того, що постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в даній справі, якою ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року про залишення скарги без розгляду скасовано, скаргу ОСОБА_1 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, згідно зі змісту скарги, яка подана 20 грудня 2019 року, вбачається, що про порушене право ОСОБА_1 дізналась 29 листопада 2019 року з автоматизованої системи виконавчих проваджень, та 02 грудня 2019 року згідно відмітки суду звернулась з відповідною скаргою; в подальшому дії суду призвели до необхідності повторного подання скарги (а. с. 105 т. 2). Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, ОСОБА_1 пропущено строк для подання скарги на дії державного виконавця з поважних причин, і оскільки цей строк не було поновлено ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва, цей строк підлягає поновленню. Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, в якій заявник просила визнати неправомірними дії державного виконавця відносно виконавчого провадження № 33576709 та відносно передання на електронні торги домоволодіння; скасувати постанову державного виконавця Тарасенка В.О. від 01 листопада 2019 року про проведення опису та оцінки майна, скасувати постанову державного виконавця Тарасенка В.О. від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності, апеляційний суд виходить із того, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження». Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що дії державного виконавця, які мали місце 01 листопада 2019 року, а саме протиправне проникнення на її приватну власність, та як наслідок дії з передання виконавчого провадження до суб`єкта оціночної діяльності, а також продаж на електронних торгах, межують з кримінальним правопорушенням, що наразі є предметом перевірки правоохоронних органів. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, 01 листопада 2019 року державним виконавцем Тарасенком В.О. складено постанову про опис та майно боржника, а саме домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що до звіту за результатами проведення оцінки вартості домоволодіння, складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» 08 листопада 2019 року, додана фотофіксація об`єкта оцінки, а саме будинку та земельної ділянки, сфотографованих із-за дерев`яної огорожі домоволодіння (а. с. 224 т. 2). Відповідно до п. 17 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис. Будь-яких доказів вчинення державним виконавцем Тарасенком В.О. під час здійснення виконавчого провадження ВП № 33576709 дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, ОСОБА_1 до суду першої інстанції надано не було, оскільки сама по собі реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 26 грудня 2019 року кримінального провадження 12019110200006354 за заявою ОСОБА_1 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 185 КК України не є доказом вчинення кримінального правопорушення державним виконавцем, який не має в даному провадженні будь-якого процесуального статусу (а. с. 133 т. 2). Оцінюючи доводи скарги ОСОБА_1 щодо неотримання нею копій оскаржуваних постанов, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що копії постанов від 01 листопада 2019 року та 05 листопада 2019 року направлялися ОСОБА_1 на адресу, зазначену у виконавчому документі - АДРЕСА_1 , при цьому лист з копією постанови від 01 листопада 2019 року повернуто відправнику з відміткою Укрпошти «за закінченням строку зберігання» (а. с. 219 т. 2 зворот). Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що нею неодноразово наголошувалось державному виконавцю, що вона не проживає за адресою АДРЕСА_1 , а зареєстрована в АДРЕСА_2 , не підтверджуються будь-якими доказами та відхиляються апеляційним судом. Посилання ОСОБА_1 , що доказами неналежного доведення постанов до її відома державним виконавцем є повернення направленої їй кореспонденції за закінченням терміну зберігання, а також відповідь Ходосівської сільської ради, згідно якої за вказаною адресою не зареєстровані місця проживання будь-яких осіб, не ґрунтуються на вимогах ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та відхиляються апеляційним судом. Апеляційний суд також не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про порушення державним виконавцем вимог ст. 50, 56 Закону України «Про виконавче провадження», а також п. 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень при накладенні арешту на її майно постановою від 01 листопада 2019 року, враховуючи наступне. Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Згідно п. 10 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Зазначеним вимогам закону постанова державного виконавця про опис та арешт майна від 01 листопада 2019 року відповідає, оскільки складена в присутності двох понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки, а також містить назву кожного описаного предмета та його відмінні ознаки. Крім того, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які заставлені третім особам, Закон України «Про виконавче провадження» покладає на виконавця обов`язок повідомляти таким особам про накладення арешту (постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі №535/44/16-ц, провадження №61-13254св20), однак сама по собі наявність накладених раніше заборон на нерухоме майно, належне боржнику, не є встановленою законом перешкодою для проведення опису і накладення нового арешту на таке майно в межах іншого виконавчого провадження. Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо невідповідності дій державного виконавця вимогам ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів виконавчого провадження на оцінку, апеляційний суд виходить із наступного. Із аналізу вищенаведеної ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що сторонам виконавчого провадження з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника надається 10-денний строк для визначення вартості майна боржника, і лише у разі відсутності письмового повідомлення від сторін виконавчого провадження про визначену ними вартість майна після спливу зазначеного строку виконавець вправі самостійно визначити вартість майна боржника. Разом із тим, наведених вимог закону державним виконавцем виконано не було, оскільки постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні винесено вже 05 листопада 2019 року, тобто на четвертий день після винесення постанови про опис та арешт майна. 12 листопада 2019 року звіт ТОВ «Приватна експертна служба» за результатами проведення оцінки вартості домоволодіння надійшов до виконавчої служби (а. с. 222а т. 2) і цього ж дня повідомлення про вартість арештованого майна було направлено сторонам виконавчого провадження (а. с. 225 т. 2). При цьому, вже 14 листопада 2019 року направляючи заявку на реалізацію арештованого майна до ДП «СЕТАМ», державний виконавець не виконав належним чином вимог абзацу першого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна, яким встановлено строк у п`ять днів, що відраховується після ознайомлення сторін з результатами оцінки арештованого майна, а відтак дії державного виконавця відносно передання арештованого майна на електронні торги не відповідають вимогам закону та є неправомірними (п. 102 - 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21). Крім цього, передаючи на реалізацію нерухоме майно боржника з обтяженнями, наявність яких підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а. с. 35 - 37 т. 2), державний виконавець не дотримався ч. 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Виходячи із вищевикладеного, скарга ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця знайшла часткове підтвердження під час апеляційного перегляду, а відтак підлягає задоволенню у відповідній частині вимог про скасування постанови державного виконавця від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, та про визнання неправомірними дій державного виконавця відносно передання на електронні торги домоволодіння. В задоволенні іншої частині скарги апеляційний суд відмовляє із наведених вище підстав. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права з порушенням норм процесуального права, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення скарги на дії та рішення державного виконавця. На підставі ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, та оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, суд стягує з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 454 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2021 року скасувати та прийняти нову постанову. Визнати поважними причини неподання скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця у встановлений законом строк та поновити його. Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Києво- Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тарасенка Вадима Олексійовича, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Сагрул», ОСОБА_3 , задовольнити частково. Скасувати постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича від 05 листопада 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, прийняту у виконавчому провадженні № 33576709. Визнати неправомірними дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича відносно передання на електронні торги домоволодіння: житлового будинку пл. 48,1 кв.м., земельна ділянка пл. 0,1900 га., кадастровий номер 32222487001:01:003:0244 та земельна ділянка пл. 0,0068 га. кадастровий номер 32222487001:01:003:0245 за адресою АДРЕСА_1 . В іншій частині скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Стягнути з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе вул. Л. Українки 86 код ЄДРПОУ 34903037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 454 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 лютого 2022 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.