Постанова Львівський апеляційний суд № 466/3697/21

Справа № 466/3697/21 Головуючий у 1 інстанції: Едео П.Т. Провадження № 22-ц/811/2500/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Жукровсько Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду м. Львова цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Винниченка Михайла Петровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року в складі судді Едера П.Т. в справі за скаргою адвоката Винниченка Михайла Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , з участю стягувача Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії державного виконавця та зобов`язання до вчинення дій, - встановив: У квітні 2021 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження № АСВП 61568705, дата відкриття 18.03.2020 щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк», пов`язані з оцінкою, описом та примусовою реалізацією 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; призупинити реалізацію на електронному аукціоні ДП «Сетам» 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження № АСВП 61568705, дата відкриття 18.03.2020 щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримуватись вимог закону та провести належну оцінку частки 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути понесені ним судові витрати. В обґрунтування скарги покликався на те, у провадженні Шевченківського ВДВС міста Львова ЗМРУМЮ (м. Львів) перебуває виконавче провадження № АСВП: 61568705, дата відкриття: 18.03.2020 щодо стягнення заборгованості із боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ КБ ''ПриватБанк». В ході виконавчих дій державним виконавцем порушений порядок примусової реалізації майна його частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема не винесено постанову про звернення стягнення на майно, порушено порядок виділу частки майна боржника, а саме: кредитор не пред`являв позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на нього; боржнику не було запропоновано продати свою частку ні іншому співвласнику, ні третім особам; іншому співвласнику не було надано можливості придбати частку боржника у спільній сумісній власності. Також, державний виконавець не надав сторонам виконавчого провадження можливість узгодити вартість нерухомого майна. Державний виконавець, незважаючи на численні клопотання зі сторони заявника, так і не надав можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження. Постанова про опис та арешт майна не відповідає вимогам ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Оцінка майна проведена без укладення договору, а звіт за результатами такої оцінки не відповідає вимогам закону. Також. державний виконавець допустив неповноту змісту оголошення про проведення електронних торгів щодо кількісних та якісних характеристик майна. Як стверджує заявник, про те що була проведена оцінка його частки квартири він дізнався лише 21.04.2021. Державний виконавець не забезпечив його право не погодитись із результатами оцінки, не надавши можливість оскаржити результати оцінки, державний виконавець одразу після проведення оцінки призначив реалізацію майна на аукціоні. Відсутність судового акту про виділ частки боржника у спільній квартирі (за наявності такої технічної можливості) грубо порушує конституційні права інших співвласників квартири, скільки згідно ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Із змісту постанови вбачається, що опис проводився у відсутності боржника або іншого власника квартири, відомості про те, що останні відмовилися від підпису у постанові не вказані. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь які дані про те, що боржник був належним чином повідомлений про здійснення опису майна та не допустив державного виконавця в квартиру або іншим чином перешкоджав йому. Окрім того, у матеріалах виконавчого провадження відсутній супровідний лист чи інші документи про скерування копії постанови про опис та арешт майна сторонам. В порушення законодавчих норм, державний виконавець в один і той самий день здійснив як опис і арешт майна боржника, так і призначив експерта з метою визначення вартості описаного майна, не надавши сторонам виконавчого провадження узгодити вартість нерухомого майна 1/3 частки квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 . В матеріалах виконавчого провадження відсутній двосторонній чи багатосторонній договір на проведення оцінки спірного майна в письмовій формі, чим порушено норми Закону, крім того матеріали справи не містять відомостей про те, що боржник перешкоджав доступу до квартири, яка підлягала примусовому продажу. Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року у задоволенні скарги адвоката Винниченка Михайла Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , з участю: стягувача Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), стягувача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на дії державного виконавця та зобов`язання до вчинення дій відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 в особі адвоката Винниченка Михайла Петровича. В обґрунтування вимог покликається на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази направлення процесуальних документів (постанов) на адресу боржника. Також, державний виконавець не надав сторонам виконавчого провадження можливості узгодити вартість нерухомого майна, а також незважаючи на численні клопотання не надав можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження. Постанова про опис та арешт майна не відповідає вимогам закону. Також, державний виконавець допустив неповноту змісту оголошення про проведення електронних торгів щодо кількісних та якісних характеристик майна. Вважає, що державним виконавцем порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі, якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ним вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. В порушення вказаних вимог, державний виконавець в один і той самий день здійснив, як опис майна боржника, так і призначив експерта з метою визначення вартості майна, не надавши сторонам виконавчого провадження можливості узгодити вартість нерухомого майна 1/3 частки квартири. Усі попередні постанови виконавця до квітня 2021 року всупереч вимогам закону не надсилались скаржнику виконавцем. Державний виконавець не забезпечив права не погодитись із результатом оцінки, не надавши можливості оскаржити такі, а одразу призначив реалізацію майна на аукціоні. Окрім того зазначив, що в матеріалах справи виконавчого провадження відсутній договір на проведення оцінки спірного майна в письмовій формі, чим порушено ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Матеріали виконавчого провадження також не містять відомостей про те, що боржник перешкоджає доступу до квартири, яка підлягала примусовому продажу. Акти від 01.10.2020 та від 25.03.2021 року про недопуск до квартири є неналежними, недопустимими та недостатніми доказами. До суду із заявою про примусове проникнення до житла державний виконавець не звертався. Вважає, що державний виконавець під час здійснення примусової реалізації майна боржника порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що в подальшому вплинуло на законність проведення процедури реалізації арештованого майна та порушення прав та законних інтересів скаржника як боржника. Відсутність судового акту про виділ та технічну можливість спільного користування частки боржника у спільній квартирі грубо порушує конституційні права інших співвласників квартири, оскільки згідно із ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Відсутність чітко визначеної житлової площі для окремого користування співвласників та встановлення місць загального користування у квартирі породжує невизначеність в правах майбутнього співвласника майна та наявних співвласників. Із змісту постанови про опис та арешт майна боржника, яка боржнику не надсилалась, вбачається, що опис проводився у відсутності боржника або іншого власника квартири, відомості про те, що останні відмовилися від підпису у постанові не вказані. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які дані та належні докази про те, що боржник був належним чином повідомлений про здійснення опису майна та не допустив державного виконавця в квартиру або іншим чином перешкоджав йому. Також звертає увагу на те, що оцінка частки майна боржника була проведена без огляду та фотографування, тобто з порушенням Національних стандартів. Тому вважає, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини, а розгляд справи був поверхневим. У зв`язку з вищенаведеним просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року та постановити нову, якою скаргу задовольнити повністю. 11 жовтня 2021 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Учасники справи заявник ОСОБА_1 та його ОСОБА_4 , представники заінтересованих осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Положеннями частини першої статті 18 ЦПК України також визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) у виконавчому провадженні № 61568705, пов`язані з оцінкою, описом та примусовою реалізацією 1/3 частини квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 є правомірними та обґрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.10.2019 задоволені позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АК КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 15.10.2012 в розмірі 146 985,99 грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 2204,79 грн. Рішення суду набрало законної сили 16.11.2019. Шевченківським районним судом м. Львова 12.02.2020 видано виконавчий лист (а. с. 38). Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Добуш Т. Ю. від 18.03.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61568705 (а. с. 39). 29.04.2020 за № В-13 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Добуш Т. Ю. здійснено виклик боржника ОСОБА_1 до ВДВС щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату (а. с. 40). Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Отже чинним законодавством визначено перелік документів виконавчого провадження, що мають направлятися учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Інші документи можуть надсилатися простою кореспонденцією. На виконання вказаних норм Закону державним виконавцем скеровано боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією, який повернувся за закінчення терміну зберігання, відправлення №7900728809635. Також, державним виконавцем скеровувались виклики боржнику та інші матеріали виконавчого провадження, на які боржник не реагував. Крім цього, державним виконавцем двічі здійснювався вихід за адресою боржника, проте двері ніхто не відчиняв. Зокрема, згідно із актом державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Добуш Т. Ю. від 08.10.2020 ВП № 61568705, при виході за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 доступу до житла не надано, перевірити майновий стан боржника неможливо. Також, згідно акту старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Рослюка Т. С. від 25.03.2021 ВП № 61568705, при виході за адресою: АДРЕСА_1 , з метою опису нерухомого майна, боржником повторно не надано доступу до житла, встановлено проводити опис по наявній технічній документації (а.с. 33). Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Рослюка Т.С. від 25.03.2021 ВП № 61568705 вирішено описати та накласти арешт на майно, а саме: 1/3 квартири, загальною площею 42,7 кв. м., житлова площа 30,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 8676805, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 31). Крім цього, постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) Рослюка Т.С. від 25.03.2021 ВП № 61568705 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_5 (а. с. 49). Згідно висновку про вартість майна, складеного суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 , вартість 1/3 частки об`єкту оцінки на 25.03.2021 становить 273 717,00 грн. Об`єкт оцінки: 1/3 частки двокімнатної квартири загальною площею 42,7 кв. м., житловою площею 30,9 кв. м., яка розташована на першому поверсі одноповерхового цегляного будинку у АДРЕСА_1 . Власники (співвласники) гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Власник (частки) ОСОБА_1 . Особливі/обмежувальні умови - доступу до огляду та фотофіксації внутрішніх приміщень квартири (об`єкту оцінки) не було надано. (Акт Шевченківського ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) № 61568705 від 08.10.2020). Розрахунки виконувались на підставі наданих матеріалів, вихідних даних та фотофіксації фасаду будинку, під`їзду та вхідних дверей (а. с. 51). 26 березня 2021 В-8 № 23099 Шевченківським ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) на адресу боржника ОСОБА_1 та стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслано повідомлення про вартість арештованого майна (а.с. 52). 31 березня 2021 ДВ-8/23865 Шевченківським ВДВС у місті Львові ЗМУМЮ (м. Львів) на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у відповідь на їх звернення повідомлено, що державним виконавцем в порядку примусового виконання вимог виконавчого документу описано та передано майно боржника, а саме: 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», Порядком реалізації арештованого майна та інструкцією з примусового виконання рішень. Також повідомлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають право взяти участь в електронних торгах та безперешкодно придбати арештоване майно (а.с. 53). Статтею 443 ЦПК України передбачено, що питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Боржник ОСОБА_1 не заперечував про розмір своєї частки у спільному майні. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з мотивами апеляційної скарги про те, що відсутність судового акту про виділ та технічну можливість спільного користування частки боржника у спільній квартирі грубо порушує конституційні права інших співвласників квартири. Велика Палата Верховного Суду, розглянувши 15 січня 2020 касаційну скаргу у справі №367/6231/16-ц, відступивши від правового висновку Верховного Суду10 липня 2019 року у справі № 822/1154/16, визначила, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника, державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14.09.2020 задоволено подання начальника Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного МУ Міністерства Юстиції (м. Львів) Савойника Р.П. про визначення частки майна боржника для подальшої її реалізації на аукціоні. Визначено 1/3 частку у квартирі АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності (а. с. 43). Згідно із положеннями ч.ч 1, 2, 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна боржника (квартири) обов`язково зазначаються: загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, постанова про опис та арешт майна боржника у ВП №61568705 від 25.03.2021 відповідає вищенаведеним вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, у такій зазначено загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, інформація про підсобні приміщення та споруди. Із змісту ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що сторони виконавчого провадження мають право приймати участь у вчиненні виконавчих дій. Крім того, згідно із положеннями ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Зі змісту постанови про опис та арешт майна боржника від 25 березня 2021 року вбачається, що під час вчинення виконавчої дії боржник був відсутній, проте, згідно з вимогами ст.ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" були присутні двоє понятих, яким роз`яснено їх права та обов`язки та які в постанові своїм підписом засвідчили факт вчинення виконавчих дій, під час проведення яких вони були присутні. Водночас, якщо боржник вважає, що опис майна здійснено неповно, він не позбавлений права подати відповідне клопотання державному виконавцю про усунення цих неточностей, яке підлягає розгляду відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність боржника при проведенні опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису. Закон України «Про виконавче провадження» не містить норми щодо обов`язкового повідомлення боржника про проведення опису майна, лише загальне правило про право боржника на участь у проведенні виконавчих дій. Окрім того, проведення опису майна боржника можливе за відсутності останнього та без доступу до приміщення, оскільки нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язкового проникнення виконавця до приміщення, яке підлягає опису. Також, враховуючи зміст постанови про опис та арешт майна боржника від 25 березня 2021 року, державним виконавцем було детально описано квартиру боржника відповідно до положень ч. 5 ст. 56 ЗУ Закону України «Про виконавче провадження». Встановивши вказані обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що постанова про опис та арешт майна боржника від 25 березня 2021 року складена без порушень, що свідчить проте, що державним виконавцем вчинено всі дії задля належного виконання судового рішення, як то передбачають вимоги діючого законодавства. Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем на адресу боржника скеровано рекомендованим листом матеріали виконавчого провадження щодо опису та оцінки (повідомлення про вартість майна), відправлення № 7900730583660. З досліджених матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем здійснювались усі необхідні дії для виконання виконавчого листа, що підтверджується супровідними листами про направлення на адресу боржника, яка вказана у виконавчому документі всіх винесених постанов у виконавчому провадженні. Як зазначено у п. 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.04.2012 року № 489/20802 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.09.2016 року № 1302/29432) для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Згідно із ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону. Статтею 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Національний стандарт №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 №1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту №1 передбачають, що висновок про вартість об`єкта є складовою частиною такого звіту. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. За правилами ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду. Встановлено, що державний виконавець при визначенні вартості майна керувався Звітом про оцінку майна, складений станом на 25 березня 2021 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , при цьому згідно із ч. 6 ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Законодавцем передбачено, що у разі незгоди боржника з оцінкою майна він має право вимагати рецензування звіту. Так, за приписами п. 1 ст. 13 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Положення п. 1 ст. 13 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" кореспондуються з положеннями пункту 57 Національного стандарту №1. Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що у разі незгоди із результатами оцінки арештованого майна заявник мав право у порядку, визначеному законом, звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що належним способом захисту, у разі з незгодою зі звітом про оцінку арештованого майна є звернення особи з клопотанням про рецензування звіту про оцінку майна. В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 у визначеному законом порядку та спосіб звертався з клопотанням про рецензування звіту про оцінку арештованого майна. Встановивши, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника були вчинені відповідно до вимог Закону, а визначення вартості цього майна було здійснено належним суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання дій державного виконавця щодо здійснення оцінки нерухомого майна та визнання недійсним звіту про оцінку неправомірними. Згідно із ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржником не було доведено належними та допустимими доказами факту порушення, саме, державним виконавцем норм чинного законодавства та його конституційних прав під час винесення постанов від 25 березня 2021 року про опис та арешт майна боржника та про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони щодо винесення таких постанов в один і той самий день. Таким чином, встановивши, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця вчинені та прийняті відповідно до закону, у межах повноважень виконавця, права боржника у цьому виконавчому провадженні не було порушено, суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість скарги та вірно відмовив у її задоволенні. Доводи апелянта в скарзі про те, що під час вчинення виконавчих дій державним виконавцем були порушені норми Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Суд першої інстанції на вказані твердження апелянта дав чіткі та обґрунтовані відповіді, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи вказану скаргу суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у її задоволенні. Оскаржувана ухвала як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Винниченка Михайла Петровича залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 22 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 квітня 2022 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк