Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/1173/21

Справа № 930/1173/21 Провадження № 22-ц/801/311/2022 Категорія: 61 Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2022 рокуСправа № 930/1173/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Медвецького С. К., Оніщука В. В., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання недійсним заповіту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року про повернення зустрічної позовної заяви, постановлену у приміщенні суду у м. Немирові Вінницької області за головування судді Царапори О. П., В С Т А Н О В И В: У провадженні Немирівського районного суду Вінницької області пере-буває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Брац-лавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання недійсним заповіту. 24 червня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Брацлавської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листо-пада 2021 року зустрічну позовну заяву на підставі частини першої статті 20, частин першої, другої статті 193, частини третьої статті 194 ЦПК України по-вернуто ОСОБА_2 . Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 17 листопада 2021 року, ОСОБА_2 оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, скаржниця просила її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. ОСОБА_2 вказує на помилковість висновків суду першої інстанції, на наявність підстав для спільного розгляду її зустрічної позовної заяви з первісним позовом ОСОБА_1 , оскільки у провадженні суду уже знаходиться на розгляді цивільна справа між тими ж сторонами, пред-метом вимоги якої є визнання заповіту недійсним. Отже і позовна заява про встановлення факту належності цього заповіту заповідачеві повинна розгляда-тися у одному провадженні з первісним позовом, оскільки у даному випадку має місце спір про право. Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 13 січня 2022 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Згідно норм статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, зокрема, за пунктом шостим цієї статті Ко-дексу ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві. Части-ною другою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухва-ли суду, вказані у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 17 листопада 2021 року про повернення заяви пози-вачці ОСОБА_2 у межах доводів та вимог її апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає безумовному задоволенню. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення, яким відповідно до норм статті 258 ЦПК України є ухвала суду, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухва-лене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм про-цесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і все-бічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх ви-мог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судово-му засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Повертаючи зустрічну позовну заяву про встановлення факту, що має юри-дичне значення, суд першої інстанції виходив з того, що подана ОСОБА_2 вказана зустрічна позовна заява є заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а не позовною заявою з огляду на посилання в ній ОСОБА_3 на норми статті 315 ЦПК України. Відтак, за наявності для того пра-вових підстав, така заява ОСОБА_2 має розглядатися за правилами окре-мого, а не позовного провадження, незважаючи на те, що остання визначила її саме як позовну заяву. Однак з таким висновком суду першої інстанції категорично погодитися не можна, оскільки він є помилковим. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме проваджен-ня - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядають-ся цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. За загальним правилом окреме провадження - це самостійний вид цивіль-ного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юри-дичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій. Пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фак-тів, що мають юридичне значення. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юри-дичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення осо-бистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, оскільки метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду спра-ви у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах, що підтвер-джується, зокрема, положеннями частини шостої статті 294 ЦПК України. Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значен-ня, особа повинна вказати мету встановлення юридичного факту, яка дає мож-ливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одер-жання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та надати докази його існування. Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встанов-лення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного пра-ва; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'-язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються спра-ви про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти поро-джують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або при-пинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Як убачається з матеріалів цієї цивільної справи, у даному випадку між сторонами існує спір щодо спадкових прав, які є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно ( прийняти спадщину ), але право розпорядження цією спадщиною виникає піс-ля оформлення успадкованого права власності у встановленому законом поряд-ку. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фак-тів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та ( або ) за наявності інших спадкоємців і спору між ни-ми. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 335/10025/20. Також належить зазначити, що згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позо-вом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зо-крема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зус-трічного позову може виключити повністю або частково задоволення первіс-ного позову. Отже прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначе-но дві альтернативні ознаки зустрічного позову: - або взаємопов`язаність пер-вісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; - або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/6157/19 вказано, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятися у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним і первісним позовами мо-жуть зараховуватися; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позо-ву має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких ви-падках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Тобто, зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги ( як позивача, так і відповідача ). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково. Суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та дійшов передчасного висновку щодо повернення зустрічної позовної заяви лише з підстав його нор-мативного обґрунтування, без дослідження узагалі можливості прийняття зус-трічного позову ОСОБА_2 . Відповідно до пункту шостого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і на-правити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали су-ду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування су-дом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що ма-ють значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; не-відповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуаль-ного права чи неправильне застосування норм матеріального права, які при-звели до постановлення помилкової ухвали. Беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду у даному ви-падку визнає повернення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 безпідставним, оскаржувана судова ухвала на задоволення апеля-ційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи в суд першої інстан-ції для продовження розгляду. Керуючись нормами статей 367, 369, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопа-да 2021 року про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Брацлавської селищної ради Туль-чинського району Вінницької області про встановлення факту, що має юридич-не значення, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Брацлавської селищної ради Тульчинського райо-ну Вінницької області про визнання недійсним заповіту - скасувати, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді С. К. Медвецький В. В. Оніщук