Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/1844/20

Справа № 930/1844/20 Провадження № 22-ц/801/1288/2021 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 рокуСправа № 930/1844/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Лучицького А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2021 року, ухвалене суддею Немирівського районного суду Вінницької області Царапорою О.П., ВСТАНОВИВ: В серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Сокілецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Науменко Вікторії Володимирівни про продовження строку для прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на все належне їй майно. За своє життя 21.12.2004 ОСОБА_3 склала заповіт, яким все належне їй майно вона заповіла позивачу ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ). Позивач вказує, що пропустила строк для прийняття спадщини, у зв`язку з тим, що вона не знала, що померла склала заповіт на її ім`я. Ні на момент складання заповіту, ні на час смерті заповідача позивачеві не було відомо про його існування. Про наявність заповіту позивач дізналася уже після спливу строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 (майже через 7 років) від своєї матері, яка позбавлена відносно позивача батьківських прав і не проживає разом з нею. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати поважними причини пропуску нею строку для прийняття спадщини та визначити їй додатковий строк. Також просила визнати її спадкоємцем за заповітом. Відповідач позов визнав, про що подав відповідну заяву. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у позові відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В якості основного доводу скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги всі обставини справи, а також не викликав в якості свідка матір позивача. Правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не скористались. У судове засідання не з`явились. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду не відповідає, оскільки є незаконним та необґрунтованим. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведено наявність об`єктивних, непереборних та поважних причин, які перешкоджали їй звернутися із заявою про прийняття спадщини. Оскільки, як зазначив суд, необізнаність щодо наявності заповіту складеного на ім`я позивача, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Вінницький апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с.4), За життя 21.12.2014 ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Науменко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №2695, за яким все її майно, що буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, що вона за законом матиме право, заповіла позивачу ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) (а.с. 5). Позивач ОСОБА_1 після укладення шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 7). Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача. Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). За змістом частин першої, третьої статті 1268, частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець за заповітом чи за законом, який постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, має право прийняти спадщину, для чого він особисто повинен впродовж зазначеного строку подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16; від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 та від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1)тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 та від 10 січня 2019 року у справі № 205/8697/16-ц. Разом з тим, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7судам роз`яснено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 вказувала на те, що вона не знала про наявність заповіту, а дізналась від матері, яка позбавлена батьківських прав і не проживає із нею, а тому вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин. На думку апеляційного суду для визначення поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини має значення поінформованість про наявність заповіту саме спадкоємця, а не його родичів, оскільки саме спадкоємцеві належить право розпорядження своїми спадковими правами: прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви чи відмовитися від неї. Отже зазначене свідчить, що позивачем пропущено строк на звернення із відповідною заявою через незалежні від його волі обставин. Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом від 29 січня 2020 року у справі № 489/1583/17. Відтак ці обставин мають правове значення для правильного вирішення спору. Отже, наведені вище обставини вказують на необізнаність спадкоємця про наявність заповіту та позбавили позивача можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а тому на переконання колегії суддів, це є поважною причиною пропуску цього строку. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що наведені причини пропуску строку є достатньою підставою для надання додаткового строку у відповідності до приписів ч.3 ст. 1272 цього Кодексу. На вказані обставини справи суд першої інстанції належної уваги не звернув, не дав цьому належної правової оцінки, а тому дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Окрім цього апеляційний суд звертає увагу на наступне. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки тому, що відповідач визнала позов та не претендує на спадкове майно позивача. Як вбачається із матеріалів справи відповідач Сокілецька сільська рада Немирівського району Вінницької області подала заяву, в якій вказала, що позов визнає в повному обсязі та не заперечує щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем (а.с. 20). Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд належним чином не відреагував на заяву відповідача, продовжив судовий розгляд, не вирішив питання, чи визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. При цьому всупереч ч.4 ст. 206 ЦПК суд першої інстанції не постановив ухвалу про відмову у прийнятті заяви про визнання позову та продовжив розгляд справи. На вказані обставини справи суд належної уваги не звернув, порушив норми процесуального права та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції неповно дослідив наявні у справі докази і не дав їм належної правової оцінки, внаслідок чого ухвалив незаконне й необґрунтоване судове рішення. Апеляційний суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси іншого спадкоємця. Матеріли справи зворотного не містять. Наведені в апеляційній скарзі доводи впливають на правильність прийнятого судом рішення та спростовують висновки суду. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнання її спадкоємцем за заповітом, є передчасною, оскільки її право на майно померлої відповідачем не оспорюється, а тому в цій частині позову слід відмовити за відсутності порушеного права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, його висновки не відповідають її обставинам, що є підставою для скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 141, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2021 року скасувати. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , терміном три місяці з дня набрання даної постанови законної сили. В решті позову відмовити. Судові витрати залишити за позивачем. Постанова набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало