Ухвала КЦС ВС № 275/194/20

Ухвала 27 січня 2022 року м. Київ справа № 275/194/20 провадження № 61-285 ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Місто Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації права власності, ВСТАНОВИВ: Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, позов ПАТ «Місто Банк» задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 16 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно. До Верховного Суду 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Щодо підстав касаційного оскарження Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постанови Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Щодо сплати судового збору У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Розміри ставок судового збору визначено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи, що позов об`єднує дві вимоги немайнового характеру, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 8 408,00 грн (2 102,00 грн * 200% * 2 вимоги). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату. Разом з тим, у касаційній скарзі заявник просить звільнити її від сплати судового збору у розмірі 8 408,00 грн посилаючись на те, що має скрутне матеріальне становище. Зазначає, що здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує соціальну допомогу по вагітності та пологах непрацюючим жінкам. Річний дохід за 2020 рік становить 9 926,76 грн, що підтверджується довідками №№ 200, 201 від 11 травня 2021 року Брусилівського відділу УПСЗН Житомирської РДА. Інші види доходу відсутні. Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави звільняти ОСОБА_1 від сплати судового збору, з огляду на таке. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо. Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони. Наведені заявником доводи та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, тому не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_1 є непрацездатною особою чи має незадовільний стан здоров`я, одинокою матір`ю. Водночас, заявник не надала суду даних про наявність рухомого чи нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо. Предметом позову є визнання недійсним договору дарування будинку з тих підстав, що цей договір вчинений з метою ухилення від виконання зобов`язань. Посилаючись на те, що вона живе в цьому будинку з родиною, заявник не зазначає склад своєї сім`ї та доходи членів сім`ї. Оцінюючи ці обставини, суд вважає, що відсутні переконливі докази того, що майновий стан ОСОБА_1 перешкоджає сплатити їй судовий збір у розмірі 8 408,00 грн. При цьому, ОСОБА_1 не заявляла, що такий розмір судового збору становитиме для неї надмірний фінансовий тягар, та не просиласуд зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату. Обставини, зазначені у клопотанні, не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю скрутний майновий стан заявника, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором. Вказане грунтується на такій конституційній засаді судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України) та узгоджується із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. За таких обставин, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки. Керуючись статтями 136, 185, 389, 392 - 394 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 17 лютого 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Білоконь