Постанова Харківський апеляційний суд № 953/12774/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 20 січня 2022 року м. Харків справа № 953/12774/21 провадження № 22-ц/818/1514/22 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря - Гришиної А.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Держава Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, представник - ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 липня 2021 року в складі судді Попраса В.О., у с т а н о в и в : 05 липня 2021 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просив стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача - недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 роки в розмірі 19 710,00 грн та з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України - моральну шкоду в розмірі 474 937,66 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та отримав разову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», за 2020-2021 роки в розмірі згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №

112. Однак вважає, що розмір виплаченої допомоги суперечить частині п`ятій статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з якою грошова допомога повинна виплачуватись у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а саме у 2020 році - 13 104,00 грн, у 2021 році - 14 152,00 грн. Таким чином позивачу була протиправно невиплачена частина разової грошової допомоги до 05 травня, а саме 9 464,00 грн у 2020 році та 10 246,00 грн у 2021 році. Зазначає, що такими діями позивачу заподіяно моральних страждань, оскільки невиплатою одноразової грошової допомоги порушено право власності позивача. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено, що розгляд такої справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не мають цивільно - правового характеру, що виключає можливість вирішення справи у порядку Цивільно - процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 19 серпня 2021 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що в силу частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно - правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір. Вимог вирішити публічно - правовий спір позивач не заявив. Про належність конкретного публічно - правового спору до юрисдикції адміністративного суду, її відмежування від інших видів судової юрисдикції можна судити за сукупної наявності зовнішніх ознак публічно - правових відносин, з яких цей спір виник. Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту шостого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Разом з тим за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі. За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 4, 19 ЦПК України). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18 дійшла висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими КАС України, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю), рішеннями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою щодо вирішення публічно правового спору. У іншому випадку позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, з огляду на положення статей 2, 4, 16 ЦПК України, підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №638/14694/18, від 26 червня 2019 року у справі №263/5125/18, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/6104/21, прийнятих у подібних правовідносинах. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 роки в розмірі 19 710,00 грн та 474 937,66 грн на відшкодування моральної шкоди. Вимог щодо вирішення публічно-правового спору (визнання протиправними дій/бездіяльності чи рішення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) позивачем не заявлено. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про те, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, є помилковим. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України). З урахування викладеного, ухвала суду першої інстанції від 08 липня 2021 року підлягає скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті спору, підстав для розподілу судового збору немає. Керуючись ст. ст. 223, 257, 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Острицького Андрія Олеговича - представника ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 08 липня 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 25 січня 2022 року. Головуючий - А.В. Котелевець Судді - І.В. Бурлака Н.П. Пилипчук