Постанова 4808 № 344/15683/21

Справа № 344/15683/21 Провадження № 33/4808/97/22 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Болюк І. І. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в частині поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.11.2021 року по справі про адміністративне правопорушення про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.11.2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 20.01.2022 року особою, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного вище судового рішення, з посиланням на те, що постанову було винесено без його участі. В якості поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що: 1) він не вміє користуватись системою де оприлюднюється рішення, а саме Єдиним державним реєстром судових рішень, проте на теперішній час йому стало відомо, що постанову суду оприлюднено 17.11.2021 року; 2)постанову суду першої інстанції від 10.11.2021 року винесено без його участі, й її копію він отримав поштою 21.11.2021 року; 3) оскільки його дочка з дружиною хворіли, він перебував на ізоляції разом із сім`єю та піклувався про них; 4) в даний період часу поширюється коронавірусна хвороба, він не міг своєчасно вчинити заходи, щоб дізнатись про стан судового провадження по даній справі. Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи, що викладені в апеляційній скарзі в частині поновлення строку, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 належить відмовити, апеляційну скаргу - повернути апелянту з наступних підстав. З наданих суду матеріалів вбачається, що клопотання ОСОБА_1 з аналогічними причинами пропуску строку, тричі були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, й постановами суддів від 07.12.2021 року (а.п. 28-29), 20.12.2021 року (а.п. 45-47) та 11.01.2022 року (а.п. 59-60), в їх задоволенні було відмовлено з причин відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Апеляційним судом в попередніх постановах від 07.12.2021 року (а.п. 28-29), 20.12.2021 року (а.п. 45-47) та 11.01.2022 року (а.п. 59-60) було наголошено на тому, що пропущений строк може бути поновлений виключно лише у разі його пропуску з поважних причин. Ознайомившись зі змістом наявних у справі копій апеляційних скарг ОСОБА_1 в частині зазначених ним причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 10.11.2021 року, вбачається наступне. Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , датованої ним 30.11.2021 року, причину пропуску строку останнім зазначено наступним чином: «Постанова Івано-Франківського міського суду від 10.11.2021 року винесена без моєї участі. Оскільки дану постанову я отримав 21.11.2021 року, то вважаю це поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження (доказ додається)» (а.п. 17-25). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , з датою складання 09.12.2021 року, причину пропуску строку ним викладено наступним чином: «Постанова Івано-Франківського міського суду від 10.11.2021 року винесена без моєї участі. Я не зміг прибути в судове засідання по даній справі, оскільки того дня погано себе почувала моя дочка (2 рочки). Тому я залишився дома та допомагав дружині, яка знаходиться при надії. Чекав на повідомлення з суду про дату наступного судового засідання. Однак повісток про виклик до суду на мою адресу не надходило. Мені не було відомо про Єдиний державний реєстр судових рішень, що постанови оприлюднюються у ньому, та я не вмію користуватись даною системою. Постанову Івано-Франківського міського суду від 10.11.2021 року я отримав 21.11.2021 року (поштою)...» (а.п. 34-42). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , датованої апелянтом 28.12.2021 року, зміст причини пропуску строку на апеляційне оскарження викладено аналогічно як й в попередніх апеляційних скаргам з наступним доповненням: «Тепер мені стало відомо, що 17.11.2021 року оскаржувану постанову оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень» (а.п. 52-56). Незважаючи на неодноразову відмову апелянту у поновленні строку, за викладених ним вище причин пропуску строку, попередніми постановами суду апеляційної інстанції від 07.12.2021 року (а.п. 28-29), від 20.12.2021 року (а.п. 45-47) та від 11.01.2022 року (а.п. 59-60), ОСОБА_1 20.01.2022 року в четвертий раз подав апеляційну скаргу з зазначенням аналогічних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, як то: 1)постанова Івано-Франківського міського суду від 10.11.2021 року винесена без його участі (про що вже наголошувалось апелянтом в першочерговій апеляційній скарзі від 30.11.2021 року, й постановою апеляційного суду від 07.12.2021 року вказану причину пропуску строку не визнано поважною за умови обізнаності останнього про час та місце судового засідання); 2) він не зміг прибути в судове засідання по даній справі, оскільки того дня погано себе почувала його дочка (2 рочки), тому він залишився дома та допомагав дружині, яка знаходиться при надії, чекав на повідомлення з суду про дату наступного судового засідання, проте повісток про виклик до суду на його адресу не надходило; додав, що йому не було відомо про Єдиний державний реєстр судових рішень, що постанови оприлюднюються у ньому, й він не вміє користуватись даною системою; наголошував, що постанову Івано-Франківського міського суду від 10.11.2021 року він отримав 21.11.2021 року (поштою) (про що також зазначалось апелянтом в другій апеляційній скарзі від 09.12.2021 року, й вказану причину також не було визнано поважною постановою суду апеляційної інстанції від 20.12.2021 року з викладенням відповідних мотивів); 3) на теперішній час йому стало відомо, що оскаржувану постанову суду першої інстанції оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.11.2021 року (що було апелянтом викладено в апеляційній скарзі від 28.12.2021 року й перевірено в суді апеляційної інстанції з прийняттям постанови від 11.01.2022 року про відсутність поважних причин пропуску строку та відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження). В черговій апеляційній скарзі від 18.01.2022 року, перелічивши всі зазначені вище причини пропуску строку, що вже були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 доповнив зміст скарги наступною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження: «Моя дочка з дружиною хворіли, тому я знаходився на ізоляції разом із сім`єю та піклувався про них. З огляду на те, що в даний період часу поширюється коронавірусна хвороба (COVID-19), я не міг своєчасно вчиняти заходи, щоб дізнатись про стан судового провадження по даній справі» (а.п. 65-69). Дослідивши надані суду матеріали в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю за необхідне наголосити на тому, що законодавчо врегульоване право особи на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, не позбавляє обов`язку осіб, добросовісної реалізації вказаного права, а також обов`язку діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб не зловживати ними. Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то неодноразове змінювання та доповнення ОСОБА_1 причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 10.11.2021 року, без будь-якого документального підтвердження (окрім долученої копії поштового конверту), розцінюю як зловживання останнім наданим йому законом право на повторне звернення. Зіставивши зміст попередньо поданих апеляційних скаргах, вбачається, що апелянт спочатку посилався на те, що він не зміг прибути в судове засідання суду першої інстанції з причини поганого стану здоров`я його 2-х річної дочки, що змусило його залишати вдома та допомагати вагітній дружині, а у подальшому (в апеляційній скарзі від 18.01.2022 року), апелянт, доповнюючи вказану причину пропуску строку, вказує на те, що його дочка з дружиною хворіли, тому він знаходився на ізоляції та піклувався про них. Вказані вище обставини не були підтверджені жодними належними доказами (довідкою лікаря, листом непрацездатності тощо), й апелянтом не було наведено, яким саме чином зазначені обставини вплинули на можливість своєчасного подання ним апеляційної скарги, за умови того, що йому достеменно було відомо про перебування справи в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з призначенням до розгляду на 10.11.2021 року (а.п. 10). Посилання апелянта на те, що в даний період часу поширюється коронавірусна хвороба (COVID-19), а тому він не зміг своєчасно вчиняти заходи, щоб дізнатись про стан судового провадження по даній справі, як на чергову причину пропуску строку, також не можливо визнати поважною, оскільки будь-яка особа має можливість зателефонувати на офіційні телефонні номери суду з метою отримання інформації щодо розгляду справи. Посилання апелянта на запровадження карантинних обмежень, не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку без зазначення та наведення відповідного обґрунтування і надання доказів неможливість здійснення процесуальних дій, що зумовлені такими обмеженнями. Строки, передбачені ст. 294 КУпАП, на оскарження постанови суду першої інстанції під час дії карантинних заходів залишаються незмінними. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Той факт, що ОСОБА_1 чекав на повідомлення з суду про дату наступного судового засідання, не є підставою для поновлення строку, оскільки судом першої інстанції було вжито всіх законних заходів в частині сповіщення останнього про час судового розгляду 10.11.2021 року, що було достеменно відомо апелянту (а.п. 9, 10), в той час як правом бути присутнім під час розгляду справи, особа користується на власний розсуд, її неявка, за умови належного сповіщення, не перешкоджає суду розглядати справу у її відсутність, що прямо передбачено ст. 268 КУпАП. Процесуальна бездіяльність учасників судового провадження, тобто не вжиття заходів, спрямованих на те, щоб дізнатись про стан судового розгляду, не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону, а саме приписів ст. 268 КУпАП (в частині належного сповіщення особи, що притягається до адміністративної відповідальності). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Інших об`єктивних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для оскарження постанови судді у визначений законом строк, ОСОБА_1 не наведено, а тому у поновленні пропущеного строку належить відмовити. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29.10.2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Повторно наголошую, що закон пов`язує право особи на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з моменту її винесення, а не з моменту отримання її копії, тому долучення до апеляційної скарги копії поштового конверту, як на причину несвоєчасного отримання копії судового рішення, не є тим доказом, що в даному конкретному випадку можливо визнати як такий, що обґрунтовує поважність пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, оскільки початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення. Приймаючи до уваги, наявність постанов апеляційного суду від 07.12.2021 року, 20.12.2021 року, 11.01.2022 року, якими вже вирішувалось питання про розгляд клопотань ОСОБА_1 про поновлення строку з аналогічних підстав, та за відсутності у повторному клопотанні ОСОБА_1 обставин, які б могли служити підставами для висновку про те, що цей строк було пропущено з поважних причин, доходжу висновку про відсутність поважних підстав для поновлення строку на оскарження постанови суду від 10.11.2021 року, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. В попередніх постановах апеляційного суду апелянту було роз`яснено, що повернення апеляційної скарги, не позбавляє його права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, при цьому, такі обставини не можуть слугувати меті особи щодо оскарження судового рішення без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, й без підтвердження причин пропуску строку належними, допустимим та достатніми доказами. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Відмовити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.11.2021 року по справі про адміністративне правопорушення про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло