Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/6424/23

Справа № 344/6424/23 Провадження № 33/4808/694/23 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 червня 2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя по АДРЕСА_1 , громадянина України визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір, - в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 06 квітня 2023 року о 03 годині 32 хвилин по вулиці Пекарська, 6, у місті Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz C 220, державний номерний знак НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядком у лікаря нарколога за адресою місто Івано-Франківськ, вулиця Млинарська, 21 та підтверджується висновком № 241 від 06 квітня 2023 року. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На вказану постанову суду ОСОБА_1 за межами строку, передбаченого законом на оскарження постанови суду, 16.09.2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю складу правопорушення в його діях. До вказаної апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження в якому він просить поновити строки на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки вважає, що пропустив їх з поважних причин. Зокрема, звертає увагу на те, що Івано-Франківський міський суд безпідставно провів розгляд справи за його відсутності. Зазначає, що судом повістку про виклик до суду на 21.06.2023 року за адресою його проживання судом було відправлено тільки 27.07.2023 року, при цьому ним додано як доказ конверт зі штемпелем. Про винесення постанови суду йому стало відомо тільки після 10 липня 2023 року, коли він повернувся в м. Івано-Франківськ після чергової поїздки в справах волонтерської організації, в якій він працює. Зазначив, що 17.07.2023 року ним була подана апеляційна скарга на постанову Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року, однак суддею апеляційного суду ухвалено постанову суду від 28.07.2023 року про відмову в прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_2 його захиснику, а не йому. ОСОБА_1 вказує на те, що подана ним апеляційна скарга 15.09.2023 року зумовлена тим, що він був відсутній у справах благодійного фонду за межами м. Івано-Франківська і тільки після повернення з відрядження 14.09.2023 року йому стало відомо про повернення його апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. За таких обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду ним пропущено з поважних причин. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду щодо нього. Перевіривши клопотання про поновлення строку на оскарження постанови Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року, вважаю, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду слід відмовити та апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 з наступних підстав. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк. Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду. Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов`язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов`язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях. Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ). Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа «Пономарьов проти України»). При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує причини, якими обґрунтовується поважність пропуску строку на апеляційне оскарження та приймає до уваги процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що постанову Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року було ухвалено за відсутності ОСОБА_1 . Однак, суд в мотивувальній частині постанови суду вказав, що до початку розгляду справи захисником ОСОБА_1 адвокатом Кишинським М.І. подано клопотання про закриття провадження у справі та письмові пояснення ОСОБА_1 , що свідчить про те, що апелянт знав про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває на розгляді відповідна справа про притягнення його до адміністративної відповідальності. Судом зазначено, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подав, захисник клопотав перед судом про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Суд звернув увагу, що ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. На суд покладено обов`язок повідомити таку особу про час та місце судового розгляду, що судом неодноразово і було зроблено. За вказаних обставин, суд враховуючи принцип передбачений ст. 28 КПК України, щодо розумності строків та відповідно до ст. 268 КУпАП, суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність особи яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалах. Апеляційний суд звертає увагу на те, що постанову суду прийнято за участю адвоката Кишинського М.І., який у судовому засіданні висловив свої заперечення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, посилаючись на обставини, що зазначені у клопотанні про закриття провадження. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії). Процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час розгляду провадження в суді першої інстанції свідчила про те, що він відмовився від свого права брати участь у судовому засіданні. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не встановлюються правові підстави для розгляду справи судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 , а перевіряються доводи апелянта про наявність поважних причин, які не дозволяли своєчасно оскаржити судове рішення у встановлений законом строк. Апеляційний суд приймає до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №140043 від 06.04.2023 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, складено за участю правопорушника ОСОБА_1 , про що свідчать його власноручні підписи у відповідних графах протоколу. Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали справи про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП надійшли на розгляд до Івано-Франківського міського суду 13.04.2023 року (а.с.8), розгляд якої було призначено на 24.05.2023 року (а.с.10). 19.05.2023 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції клопотання про ознайомлення з матеріали справи та отримання копію диску відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, з якими останній ознайомився та зняв копії з диску відеозаписів 23.05.2023 року, про що свідчать його власноручні підписи на поданому ним клопотаннях (а.с.11, 14), при цьому долучено довіреність від 17.05.2023 року, якою ОСОБА_1 довірив ОСОБА_2 представляти його інтереси (а.с.12-13). 24.05.2023 року представник за дорученням ОСОБА_2 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи призначений на 24.05.2023 року (а.с.15), у зв`язку із наданням можливості ознайомлення з матеріалами справи. До цього ним долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.16). Розгляд справи було перенесено на 21.06.2023 року, про що захисника ОСОБА_2 повідомлено під його власноручний підпис в розписці (а.с.17), а ОСОБА_1 25.05.2023 року направлено повідомлення суду про розгляд справи призначений на 21.06.2023 року через засобу зв`язку поштою (а.с.18). Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що повістку про виклик до суду на 21.06.2023 року йому відправлено тільки 27.07.2023 року не відповідають дійсності та спростовуються даними, які містяться в матеріалах справи. Долучена апелянтом ксерокопія конверта підтверджує, що 27.06.2023 року ОСОБА_2 було направлено копію судового рішення, яку він отримав у встановленому законом порядку. ( а.п. 43) 19.06.2023 року Івано-Франківським міським судом зареєстровано клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження щодо ОСОБА_1 (19-23) за відсутністю в його діях складу правопорушення. Також долучено до клопотання письмові пояснення ОСОБА_1 щодо обставин вчиненого правопорушення (а.с.24). Таким чином, рішення у справі ухвалено судом 21.06.2023 року за відсутності правопорушника ОСОБА_1 , який будучи належним чином повідомлений про розгляд справи та не подав клопотання про відкладення розгляду справи, судом обґрунтовано. Слід зауважити, що судом прийнято постанову суду за наявності в судовому засіданні захисника ОСОБА_1 адвоката Кишинського М.І. та з урахуванням додатково наданих письмових пояснень самим ОСОБА_1 . Слід також взяти до уваги, що копію постанови від 21.06.2023 року судом апелянту направлено 27.06.2023 року, про що свідчить відбиток штампу на супровідному листі суду (а.с.43) та долучена апелянтом до його апеляційної скарги ксерокопія поштового конверта. 27.06.2023 року судом першої інстанції було зареєстровано клопотання адвоката Кишинського М.І. про видачу копії постанови суду від 21.06.2023 року щодо ОСОБА_1 (а.с.44). 05.07.2023 року Івано-Франківським міським судом була зареєстрована апеляційна скарга подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Кишинським М.І. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. Апелянт вказав на те, що в день розгляду справи було оголошено резолютивну частину постанови суду, а повний текст постанови та копію постанови суду отримав тільки 04.07.2023 року. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.07.2023 року адвокату Кишинському М.І., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення у зв`язку з тим, що наведені скаржником причини поновлення строку на апеляційне оскарження не визнані судом поважними (а.с.55-56). При цьому, апеляційним судом звернуто увагу на те, що матеріали справи не містять резолютивну частину постанови суду від 21.06.2023 року, а наявний повний текст постанови, а тому таке посилання адвоката ОСОБА_2 не відповідало фактичним даним. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що несвоєчасне отримання скаржником копії судового рішення може бути визнано поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки строк на апеляційне оскарження розпочинається з дня проголошення постанови суду, а не з дня отримання копії судового рішення. Перевіривши доводи захисника Кишинського М.І. в частині пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді, суддя апеляційного суду прийшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску десятиденного строку з дня винесення постанови згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП на подачу апеляційної скарги. Судом взято до уваги, що ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 130 ч.1 КУпАП (а.с. 1), а також ознайомлення останнього з матеріалами справи. 17.07.2023 року Івано-Франківським міським судом зареєстровано апеляційну скаргу, яку було подано ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції від 21.06.2023 року та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження дано постанови суду (а.с. 60-67). У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 посилався на те, що пропустив строк на апеляційне оскарження судового рішення з поважних причин. При цьому, апелянт посилався на причини, які аналогічні тим, які зазначені ним у клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарженні від 15.09.2023р. Зокрема, ОСОБА_1 стверджував, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі і йому не відомо було про розгляд провадження, оскільки суд повістку про виклик до суду від 24.05.2023 року за адресою його проживання судом було відправлено тільки 27.06.2023 року, при цьому ним додано як доказ конверт зі штемпелем. Вказував, що розгляд провадження без його участі порушував його права, оскільки він мав намір надати усні пояснення та повідомити про фактичні обставини справи. Вищевказане клопотання ОСОБА_1 було розглянуто судом апеляційної інстанції та постановою судді Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2023 року ОСОБА_3 було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду. При цьому, у мотивувальні частині судового рішення було звернуто увагу на те, що 05.07.2023 року захисник Кишинський М.І. вже оскаржував постанову суду першої інстанції і постановою Івано-Франківського апеляційного суду йому було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження. Зазначав, що нових підстав для поновлення строку судом не встановлено і «будь-яких поважних причин , які реально перешкоджали ОСОБА_1 цікавитись результатом розгляду справи, отримувати вчасно копію постанови та подати апеляційну скаргу у визначений КУпАП строк, апелянтом не наведено.» Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи, що наведені у клопотанні ОСОБА_1 для поновлення строку апеляційного оскарження повністю також аналогічні тим, які наводив адвокат Кишинський М.І., якому постановою апеляційного суду від 10.07.2023 року було відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду (а.с.46-49). Таким чином, судом апеляційної інстанції вже приймались рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, яким було надано відповідну правову оцінку його доводам та зазначено, що не наведено поважних причин, які перешкоджали його праву на звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк. Апеляційний суд виходить з того, що апелянтом не наведено нових доводів щодо поважності причин на поновлення строку апеляційного оскарження, які б свідчили про наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. 19.09.2023 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на постанову Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року щодо нього, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду. В клопотанні про поновлення строку апелянт вказав на те, що відмовляючи в поновленні строку постановою апеляційного суду від 28.07.2023 року суд, в порушення його прав, позбавив можливості на звернення з апеляційною скаргою на оскаржувану постанову суду. Апеляційний суд звертає увагу на те, що не має права давати правову оцінку судовим рішенням, які вступили в законну силу, оскільки одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Разом з тим, питання щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення за обставинами на які посилається ОСОБА_1 вже вирішено попереднім рішенням апеляційного суду, яке набуло законної сили. Крім того, апелянт вказує, що про наявність вищевказаної постанови апеляційного суду йому стало відомо тільки після 10.07.2023 року, коли він повернувся в м. Івано-Франківськ після чергової волонтерської поїздки в справах волонтерської організації «Благодійний фонд «Братське серце», в якому він працює з 2022 року. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог закону, апелянт повинен довести реальне існування обставин на які він посилається у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Разом з тим, апелянтом не надані дані, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у тривалому відрядження за межі міста. Так, до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження долучено копію листа Благодійного фонду «Братське серце» від18.05.2022 року вих. №2 -1805-22 в якому висловлюється подяка ОСОБА_1 за його допомогу українцям, які постраждали від військової агресії РФ. Вказаний лист позитивно характеризує ОСОБА_1 але не підтверджує факт волонтерської поїздки в справах волонтерської організації «Благодійний фонд «Братське серце» в період з моменту ухвалення відповідного судового рішення до часу звернення з апеляційною скаргою. Суд апеляційної інстанції неодноразово зазначав, що у разі повторного звернення з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апелянт зобов`язаний навести поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження за весь період часу з моменту ухвалення судового рішення суду першої інстанції до повторного звернення з апеляційною скаргою. Так, з часу ухвалення судового рішення суду першої інстанції пройшов доволі тривалий строк ( більше ніж три місяці),що свідчить про необхідність наведення апелянтом достатньо поважних причин, які свідчать про те, що протягам вказаного часу він дійсно не мав можливості звернутися з апеляційною скаргою та обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд звертає увагу на те, що рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ). Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа «Пономарьов проти України»). Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що апелянт ОСОБА_1 своєчасно вчиняв певні заходи, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження та не вказує поважні обставини, які завадили йому своєчасно звернутися з апеляційною скаргою у встановленому законом порядку до цього часу. Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що з дня винесення постанови суду першої інстанції пройшов доволі тривалий строк і на даний час рішення суду набуло законної сили, приймаючи до уваги характер процесуальної поведінки особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, враховуючи причини, якими обґрунтовуються поважність пропущення строку на апеляційне оскарження постанови суду, яким вже надавалась відповідна оцінка попередніми рішеннями апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду і апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню апелянту. При вирішенні питання про відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Повернення апеляційної скарги, не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду, з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначити та довести реальне існування причин, які не дозволили своєчасно оскаржити постанову суду. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 червня 2023 року щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП. Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв