Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/6424/23

Справа № 344/6424/23 Провадження № 33/4808/755/23 Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В. Суддя-доповідач Гриновецький П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Гриновецький Б.М. з участю захисника Кишинського М.І., розглянувши справу про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 21 червня 2023 року щодо нього, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і накладено штраф 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 6 квітня 2023 року о 3 годині 32 хвилин по вулиці Пекарська, 6 у місті Івано-Франківськ керував транспортним засобом Mercedes-Benz C 220 НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядком у лікаря нарколога та підтверджується висновком №

241. Цим водій порушив вимоги п.2.9.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що оскаржувана постанова прийнята з суттєвими порушеннями процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, довільним трактуванням підзаконних нормативно-правових актів, які застосовуються при фіксуванні цих правопорушень. Повідомляє, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що медичний висновок №241 від 6.04.2023 року є належним і допустимим доказом по справі, незважаючи на грубі порушення допущені при його складанні. Суд замість оцінки висновку медичного закладу з врахуванням зазначених в клопотанні доводів про не допустимість цього доказу, робить суперечливий висновок про те, що висновок є допустимим доказом, поза як суду не надано доказів щодо оскарження висновку лікаря. Звертає увагу на те, що суд зовсім не врахував наведену в клопотанні його захисту судову практику судів України при розгляді справ цієї категорії. Апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, в причинах пропуску строку апелянт вказує, що суд розглянув справу та виніс постанову за відсутності ОСОБА_1 , яка мала місце з поважних причин, оскільки поштове повідомлення з вкладенням повістки про призначення судового засідання на 21 червня 2023 року за адресою його проживання АДРЕСА_1 було відправлено міським судом тільки через шість днів після засідання 21 червня 2023 року. Враховуючи вище наведене, просить строк на апеляційне оскарження поновити, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Пропущений апелянтом апеляційний строк підлягає поновленню для забезпечення доступу особи до правосуддя в умовах воєнного стану. КУпАП це питання не врегульовує. Тому відповідно до практики ЄСПЛ слід брати до уваги аналогічні норми чинного КПК України. Норми цього кодексу надають можливість апелянту при поверненні йому апеляційної скарги повторно звернутися до суду з викладом відповідних обставин. При цьому суддя-доповідач вважає істотно важливою обставиною те, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який не отримував судової повістки та на час розгляду справи в суді і після неї як волонтер перебував у поїздці на схід України у справах Благодійного фонду Братське серце, вчасно не отримав копію постанови, що перешкодило вчасно подати апеляційну скаргу. Пропуск цього строку при первинній подачі апеляції становив всього 1 день, що не є значним. Розгляд апеляції проведено без участі ОСОБА_1 за клопотанням його захисника через його зайнятість в благодійному фонді по допомозі жертвам Маріуполя. Заслухавши доводи захисника про підтримання апеляційної скарги, перевіривши справу, проаналізувавши апеляційні доводи та матеріали справи, апеляційний суд прийшов до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст.ст. 7, 280, 283 КУпАП постанова судді в справі про адміністративне правопорушення повинна бути законною й обґрунтованою. Постанова щодо ОСОБА_1 цим нормам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню через істотні процесуальні порушення. При цьому судом не враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов`язані неупереджено і неухильно додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів. Судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. В діях ОСОБА_1 є певні ознаки пред`явленого правопорушення, але його вину не підтверджено у встановленому законом порядку поза розумним сумнівом. Постанова суду не може залишатися в силі через істотні процесуальні порушення, в тому числі права особи на захист. Апеляційний суд не може спростувати доводи апелянта, які підтверджується відеозаписом події про те, що ОСОБА_1 перед початком і при процедурі проходження огляду на стан сп`яніння, не було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його конституційного права на правовий захист (ст. 59 Конституції України) і ставить під сумнів висновок суду про доведеність його вини, що в силу правового принципу «плодів отруйного дерева» дає підстави визнати всі здобуті поліцейськими дані у цій справі недопустимими доказами. Вказане порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу. Суд не мав процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення ОСОБА_1 належної копії протоколу про правопорушення. Захисник подав копію вказаного протоколу, яка через вкрай неякісне виготовлення не піддається читанню. Тому апеляційний суд розцінює це як істотне порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому фактично не пред`явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення нової копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції. Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апелянта про те, що поліцейські перед початком огляду водія не зазначили ознак його сп`яніння, які б давали правові підстави для початку такого огляду. На відеозаписі поведінка водія цілком нормальна, поведінка адекватна, мова чітка, очевидних ознак сп`яніння не видно. Ця оставина підтверджується тим, що його спочатку підозрювали у перебуванні в стані алкогольного сп`яніння, який при тестуванні не підтвердився. Апеляційна інстанція не може спростувати доводи захисника про те, що він не давав згоди на розгляд справи в суді першої інстанції без участі ОСОБА_1 , який перебував в Маріуполі у справах благодійного фонду і не отримував судового виклику. Його посилання з цього приводу на розсуд суду було помилково розцінено судом як його згоду на судовий процес без підзахисного. Цю обставину, яка привела до поспішного розгляду справи без правопорушника слід вважати порушенням його права на захист. На запит захисника лікарська установа Прикарпатського наркологічного центру надала відповідь про те, що при огляді ОСОБА_1 не проводились аналізи його біозразків, що є істотним порушенням спеціальної Інструкції про порядок огляду водіїв на стан сп`яніння. Ця обставина ставить під сумнів висновок лікаря-нароколога та суду про стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 62 Конституції України слід трактувати на користь водія. Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що протокол не може бути доказом вини правопорушника. Хоча норми КУпАП визнають протокол за доказ у справах про адміністративні правопорушення, однак апеляційний суд вважає це порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини. За таких обставин апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення апеляційних доводів апелянта про недоведеність вини ОСОБА_1 , тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, як невмотивована й необґрунтована. За вищенаведених порушень постанова підлягає скасуванню, а справа підлягала б направленню на новий судовий розгляд. Але згідно ст. 294 КУпАП для повернення справи на новий розгляд в апеляційного суду немає повноважень. З огляду на викладене, ОСОБА_1 підлягав би виправданню за недоведеністю його вини, однак чинний КУпАП не передбачає такої підстави. Тому, враховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, верховенство права, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу та судовому розгляді справи, що є підставою для скасування оскарженої постанови і закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП. К е р у ю ч и с ь ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови суду. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Івано-Франківського міського суду від 21.06.2023 року щодо нього скасувати, провадження у справі закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя: Б.М. Гриновецький