Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/9593/22

Справа № 344/9593/22 Провадження № 33/4808/777/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнуто 496 грн. 20 коп. судового збору, - в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 01.08.2022 о 15 год 05 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Івасюка, 23, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Пежо Партнер», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. На вказану постанову суду ОСОБА_1 08.12.2022 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, винесену без всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин події, яку визнано правопорушенням. Разом з апеляційною скаргою 08.12.2022 апелянт подав письмову Заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просить поновити строк на апеляційне оскарження , оскільки копію постанови суду він отримав 17.11.2022. Стверджує, що, з огляду на невиконання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо доведення до особи судового рішення по її справі, ознайомитися з яким він отримав можливість тільки 17.11.2022, - у нього виникли об`єктивні обставини, які унеможливили виконання ним вимог законодавства щодо дотримання строків процесуальних дій, встановлених для реалізації процесуальних прав та обов`язків учасника судового розгляду адміністративної справи, та поставили під загрозу можливість реалізації ним його конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення щодо його прав та обов`язків. Зсилаючись на приписи статей 102 та 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду. Перевіривши Заяву апелянта з клопотанням про поновлення строку на оскарження судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року щодо ОСОБА_1 , вважаю, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду необхідно відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту з наступних підстав. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом визначеного у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду. Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов`язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов`язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях. Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ). Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа «Пономарьов проти України»). При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції враховує, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення може бути подано тільки тим учасником судового розгляду, який мав право на оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження, а також причини, якими обґрунтовується поважність пропуску строку на апеляційне оскарження та приймає до уваги процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення. Згідно даних матеріалів провадження, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №201816 від 01.08.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було складено за його присутності (а.с. 1). Від підпису протоколу ОСОБА_1 відмовився, однак у відповідній графі протоколу надав власноручні письмові пояснення. За змістом мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду першої інстанції, справа на розгляд Івано-Франківського міського суду надійшла 09.08.2022 (а.с. 11). ОСОБА_1 знайомився з матеріалами справи щодо нього (а.с. 16, 20), належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи (а.с. 17, 19, 21), заявляв клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 18), клопотав про виклик свідка (а.с. 20) та про закриття справи (а.с. 23-28). Адміністративну справу розглянуто 02.11.2022 в присутності ОСОБА_1 особи, що притягується до адміністративної відповідальності (а.с. 31). Відтак, ОСОБА_1 достовірно знав про події 01.08.2022 та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також був присутній під час розгляду 02.11.2022 справи судом щодо нього, що підтверджується письмовими матеріалами. Матеріали справи з невідомих апеляційному суду причин не містять документального підтвердження вручення ОСОБА_1 копії постанови суду від 02.11.2022, однак на а.с. 35 міститься письмова заява останнього про видачу копії рішення від 10.11.2022. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді та своєчасно дізнатись про ухвалене судом рішення, однак розпорядився своїми процесуальними правами та обов`язками на власний розсуд. Так, апеляційну скаргу разом із Заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження подано лише 08.12.2022. Разом з тим апелянт, стверджуючи, що отримав можливість ознайомитись з постановою суду щодо нього тільки 17.11.2022, не вказує у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, які саме об`єктивні, на його переконання, обставини виникли у нього, які унеможливили виконання ним вимог законодавства щодо дотримання строків процесуальних дій, встановлених для реалізації процесуальних прав та обов`язків учасника судового розгляду адміністративної справи, Таким чином , апелянт, оскаржуючи постанову суду від 02.11.2022, стверджуючи, що копію оскаржуваної постанови отримав лише 17.11.2022, не вказує у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду обставини, які завадили ОСОБА_1 своєчасно оскаржити судове рішення у встановлений законом строк та унеможливили оскарження вказаної постанови до 08.12.2022. Апеляційний суд, враховуючи приписи ч. 2 ст. 294 КУпАП, звертає увагу на те, що строк оскарження постанови судді обчислюється саме з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права. Апеляційна скарга на постанову суду була зареєстрована Івано-Франківським апеляційним судом 08.12.2022, що свідчить про те, що апеляційна скарга подана зі значним пропуском строку, встановленого законом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. В своїй заяві про поновлення строку ОСОБА_1 не зазначає, які заходи вживав для того, щоб дізнатися про судове рішення та не вказує причини, які не дозволили йому оскаржити його у встановлені законом строки, голослівно вказуючи виключно на невиконання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо доведення до особи судового рішення по її справі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що неналежне виконання судом першої інстанції своїх обов`язків щодо повідомлення про прийняте судове рішення не може бути достатньою правовою підставою для поновлення строку на оскарження постанови суду, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності також повинна в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого судового провадження. Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Разом з тим, на переконання апеляційного суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не зазначено поважних причин пропуску цього строку і належним чином не підтверджено ті обставини, які на думку апелянта, не дозволили йому своєчасно, в межах строку, встановленого законом звернутися зі скаргою на постанову судді, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не навів обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, враховуючи що на даний час рішення суду набуло законної сили та підлягає виконанню, приймаючи до уваги характер процесуальної поведінки апелянта після постановлення судового рішення, виходячи з конкретних обставин встановлених судом, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду і апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню апелянту. При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Повернення апеляційної скарги, не позбавляє ОСОБА_1 права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду та вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначити які саме заходи він приймав щоб довідатися про стан судового провадження та ухвалене судом рішення, конкретизувати і довести реальне існування об`єктивних причин, які не дозволили йому своєчасно оскаржити постанову суду. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу разом з додатками повернути ОСОБА_1 . Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П