Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10107/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" січня 2022 р. Справа№ 910/10107/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Руденко М.А. Барсук М.А. Без повідомлення (виклику) учасників справи. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/10107/21 (суддя Нечай О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо" про стягнення 5 276,23 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Рішенням Господарського міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/10107/21 позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" 4 680 грн 00 коп. заборгованості, 252 грн 34 коп. пені, 287 грн 35 коп. інфляційних втрат, 56 грн 54 коп. 3 % річних, 2 270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 1 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн покладено на позивача. Розподіляючи витрати з правничої допомоги (з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат) суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на характер спірних правовідносин, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи малозначність цієї справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу має бути зменшено до 1 000,00 грн (за підготовку та подання до суду позовної заяви). Додатковим рішенням Господарського міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/10107/21 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо" витрат на професійну правничу допомогу адвоката (гонорару успіху) в розмірі 1 000,00 грн відмовлено. Відмовляючи у покладенні на відповідача гонорару успіху, визначеного пунктом 5.6 Договору № 07-06/2021 про надання правової допомоги від 07.06.2021, в розмірі 1 000,00 грн., суд виходив з того, що він не був необхідним, у зв`язку з розглядом цієї справи. Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення від 27.09.2021 в частині зменшення розміру судових витрат та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн., а також скасувати додаткове рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу (гонорар успіху) в сумі 1 000 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що вартість послуг за ведення справи у розмірі 4 000 грн. є набагато меншою аніж рекомендовані рішенням Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 мінімальні ставки, тобто наведена сума не є ані завищеною, ані неспівмірною. Стосовно гонорару успіху, апелянт вказав, що він був обов`язковим до сплати позивачем адвокату, та вказані витрати понесені з вини відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/10107/21; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали. У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань до суду не надійшло. Разом з тим, відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечив, проти задоволення її вимог. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду не підлягають зміні або скасуванню з наступних підстав. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (далі - покупець, відповідач) 20.07.2020 було укладено Договір № 52.20-265 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю "Електронне обладнання" код 31710000-6 за ДК 021:2015 (діодна стрічка) (далі - товар), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною. За умовами пункту 4.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару. У Додатках № 1 - № 4 до Договору сторони погодили Специфікацію товару, Технічні вимоги, Порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов`язання, Перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП "Київпастранс". Сторони 22.12.2020 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, в якій погодили нову ціну Договору та виклали Специфікацію (Додаток № 1 до Договору) у новій редакції. Позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар загальною вартістю 4 680,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №ХТ717 від 13.11.2020. Товар було прийнято відповідачем, проте не оплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Як вже було вказано, позовні вимоги позивача у даній справі було визнано місцевим господарським судом обґрунтованими та задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/10107/21 оскаржується позивачем в частині зменшення судом витрат правничої допомоги до 1 000 грн., а тому враховуючи вимоги ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Також, предметом оскарження виступає додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/10107/21, яким позивачу відмолено у покладенні на відповідача гонорару успіху у розмірі 1 000 грн. Отже, позивач просив суд покласти на відповідача витрати правничої допомоги в загальному розмірі 4 000 грн. (1 000 грн. з яких є гонораром успіху). Як вже вказувалося, суд першої інстанції, з урахуванням співмірності витрат із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу має бути зменшено до 1 000,00 грн (за підготовку та подання до суду позовної заяви). Колегія суддів вважає наведені висновки місцевого господарського суду обґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК відшкодуванню підлягає не будь-яка допомога, а та, що пов`язана зі справою (представництво в суді, підготовка до її розгляду, збір доказів тощо). При цьому такі витрати повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Колегія суддів зазначає, що спірний договір є стандартним договором поставки, а поставка товарів була оформлена лише однією видатковою накладною. Правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із затримкою оплати відповідачем вартості отриманого за договором товару. При цьому, позивачем до відповідача були подані ще три аналогічні позови, що, в свою чергу, було підставою для звернення відповідача до суду першої інстанції із клопотанням про об`єднання справ в одне провадження. Наведене у сукупності свідчить, що дана справа не є складною та не потребувала значного витрачання часу на надання правової допомоги. До того ж, апеляційним судом враховується те, що розмір заявлених позивачем витрат професійної правничої допомоги у загальному розмірі 4 000 грн. є неспівмірним із ціною позову, яка становить 5 276,23 грн. Таким чином, з огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг у суді першої інстанції, затрачений ним час на надання таких послуг, у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн. (в тому числі і 1 000 грн. гонорару успіху), не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн витрат на правову допомогу. При цьому, окремо слід зазначити щодо гонорару успіху, який позивач просив стягнути з відповідача у розмірі 1 000 грн. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що гонорар успіху, визначений пунктом 5.6 Договору №07-06/2021 про надання правової допомоги від 07.06.2021, в розмірі 1 000,00 грн не був необхідним, у зв`язку з розглядом цієї справи. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Техноткань" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі №910/10107/21 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 у справі №910/10107/21.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 18.01.2022 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Руденко М.А. Барсук