Постанова 4873 № 910/5802/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" листопада 2023 р. Справа№ 910/5802/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Алданової С.О. Корсака В.А. при секретарі судового засідання: Звершховській І.А., за участю представників сторін: від позивача: Накоп`юк Я.В., від відповідача: Лапій А.В., розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» та Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 (повний текст складено 13.07.2023) у справі № 910/5802/23 (суддя Сівакова В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання вчинити дії, - в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. 07.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - ТОВ «Грейнсвард», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотанням про розподіл судових втрат, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», Укрзалізниця) на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 596,80 грн, що складаються з 12 250,00 грн витрат на правничу допомогу згідно з актами виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/158 від 05.04.2023 та №17-01/180 від 07.07.2023 і 15 346,80 грн «гонорару успіху». Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Грейнсвард» 12 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 15 346,80 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, а тому відсутні підстави для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача. Оскільки Укрзалізниця не заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, не підтвердила неспівмірність розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу зі складністю спору, суд дійшов висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, визначеним ст. 126 ГПК України та не вбачав підстав для його зменшення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ «Грейнсвард» та узагальнення її доводів. Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, ТОВ «Грейнсвард» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з Укрзалізниці на користь Товариства 27 596,80 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в Господарському суді міста Києва. Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у покладенні на відповідача «гонорару успіху». Короткий зміст вимог апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» та узагальнення її доводів. Також не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, АТ «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з Укрзалізниці 12 250,00 грн витрат на правничу допомогу. Апелянт зазначає, що був позбавлений можливості направити суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки документи від позивача надійшли 11.07.2023, а оскаржуване додаткове рішення суд ухвалив 13.07.2023. На думку скаржника, суд не здійснив аналіз співмірності розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг як таких, що не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні ч. 5 ст. 129 ГПК України. Апелянт також зазначає, що надані Товариством платіжні документи не відповідають вимогам, встановленим для первинних бухгалтерських документів. Позиції учасників справи. Товариство надало відзив на апеляційну скаргу Укрзалізниці, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить залишити її без задоволення. Позивач вважає понесені ним витрати на правничу допомогу такими, що відповідають критеріям розумності та співмірні зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. У відзиві Товариство також повідомило, що очікує понести витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Грейнсвард» сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5802/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 до надходження матеріалів справи №910/5802/23. 07.08.2023 матеріали справи №910/5802/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23. Розгляд справи призначено на 09.10.2023. Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 28.08.2023 для розгляду апеляційної скаргИ Укрзалізниці сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 поновлено АТ «Українська залізниця» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23. Зупинено дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 та апеляційної скарги ТОВ «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23 в одному апеляційному провадженні. Розгляд справи призначено на 09.10.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - АТ «Грейнсвард», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», Укрзалізниця) вчинити дії, а саме внести до особового рахунку Товариства №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 219 240,00 грн. У позовній заяві Товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції становить 50 000,00 грн; враховуючи п. 8 ст. 129 ГПК України, докази понесення цих витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 позов задоволено повністю. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» внести зміни до особового рахунку ТОВ «Грейнсвард» №2829531 шляхом відображення (відновлення / збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 219 240,00 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ТОВ «Грейнсвард» 3 288,60 грн судового збору. Товариство звернулось з клопотанням про розподіл судових втрат, у якому просило стягнути з Укрзалізниці на свою користь 27 596,80 грн витрат на професійну правничу допомогу. З наданих Товариством доказів встановлено, що 03.03.2023 Товариство (клієнт) уклало з Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» (об`єднання) договір №17-01 про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручив, а об`єднання прийняло на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п. 1.2 договору з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів об`єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов`язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп`юку Я.В. Відповідно до п. 4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Вартість послуг наданих адвокатом складає 1 000,00 грн за одну годину роботи (п. 4.3 договору). За умовами п. 4.4 договору за результатами надання правової допомоги, складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), розмір гонорару в якому розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи визначеної п. 4.3 договору. У п. 4.5 договору сторони додатково домовилися про «гонорар успіху», якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір «гонорару успіху» становить 7% від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі. 04.04.2023 об`єднання видало адвокату Накоп`юку Я.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001243 від 16.12.2019) ордер серії СА №1047396 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Грейнсвард». 05.04.2023 Товариство та об`єднання підписали акт №17-01/158 виконаних робіт (наданих послуг), згідно з яким об`єднання надало, а позивач прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у таких формах:

1. Правовий аналіз договору №43-41564379/2020-001, додатків до нього та його редакцій, інформаційних повідомлень, переліків, листів №Ц-1- 88/3088-22, №ЦЦМ-12/51 та додатків до них, дата: 31.03.2023, тривалість виконання - 90 хв.

2. Підготовча робота для складання позовної заяви: аналіз законодавства та судової практики, зокрема постанов Великої Палати Верховного Суду у справах №917/1739/17 та №129/1033/13-ц та формування витягів з Інформаційних повідомлень, дата: 31.03.2023, тривалість виконання - 120 хв.

3. Складання позовної заяви про зобов`язання АТ «Укрзалізниця» внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 219 240,00 грн, дата: 03.04.2023 та 04.04.2023, тривалість виконання - 160 та 215 хв; всього - 585 хв. Згідно з п. 2 акта вартість послуг за актом становить 9 750,00 грн (585 : 60 х 1 000,00 грн). 07.07.2023 сторони склали акт №17-01/180 виконаних робіт (наданих послуг), згідно з яким об`єднання надало, а Товариство прийняло (отримало) юридичні послуги (правову допомогу) у таких формах:

1. Правовий аналіз відзиву АТ «Укрзалізниця» на позовну заяву у справі №910/5802/23 та складання відповіді на відзив АТ «Укрзалізниця» на позовну заяву у справі № 910/5802/23; дата: 24.05.2023, тривалість виконання - 120 хв.

2. Складання клопотання про розподіл судових витрат у справі №910/5802/23; дата: 07.07.2023, тривалість виконання - 30 хв.

3. «Гонорар успіху» у розмірі 7% від 219 240,00 грн. Згідно з п. 2 акта вартість вказаних послуг складає 2 500,00 грн - 150 хв, витрачених на підготовку справи до розгляду, складання заяв по суті справи та з процесуальних питань; 15 346,80 грн - «Гонорар успіху». 05.04.2023 платіжною інструкцією №7089 Товариство сплатило об`єднанню 9 750,00 грн. 07.07.2023 платіжною інструкцією №7176 Товариство сплатило об`єднанню 17 846,80 грн. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI). Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України). У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Колегія суддів враховує, що згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд встановив, що під час розгляду апеляційної скарги Укрзалізниці на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі №910/5802/23, Укрзалізниця відмовилась від апеляційної скарги в частині вимог на суму 151 200,00 грн. За результатами апеляційного перегляду справи рішення від 03.07.2023 у цій справі в частині зобов`язання Укрзалізниці внести зміни до особового рахунку Товариства №2829531 шляхом відображення (відновлення/збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 63 000,00 грн скасовано з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові; в решті - рішення від 03.07.2023 залишено без змін. Оскільки додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення, враховуючи прийняття апеляційним судом нового рішення, колегія суддів здійснила перерозрозподіл судових витрат в порядку п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим оскаржуване додаткове рішення має бути скасовано в частині 3 552,50 грн витрат на професійну правничу допомогу з відмовою у задоволенні вимог заяви Товариства в цій частині; до стягнення з Укрзалізниці на користь Товариства підлягає 8 697,50 грн витрат на професійну правничу допомогу. Щодо доводів Укрзалізниці про те, що надані Товариством платіжні документи не відповідають вимогам, встановленим до первинних бухгалтерських документів, колегія суддів відзначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Щодо доводів Товариства в частині «гонорару успіху» колегія суддів зазначає таке. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269). За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені Товариством до стягнення 15 346,80 грн судові витрати в частині «гонорару успіху» не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер. Колегія суддів відзначає, що в цьому конкретному випадку рішення в частині вимог на суму 151 200,00 грн залишено без змін виключно у зв`язку з відмовою Укрзалізниці від апеляційної скарги в цій частині, а також у зв`язку з тим, що апеляційний суд встановив порушення прав позивача з урахуванням викладеної в постанові по суті спору позиції суду, а не з підстав вірного визначення Товариством правової позиції. Так, за текстом постанови, прийнятої за результатом перегляду рішення суду від 03.07.2023, апеляційний суд дійшов висновку про хибність підходу Товариства до спірних правовідносин. За таких підстав апеляційний суд вважає, що підстави для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. За ч. ч. 1, 3 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства має бути залишена без задоволення, а апеляційна скарга Укрзалізниці - задоволена частково. Додаткове рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасовано в частині стягнення з Укрзалізниці на користь Товариства 3 552,50 грн витрат на професійну правничу допомогу з відмовою у задоволенні заяви позивача в цій частині; в частині стягнення з Укрзалізниці на користь Товариства 8 697,50 грн витрат на професійну правничу допомогу - залишено без змін у зв`язку з тим, що за результатами апеляційного перегляду позов задоволено на 71%. А отже судові витрати на правову допомогу в суді першої інстанції мають бути розподілені пропорційно. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23 задовольнити частково.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літера «А», 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) 3 552,50 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати. У задоволенні заяви в цій частині відмовити. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5802/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літера «А», 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) 8 697,50 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

4. Справу №910/5802/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 7.12.2023. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді С.О. Алданова В.А. Корсак