Постанова 4824 № 760/5378/21

Справа № 760/5378/21 Головуючий в суді І інстанції - Козленко Г.О. Провадження № 33/824/34/2022 Головуючий - Олійник В.І. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2022 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про порушення митних правил за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року у справі про притягнення громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, с. Пилиповичі, Житомирська область, паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав 1821, зі слів пасажира працює водієм у Британії, фірма Royal Mail, місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ) у зв`язку з порушенням митних правил, передбачених ст.471 МК України, - в с т а н о в и в: Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.471 МК України. Застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1700 грн. та конфісковано в дохід держави безпосередні предмети порушення митних правил згідно протоколу про порушення митних правил №0176/10000/21, а саме: грошові кошти в сумі 5420 англійських фунтів стерлінгів. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. З постанови суду та протоколу про порушення митних правил №0176/10000/21 про порушення митних правил від 09.02.2021 року вбачається, що 09.02.2021 року о 13 год. 10 хв. на митному посту «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Приліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) для проведення вибіркового митного контролю було зупинено громадянина України ОСОБА_1 , який слідував з Англії (Лутон) авіакомпанією «WIZZ air» рейс НОМЕР_2 . Для проходження митного контролю громадянин України ОСОБА_1 самостійно, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч.5 ст.366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. Не погоджуючись з постановою суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким повернути йому ( ОСОБА_1 ) вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил №0176/10000/21 від 09 лютого 2021 року грошові кошти в сумі 5 420 англійських фунтів. Скаргу обґрунтовував тим, що відповідно до пунктів 5, 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №3, фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу; фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Вважає, що аналіз зазначеної правової норми у поєднанні з положеннями ст.197 МК України вказує на те, що готівкові валютні цінності не є товаром, щодо якого встановлені обмеження до переміщення, а тому у випадку вчинення особою порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, щодо переміщення валютних цінностей, ці кошти як товар, який не обмежений до переміщення через митний кордон України, конфіскації не підлягають. Зазначає, що важливим є та обставина, що причиною вчинення особою правопорушення стала його неналежна обізнаність обмеженими лімітами на ввезення коштів, оскільки вказана сума коштів є для ОСОБА_1 надзвичайно великою, і він вперше перетинав митний кордон України з такою великою сумую у зв`язку з чим і не знав про потребу декларування даних коштів. Також важливим вважає те, що кордон перетинає вкрай рідко, між цим, таку його необізнаність просить вважати добросовісною, про що об`єктивно засвідчують встановлені фактичні обставини справи, а саме, на запитання про кількість грошей, яка перевозиться, відразу було зазначено про суму без приховування, добровільно було показано вказані кошти та добровільно були передані кошти. Крім цього, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 визначає в тому, що помилково пішов через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», оскільки вважав, що декларування коштів в Англії є достатнім. Вказує, що вилучена сума коштів є дуже значною для нього., оскільки сума коштів була взята ним в кредит в англійському банку, що підтверджується відповідними додатками, які були подані до суду 1 інстанції та ця сума необхідна була в Україні для погашення кредиту та лікування батька, який є хворим на онкологічне захворювання. Крім того, звертає увагу суду на те, що 11.07.2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Садоча проти України, з якого вбачається, що за аналогічних обставин конфіскація законно придбаних коштів заявника має індивідуальний та надмірний тягар і є непропорційною вчиненому правопорушенню мірою, а отже, порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Шкода, яку він ( ОСОБА_1 ) потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдавав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території України. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення апелянтом відомостей до митної декларації. Крім того, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою. З огляду на обставини, вказує, що встановлені під час розгляду обставини справи, враховуючи особу винного, природу походження та мету використання грошових коштів (заробітна плата), майновий стан правопорушника, зокрема те, що кошти ОСОБА_1 необхідні для погашення кредиту та лікування батька, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, апелянт вважає, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил в даному випадку є не пропорційним, оскільки покладає на нього ( ОСОБА_1 ) «індивідуальний надмірний тягар», та буде непропорційною до вчиненого правопорушення. Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та представника митного органу, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно з ст.487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. В судовому засіданні представник Київської митниці Державної митної служби України Король Л.І. пояснив, що законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України валютних цінностей в сумі, яка перевищує 10 000 Євро до правопорушника і відповідно до санкції статті 471 МК України, повинно бути застосовано штраф, як основний вид стягнення, та конфіскацію безпосереднього предмету правопорушення, як обов`язковий додатковий вид стягнення, визначений санкцією закону, який передбачає відповідальність за порушення вказаних митних правил. Вказував, що ч.1 ст.1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що Конвенція жодним чином не обмежує прав держави вводити в дію такі закони, які на її думку є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном. Також посилався на п.33 рішення ЄСПЛ у справі «Ізмайлов проти Росії», яким визначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, яка перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу, чи її вивезенню, тому конфіскація, у випадку недекларування, є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Щодо Рішення Конституційного суду України від 21 липня 2021 року у справі № 3-261/2019(5915/19), яке набирає чинності 21 січня 2022 року, вимоги законодавства щодо безальтернативності застосування санкції статті 471 МК України, як конфіскації безпосередніх предметів правопорушення, є такими, що відповідають Конституції. А щодо надмірного тягару, як конфіскації валютних цінностей, то він повинен доводитися правопорушником. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Соломонюк С.А. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою повернути ОСОБА_1 вилучені грошові кошти в сумі 5 420 англійських функтів. Вказував, що вилучена сума коштів є дуже значною для ОСОБА_1 , оскільки була взята ним в кредит в англійському банку, що підтверджується відповідними додатками, які були подані до суду 1 інстанції та необхідна була в Україні для погашення кредиту та лікування батька, який є хворим на онкологічне захворювання. Крім того, зазначав, що 11.07.2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Садоча проти України, з якого вбачається, що за аналогічних обставин конфіскація законно придбаних коштів заявника має індивідуальний та надмірний тягар і є непропорційною вчиненому правопорушенню мірою, а отже, порушенням статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Шкода, яку ОСОБА_1 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилявся від сплати мита та інших зборів і не завдавав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території України. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення апелянтом відомостей до митної декларації. Крім того, застосування конфіскації в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою. Визнаючи винним громадянина України ОСОБА_1 в порушенні митних правил, передбачених ст.471 МК України, суд першої інстанції посилався на те, що вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджуються фактичними даними протоколу про порушення митних правил, а саме: протоколом про порушення митних правил, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.02.2021 року та іншими документами в їх сукупності. З огляду на наведене, вважав, що в діях громадянина ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.471 МК України, тому враховуючи, що безпосереднім предметом правопорушення митних правил є грошові кошти в сумі 5420 англійських фунтів стерлінгів, суд вважав за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією вказаних предметів порушення. З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, з огляду на наступне. Згідно матеріалів справи 09.02.2021 року о 13 год. 10 хв. на митному посту «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Приліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) для проведення вибіркового митного контролю було зупинено громадянина України ОСОБА_1 , який слідував з Англія (Лутон) авіакомпанією «WIZZ air» (рейс W96001). На підставі положень п.4 ст.336 та ст.342 МК України в якості використання однієї з форм митного контролю співробітниками митниці було проведено усне опитування громадянина України ОСОБА_1 . На запитання співробітників митниці громадянин України ОСОБА_1 повідомив, що переміщує через митний кордон України 14200 (чотирнадцять тисяч двісті) англійських фунтів. Після проведення опитування ОСОБА_1 було запропоновано пред`явити всю готівку в службовому приміщенні митниці. Громадянином було видано готівку в розмірі 14200 англійських фунтів стерлінгів, що знаходились у сумці, яка переміщувалася як ручна поклажа. Готівка переміщувалась без ознак приховування, належала громадянину України ОСОБА_1 та була перерахована в службовому приміщенні митниці в його присутності. На підставі вищевикладених норм, з виявленої суми готівки громадянину України ОСОБА_1 було пропущено 8 780 англійських фунтів стерлінгів, еквівалент 10 000 (десять тисяч) євро. Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до ч.4, ч.5 ст.366 МК України громадянин самостійно обирає "зелений коридор" або "червоний коридор" для проходження митного контролю. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій, відповідно до п.2 розділу V Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 року №671, та після перетину якої настає відповідальність за порушення митних правил, про що зазначено на інформаційному стенді, розміщеному в зоні митного контролю. Статтею 197 МК України встановлюються обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України. Частиною 3 ст.197 МК України зазначено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Від 07.02.2019 року набрали чинності Закон України від 21.06.2018 року №2473- VIII «Про валюту і валютні операції», Постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №3, якою затверджено «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» та Постанова Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №5, якою затверджено «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті». Відповідно до пункту 6 «Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Так, судом вірно вказано, що громадянин ОСОБА_1 митної декларації не заповнював, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не звертався, самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через "зелений коридор", чим засвідчив відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, або підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Будь-які документи на переміщення валютних цінностей через митний кордон України у пасажира при перетині зони митного контролю були відсутні. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив встановлений МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», перемістив товари, на які законодавством України встановлені обмеження. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених статтею 471 МК України. Диспозиція ст.471 МК України передбачає вчинення дій спрямованих на порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України. Оскільки громадянин ОСОБА_1 своїми діями обрав порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявність у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження, то таким чином громадянин ОСОБА_1 , переміщуючи через зону спрощеного митного контролю суму, що перевищує 10000 Євро, вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст.471 МК України. Закон не містить застережень щодо можливості іншого порядку переміщення предметів, щодо яких встановлено заборону чи обмеження. Чинним законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього обов`язкового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил. У п.33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях (від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції») наголошує, що держава при конфіскації майна зобов`язана додержуватися визначеного ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод критерію правомірності позбавлення майна, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного суб`єкта у кожній справі на підставі безпосередньо з`ясованих обставин і фактів. Також, суд першої інстанції вірно вважав, що не було встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у громадянина ОСОБА_1 готівки не відповідатиме принципу пропорційності та порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджуються фактичними даними протоколу про порушення митних правил, а саме: протоколом про порушення митних правил, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.02.2021 року та іншими документами в їх сукупності. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях громадянина ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.471 МК України та вказав, що оскільки безпосереднім предметом правопорушення митних правил є грошові кошти в сумі 5420 англійських фунтів стерлінгів, та вірно вважав за необхідне застосувати до громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією вказаних предметів порушення. Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про визнання винним ОСОБА_1 у порушенні митних правил, передбачених ст.471 МК України та застосування до нього адміністративного стягнення, є обґрунтованим, а постанова судді законною, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП,ст.ст. 527, 528 МК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, с. Пилиповичі, Житомирська обл., паспорт № НОМЕР_1 , орган, що видав 1821, зі слів пасажира працює водієм у Британії, фірма Royal Mail, місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ) залишити без задоволення. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.І. Олійник