Постанова 4824 № 760/22944/20

Справа № 760/22944/20 Головуючий в суді І інстанції - Кушнір С.І., Провадження № 33/824/908/2021 Доповідач - Габрієль В.О. Категорія: ст.471 МК України КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., із участю представника Київської митниці Держмитслужби Короля Л.І., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року, - В С Т А Н О В И В : Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винною у скоєні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил №1494/10000/20 від 12.09.2020 року, грошові кошти в розмірі 2000 євро та 1000 доларів США, повернуто ОСОБА_1 . Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 12.09.2020 р. о 18 год. 10 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «Д» ДП МА «Бориспіль» громадянка України ОСОБА_1 , що прилетіла до України з Катару, через Туреччину, м.Стамбул, авіарейсом PS 714, авіакомпанії «МАУ», та своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчила факти, що мають юридичне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 366 Митного кодексу України, громадянин самостійно обирає «зелений коридор» або «червоний коридор» для проходження митного контролю. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій, відповідно до п. 2 розділу V Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 № 671, та після перетину якої настає відповідальність за порушення митних правил, про що зазначено на інформаційному стенді, розміщеному в зоні митного контролю. При усному опитуванні було встановлено, що пасажир ОСОБА_1 , переміщує готівку, зі злів пасажира в межах дозволеного. Зазначена громадянка була запрошена до оглядової кімнати, під час митного огляду жіночої сумки (ручна поклажа), було виявлено 11999 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) євро та 1000 доларів США. З виявленої суми пасажиру було пропущено 9999 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 2000 євро, що по курсу НБУ становить еквівалент 65937,40 грн. та 1000 доларів США, що по курсу НБУ становить еквівалент 27834,60 грн. Ст. 197 Митного кодексу України встановлюються обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України. Частиною 3 ст. 197 Митного кодексу України зазначено, що обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Так, Постанова Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3 «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» визначає порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських металів. Постанова Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» визначає порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських метал. Відповідно до пункту 18 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 9999 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 9999 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Пасажир ОСОБА_1 , митної декларації не заповнювала, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не зверталась, самостійно обрала форму проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор» чим засвідчила про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, або підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Будь-які документи на переміщення валютних цінностей через митний кордон України у пасажира при перетині зони митного контролю були відсутні. Враховуючи викладене, митний орган прийшов до висновку, що своїми діями пасажир ОСОБА_1 порушила встановлений Митним кодексом України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», перемістила товари, на які законодавством України встановлені обмеження. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого (передбачених) статтею 471 Митного кодексу України. В зв`язку з чим, 12.09.2020 року працівниками Державної митної служби України відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про порушення митних правил №1494/10000/20, за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України. За протоколом про порушення митних правил № 1494/10000/20 предмети правопорушення, а саме: 2000 євро, що по курсу НБУ становить еквівалент 65937,40 грн. та 1000 доларів США, що по курсу НБУ становить еквівалент 27834,60 грн., вилучені та передані у касу Київської митниці ДФС. Не погоджуючись із вказаним рішенням представником Київської митниці Держмитслужби Захаровим А.О. подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11.12.2020 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил за ст.471 МК України та застосувати до неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень й конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил - грошових коштів у сумі 1000 доларів США та 2000 євро. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена з порушенням чинного законодавства та неповнотою судового розгляду. Зокрема, суд першої інстанції жодним чином не перевірив реальний майновий стан особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та прийшов до необґрунтованого висновку про покладення «індивідуального надмірного тягаря» на ОСОБА_1 у зв`язку із застосуванням конфіскації вилучених коштів. Заслухавши доповідь судді, думку представника митниці Короля Л.І. на підтримку поданої апеляційної скарги, доводи ОСОБА_1 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про порушення митних правил та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді справи про порушення митних правил місцевим судом належним чином було досліджено докази, що містяться в матеріалах провадження та обґрунтовано визнано ОСОБА_1 винною у порушенні митних правил, відповідальність за яке передбачена ст.471 МК України. Із тексту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» №3477-IV від 23.02.2006 вбачається, що суди використовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Вирішуючи питання доцільності накладення додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації грошових коштів, суд виходить із того, що конфіскація є втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном і підпадає під сферу дії пункту другого статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), який дозволяє договірним державам здійснювати контроль за користуванням майном для забезпечення виплати штрафних санкцій. Суду необхідно розглянути питання чи буде таке втручання виправданим на підставі аналізу трьох критеріїв: 1) чи є такий захід законним; 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним. Законність втручання. Застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів правопорушення відповідає вказаному критерію, тому що конфіскація прямо встановлена доступним і передбачуваним законом (ст. 471 МК України). Зобов`язання декларувати на митниці грошову суму, що перевищує 10 000 євро, викладено у МК України, постановах НБУ №3 від 02.01.2019 року, №5 від 02.01.2019 року. Суд вважає, що відповідні правила сформульовані з достатньою точністю і таким чином задовольнили якісну вимогу передбачуваності. Суспільний (громадський) інтерес. Суд вважає, що застосування конфіскації відповідає загальним інтересам суспільства, тому що держави мають законний інтерес та обов`язок згідно з різними міжнародними договорами вживати заходів для виявлення та контролю за переміщенням готівкових грошових коштів через кордони, оскільки великі суми готівки можуть використовуватися для відмивання грошей, незаконного обігу наркотиків, фінансування тероризму або організованої злочинності, ухилення від сплати податків або здійснення інших серйозних фінансових правопорушень. Загальна вимога щодо декларування, яка застосовується до будь-якої фізичної особи, що перетинає державний кордон, перешкоджає неконтрольованому ввезенню готівкових коштів до країни чи їх вивезенню з країни, а заходи з конфіскації, що є наслідком недекларування готівки митному органу, є частиною загальної схеми регулювання, призначеної для боротьби з цими правопорушеннями. Пропорційність. Останнє питання, яке має бути вирішене судом, полягає в тому, чи завдяки втручанню було забезпечено необхідний справедливий баланс між захистом права власності та вимогами загального інтересу суспільства, враховуючи свободу розсуду, що надається державі у цій сфері. Необхідний баланс не буде досягнуто, якщо відповідний власник майна буде змушений нести «індивідуальний та надмірний тягар». Відповідність застосування конфіскації третьому критерію зовсім не очевидна, тому що не може існувати чіткого, виключного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про дотримання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини. Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин конкретної справи. За вчинення правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, встановлено адміністративне стягнення у виді штрафу і конфіскації не задекларованої валюти. При вирішення питання про конфіскацію певного предмета правопорушення мають значення, зокрема: характеристика безпосереднього предмету правопорушення чи загалом можливе його законне переміщення через митний кордон України, у тому числі чи підлягають сплаті митні платежі, інші податки, у зв`язку з переміщенням предмета правопорушення через митний кордон; джерело походження безпосереднього предмета правопорушення; причини, які призвели до порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю; мета переміщення порушником предмета через митний кордон України; наявність завданої державі шкоди; вартість безпосереднього предмета правопорушення; майновий стан порушника. Так, у цій справі порушення митних правил ОСОБА_1 полягало лише у тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано і жодних інших негативних наслідків порушення не настало - державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді несплати митних платежів тощо. Варто зазначити, що предмет правопорушення (гроші) не підлягає обкладенню митними платежами, податками, зборами. Крім того, за законодавством України ввезення та вивезення іноземної валюти з України не вважається незаконною діяльністю. В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона працювала бортпровідником у авіакомпанії в Катарі. У зв`язку із спалахом коронавірусу у світі, вона потрапила під скорочення і вимушена була повернутись до України. Під час приліту до України та проходження митного контролю, обрала «зелений коридор», та повідомила працівникам митниці, що має приблизно 10000 євро готівкою, проте під час перерахунку працівниками було виявлено більше, про декларування не знала, просить не конфісковувати вилучені кошти, оскільки вилучені кошти необхідні для лікування її рідних. Як вбачається з матеріалів провадження, дані про те, що ОСОБА_1 раніше судима, чи притягувалась до кримінальної або адміністративної відповідальності відсутні. Також відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо. Ввезення вказаної суми на території України пасажиру допускається, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Шкода, яку ОСОБА_1 потенційно могла завдати державі була незначною: вона не ухилялася від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди, якби ввезла гроші не задекларувавши їх. Органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти були ввезені на територію держави. Оскільки держава не зазнала ніяких збитків, внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, застосування конфіскації в цьому випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою. Крім того, ОСОБА_1 на даний час не працює, не має постійного джерела доходу, оскільки втратила роботу, її дідусь ОСОБА_7 захворів на саркому нирок IV стадії, а бабуся ОСОБА_8 має хвороби серця, які потребують постійного лікування, сума вилучених коштів має законне походження, оскільки є її заробітною платою та є для неї значною сумою, необхідною для забезпечення її життєдіяльності та лікування її рідних. Конфіскація коштів, на які розраховувала ОСОБА_1 , ставить її в скрутне матеріальне становище, позбавить можливості забезпечити свою життєдіяльність, подібне стягнення порушує її право на повагу до власності, є не пропорційним, адже покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар». Враховуючи обставини правопорушення, дані про особу, яка притягується до відповідальності, обставини, що пом`якшують та обтяжують її відповідальність, докази наявні у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку наявність у діях ОСОБА_1 , складу порушення митних правил, передбачених ст.471 МК України, про необхідність притягнення останньої до відповідальності за вказаною статтею та на законних підставах, із дотриманням вимог ст.33 КУпАП, наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_1 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст.23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Із огляду на викладене, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби, адже втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном не відповідатиме принципу правомірності, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар». Враховуючи вищезазначене, постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 11.12.2020 року щодо ОСОБА_1 , відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв`язку із чим залишає постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст.462, 487 МК України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Захарова А.О. залишити без задоволення. Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.О. Габрієль