Постанова Київський апеляційний суд № 760/24136/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 1[1] Номер справи : 760/24136/20 Номер провадження : 33/824/927/2021 Категорія: ст. 471 МК України П О С Т А Н О В А Іменем України 26 лютого 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Корольової С.В., представника Київської митниці Держмитслужби Юрківа В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби Клімова С.Г. на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року, в с т а н о в и в: Відповідно до постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. Вилучену валюту, згідно протоколу про порушення митних правил № 1555/10000/20 від 29.09.2020 року, а саме 19 300 доларів США - повернено ОСОБА_1 .. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.. Як зазначено в постанові судді, зі змісту протоколу про порушення митних правил № 1555/10000/20 від 29.09.2020 року вбачається, що 29.09.2020 року о 14 год. 38 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_1 , який прилетів до України з ОАЕ, м. Дубаї, рейсом № 727 літаком а/к «Flydubai», своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, тобто своїми діями засвідчив факти, що мають юридичне значення. «Зелений коридор» призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Перетин пасажиром «зеленої лінії», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. При цьому громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю. На підставі п. 4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності готівкових коштів, пасажир відповів, що має 10000 доларів США. Після цього пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було видано готівку в розмірі 30970 доларів США, що знаходилися: 9770 доларів США в гаманці, що містився в кишені брюк, одягнених на пасажирі, 12800 доларів США містилися в окремому відділенні рюкзака пасажира (ручна поклажа), 8400 доларів США в кишені куртки, одягненої на пасажирі. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів громадянина України ОСОБА_1 , вищевказана валюта належить йому особисто. Пасажир обрав проходження митного контролю «зеленим коридором», де передбачено наявність у громадян готівки у сумі, що не перевищує в еквіваленті 9999 євро. З виявленої суми, пасажиру було пропущено 11670 доларів США (еквівалент 9999 євро станом на 29.09.2020 року). За протоколом про порушення митних правил вилучено 19300 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався. Таким чином, митний орган вважає, що дії, які були виражені у обранні для проходження митного контролю каналу, що позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», та відсутність належним чином заповненої митної декларації, мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, а саме порушено встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (кордонах) спрощеного митного контролю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник Київської митниці Держмитслужби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати у повному обсязі постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року. Постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн., з конфіскацією предмету правопорушення - грошових коштів у сумі 19 300 доларів США. В обґрунтування поданої скарги, апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова суду суперечить положенням ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, положенням міжнародних угод, оскільки суд однобічно та упереджено підійшов до накладення стягнення у виді штрафу без застосування конфіскації обмежених до переміщення валютних цінностей. Представник митниці вважає, що висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо правопорушника додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України. Оскільки чинним законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього обов`язкового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Корольова С.В. подала заперечення на апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби, в яких просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 , без змін. Заслухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Корольової С.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити постанову судді без змін; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, за наслідками розгляду справи про порушення митних правил, суддя Калініченко О.Б., яка її розглядала, дійшла обґрунтованих висновків як щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 471 МК України, так і щодо доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, оскільки ці висновки ґрунтуються на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а наявні у справі докази не викликають будь-яких сумнівів у їх достовірності. Зокрема, як прямо передбачено диспозицією ст. 471 МК України, вона встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України. Це порушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваної постанови у повному обсязі, оскільки рішення суду що визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України є законним та обґрунтованим. Разом з тим, приймаючи рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя, незважаючи на вказані вище вимоги закону, не конфіскувала вилучену у порушника валюту, посилаючись на не, що готівкові валютні цінності не є товаром, щодо якого встановлені обмеження до переміщення, а тому, у випадку вчинення особою порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, щодо переміщення валютних цінностей, ці кошти як товар, який не обмежений до переміщення через митний кордон України, конфіскації не підлягають. Крім того, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Садоча проти України» суддя зазначила про те, що конфіскація законно придбаних коштів заявника має індивідуальний та надмірний тягар і є непропорційною вчиненому правопорушенню мірою, а отже порушенням ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перевіривши мотиви прийнятого суддею рішення щодо незастосування конфіскації валюти, яка є безпосереднім предметом правопорушення, оскільки її переміщення через митний кордон України обмежено законодавством України, а також доводи апеляційної скарги представника Київської митниці Держмитслужби, суд апеляційної інстанції вважає, що вона підлягає задоволенню лише в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з огляду на таке. Як встановлено ч. 1 ст. 365 МК України громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України. Крім того, як передбачено ч. 1 ст. 197 МК України, у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Згідно вимог ч. 3 зазначеної вище статті, обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України. Відповідно до п. 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, яка набрала чинності з 07 лютого 2019 року, встановлено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту (готівкову валюту України та готівкову іноземну валюту у вигляді банкнот і монет,…) в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10 000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі. Таким чином, наведені вище нормативні акти дозволяють зробити висновок про те, що незалежно від законності походження валютних цінностей, порядок їх переміщення через митний кордон України, має чітку регламентацію, яку повинні дотримуватися всі громадяни без будь-яких винятків, у тому числі і громадянин України ОСОБА_1 , який ввозив на митну територію України готівкову іноземну валюту в розмірі 30970 доларів США, після виявлення якої, останній заявив про те, що вказана валюта належить особисто йому. При цьому, як безспірно встановлено судом під час розгляду справи про порушення митних правил, ОСОБА_1 , в порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, обравши формою проходження митного контролю проходження через «зелений коридор» переміщував через митний кордон України товар, у даному випадку валютні цінності, а саме готівку в розмірі, що перевищує 10 000 євро, яка підлягала письмовому декларуванню, тим самим вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які, передбачена ст. 471 МК України, які тягнуть за собою не лише штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а й конфіскацію безпосередніх предметів правопорушення. За таких обставин готівкова іноземна валюта (долари США) в сумі, що перевищує зазначений вище еквівалент (10 000 євро), яка була вилучена у ОСОБА_1 підлягає конфіскації, як безпосередній предмет правопорушення, оскільки в такому випадку ця готівкова іноземна валюта відносяться до товарів, на які встановлено обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Нормами МК України та КУпАП, які підлягають застосуванню при притягненні особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, у тому числі за ст. 471 МК України, не передбачена можливість незастосування додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів правопорушення, незалежно від форми вини або наявності обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, тим більше якщо такими предметами є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України. До того ж, навіть якщо припустити, що ОСОБА_1 не знав вимог законодавства щодо товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, ця обставина не може служити підставою для його звільнення від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів правопорушення, оскільки згідно вимог, передбачених ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, одним із видів якої є адміністративна відповідальність. Оцінюючи мотиви, якими суддя обґрунтувала своє рішення щодо незастосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів правопорушення, яке передбачене санкцією ст. 471 МК України, зокрема посилань на застосування положень Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року та практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що, згідно зі стандартом, розробленим у практиці ЄСПЛ на підставі висновків у його рішеннях, в тому числі рішень «Трегубенко проти України» та «Гирлян проти Росії», при встановленні відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння, суд повинен проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Враховуючи зазначені критерії, а також конкретні обставини справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає, що за першими двома критеріями застосування адміністративного стягнення у виді конфіскації товарів, не викликає будь-яких сумнівів. Що ж стосується критерію пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини), то цей критерій носить оціночний характер, а тому його не можна застосовувати до всіх без винятку справ, де є підстави для обмеження права володіння власністю. Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. Якщо проаналізувати справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , з огляду на вищенаведені критерії правомірності позбавлення володіння згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, то можна зробити висновок про те, що в даному конкретному випадку застосування адміністративного стягнення у вигляді конфіскації товарів (безпосередніх предметів правопорушення) відповідатиме не тільки двом першим критеріям, а й критерію пропорційності, оскільки забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини. При цьому, вирішуючи питання про застосування чи незастосування конфіскації у справі щодо ОСОБА_1 , суд повинен був надавати перевагу загальному, «знеособленому» висновку ЄСПЛ, наведеному зокрема в п. 33 рішення у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації», про те, що декларування запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства. Крім того, суд повинен був врахувати, що санкція ст. 471 МК України, як у частині основного, так і додаткового стягнення, виконує не лише каральну функцію щодо власне порушника, а й превентивну функцію як до самого правопорушника, так і до невизначеного кола інших осіб, а тому звільнення ОСОБА_1 від конфіскації безпосередніх предметів правопорушення могло бути застосоване лише в тому випадку, якщо б конфіскація була для нього «індивідуальним і надмірним тягарем». Обставини, на які суддя послалась у своєму рішенні, не дають підстав для висновку, що конфіскація безпосередніх предметів правопорушення, а саме вилученої у ОСОБА_1 готівкової іноземної валюти буде для нього «індивідуальним і надмірним тягарем», тим більше враховуючи той факт, що, як встановлено апеляційним судом, валюта, яку він перевозив через митний кордон України, належала не йому особисто, а іншій особі, яка прилетіла разом із ним до України тим же рейсом, що викликає додаткові питання не тільки до правомірності дій самого ОСОБА_1 , а й до правомірності належності та походження цих коштів. З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню в частині накладеного на нього адміністративного стягнення з постановленням у цій частині нової постанови, якою на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення за ст. 471 МК України, у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок, з конфіскацією в дохід держави вилученої у нього, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1555/10000/20 від 29 вересня 2020 року, іноземної валюти у розмірі: 19 300 доларів США, що, за курсом НБУ станом на 29.09.2020, становить 546 309 грн. 66 коп., яка є безпосереднім предметом вчиненого ним правопорушення. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, а також ст.ст. 529, 530 МК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби Клімова С.Г. задовольнити частково. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, - скасувати, в частині накладеного на нього адміністративного стягнення. Прийняти в цій частині нову постанову, якою накласти на ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, з конфіскацією безпосередніх предметів правопорушення, а саме іноземної валюти, переміщення якої через митний кордон України обмежено законодавством України Вилучену у ОСОБА_1 , відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1555/10000/20 від 29 вересня 2020 року, іноземну валюту у розмірі: 19 300 доларів США, що, за курсом НБУ станом на 29.09.2020, становить 546 309 грн. 66 коп., - конфіскувати в дохід держави. У решті постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.О. Новов Головуючий у 1-й інстанції - суддя Калініченко О.Б.