Постанова 4824 № 756/4473/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/153/2022 справа № 756/4473/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2022 року Київський апеляційний суд в складі: Судді - доповідача: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року, постановлене суддею Дибою О.В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, У С Т А Н О В И Л А : У березні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , виселення їх із вказаної квартири та вселення позивача, посилаючись на те, що у вказаній квартирі, власником якої є позивач на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки на електронних торгах та свідоцтва про право власності, зареєстровані відповідачі по справі. Проте, як зазначає позивач, відповідачі займають квартиру безпідставно, у зв`язку з чим позивач не має можливості реалізувати свої права щодо належного йому майна. На підставі викладеного, посилаючись на те, що наявність зареєстрованих в квартирі осіб перешкоджає їй належним чином реалізувати своє право власності на квартиру, позивач просила суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , виселити їх із вказаної квартири та вселити позивача. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Вселено ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду, 06.09.2021 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 , мотивуючи тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, вказує, що ОСОБА_2 не проживає в зазначеній квартирі з 2014 року, жодної вимоги від позивача про виселення не отримувала, самоправно не займала жиле приміщення, тому відсутні підстави для її виселення. У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, зазначила, що ОСОБА_2 на момент постановлення рішення суду в спірній квартирі не проживала, але була зареєстрована, тому виселив її суд безпідставно, у зв`язку із чим їй необхідно сплатити виконавчий збір 12 тисяч гривень за виконання рішення суду в частині виселення. Представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що у належній позивачу квартирі зареєстровані відповідачі з 11.07.2013, які не є членами сім`ї власника, проте їх реєстрація порушує права позивача як власника на реалізацію ним права користування та розпорядження належним йому майном. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва від 21.01.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В., реєстровий №114, яке видано на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки підписаного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Р.С. від 21.01.2019 (а.с. 8). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності (а.с.9). Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23.05.2018 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором №033М111121227001 від 27.12.2012 у розмірі 578 412,12 грн. та 8676,18 грн. судового збору. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.08.2018 року задоволено подання приватного виконавця Варарви Р.С. та надано дозвіл на примусове проникнення до спірної квартири АДРЕСА_1 , для проведення її опису як предмету іпотеки. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02.03.2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного виконавця Варави Р.С., ДП «Сетам», третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсними та скасування протоколу та акту. 21.01.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Варавою Р.С. винесено акт про проведені електронні торги, згідно протоколу про проведені електронні торги від 11.01.2019 ДП «СЕТАМ» реалізовано квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 направляла на адресу відповідачів вимогу від 26.04.2019 року про виселення з житлового приміщення, проте відповідачі жодних заходів щодо самостійного виселення не вжили. У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до положень ст.150 ЖК України та ст.383 ЦК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. У відповідності до правового висновку ВС, викладеного у постанові від 24.06.2020 у справі № 139/839/19, визначення того, чи здійснюється виселення з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, або придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, має суттєве значення для правильного вирішення цієї справи та застосування судом відповідної норми статті 109 ЖК Української РСР. Спірна квартира, яка була предметом іпотеки, придбана відповідачами за кредитні кошти, тому наявні правові підстави для виселення відповідачів без надання їм іншого житла. Виходячи з положень статей 16, 391 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Новим власником квартири є позивач і відповідно до статей 391, 406 ЦК України він має право вимагати від відповідачів усунення перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення із належної йому на праві власності квартири без надання іншого житлового приміщення. Доводи апеляційної скарги щодо не проживання відповідачки ОСОБА_2 у вказаній квартирі є на думку колегії суддів необґрунтовані, оскільки з 11.07.2013 у належній позивачу квартирі зареєстровані відповідачі, які не є членами сім`ї власника, і в тому числі і ОСОБА_2 , їх реєстрація порушує право власності позивача, тому вона змушена звертатися до суду за усуненням цих порушень. Колегія суддів вважає, що та обставина, що ОСОБА_2 самостійно виселилася із спірної квартири ще до постановлення рішення суду, а приватний виконавець виставив їх до сплати виконавчий збір у розмірі 12 000 гривень, не є предметом розгляду даної справи, оскільки зазначені обставини виникли на стадії виконання рішення суду, а тому вони повинні розглядатися шляхом звернення з певними вимогами до виконавчої служби. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 січня 2022 року. Суддя - доповідач: Судді: