Постанова Київський апеляційний суд № 372/3757/22
від 27.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДКИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2024 року м. Київ провадження №22-ц/824/9055/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий - Євграфова Є. П. (суддя-доповідач), судді - Шкоріна О. І., Стрижеус А. М. при секретарі Мудрак Р. Р. за участі представника АТ «Універсал Банк» - Городенського О. А. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», в інтересах якого діє адвокат Городенський Олександр Анатолійович, та апеляційною скаргою адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року у цивільній справі №372/3757/22 Обухівського районного суду Київської області за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про виселення без надання іншого житлового приміщення, В С Т А Н О В И В: В грудні 2022 року АТ «Універсал банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 20.11.2007 р. між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №004-2914/840-0479, відповідно до п.1.1 якого відповідачу був наданий кредит в сумі 121 240 доларів США (за курсом НБУ видана сума кредиту є еквівалентною 612 262,00 грн.), строком до 10 листопада 2037 р. Цільове призначення виданого кредиту відповідно до п. 1.3 кредитного договору: на придбання майна, а саме: двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ціна квартири 612 262,00 грн., що підтверджується п. 2.1 договору купівлі-продажу квартири, тобто предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , було придбано повністю за суму виданих кредитних коштів. 20.11.2007 р. між сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов якого в рахунок забезпечення виконання зобов`язання в іпотеку банку, було передано предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 50,20 кв.м житловою площею 28,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з не виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся з позовом до суду. По справі № 2-177/11 Обухівським районним судом Київської області було задоволено позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму в розмірі 997 051,02 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. На виконання рішення 20.09.2011 р. було видано виконавчий лист № 2-177/11, який було подано на примусове виконання до Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області. В рамках подальшого примусового виконання виконавчого провадження ВП НОМЕР_3, було описано та арештовано нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: квартиру АДРЕСА_1 , з метою проведення процедури її реалізації та погашення заборгованості за виконавчим листом №2-177/11. 13.02.2019 р. електронні торги не відбулись, в зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (протокол №387651 від 13.02.2019 р.). 20.02.2019 р. державним виконавцем Обухівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області Курашовою К.В., складено акт № НОМЕР_3 про передачу нереалізованого майна. 07.03.2019 р. приватним нотаріусом Обухівського РНО Київської області Саєнко Е.В. було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м, житловою площею 28,40 кв.м за позивачем та видано свідоцтво № НОМЕР_1 , номер запису про право власності: 30608387 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг №158850148 від 07.03.2019 р.). Позивач здійснив зняття зареєстрованих осіб: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом подачі заяви власника до органів ЦНАП по місцю реєстрації. Листом вих.№ 1293/12-22 від 23.08.2022 р. виконавчий комітет Української міської ради, підтвердив інформацію про відсутність зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 . Представниками позивача з метою з`ясування/підтвердження кола осіб, що фактично проживають у нерухомості банку, було здійснено виїзди за вищевказаною адресою, про що було складено акти від 09.12.2021 р., 18.08.2022 р., 23.08.2022 р., згідно яких двері квартири ніхто не відчинив, сусіди повідомили, що не знають, хто проживає в квартирі. В серпні 2022 р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про добровільне виселення, яка була повернута без вручення за закінченням терміну зберігання, однак добровільного звільнення житлового приміщення не відбулося. 07.03.2019 р. право власності відповідача на вказану квартиру припинилося. В зв`язку з цим просив суд за результатами розгляду позовної заяви винести рішення про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП : НОМЕР_2 ) з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781593932231), стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 2481,00 грн. За клопотанням позивача ухвалою суду першої інстанції від 11.05.2023 р. залучено до участі в справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Виконавчий комітет Української міської ради Обухівського району Київської області як орган опіки та піклування. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечила, вказуючи, що у спірній квартирі не зареєстрована та не проживає. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року позов задоволено частково. Виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781593932231). В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», в інтересах якого діє адвокат Городенський О. А., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 та співвідповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є належними відповідачами в даній справі, оскільки вони чинять перешкоди новому власнику спірної квартири щодо користування та розпорядження нею. Вважає, що суд повинен був розглянути позов щодо тих відповідачів, яких зазначив позивач. Висновок суду про те, що після залучення до участі в справі співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , позивачем не було уточнено позовні вимоги до вказаних осіб, є безпідставним, оскільки процесуальним законом не передбачено право позивача на подання заяви (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог. Поряд з тим, позивач на виконання вимог закону, самостійно направив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , первісну позовну заяву. В апеляційній скарзі адвокат Ліндаєв О. С., що діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що Банком не доведено належними та достовірними доказами факт проживання в спірній квартирі відповідачки ОСОБА_1 . З наданих позивачем Актів, що складені начальником відділу юридичного супроводу операцій із заставним майном управління по роботі з проблемними активами департаменту з ризиків АТ «Універсал Банку», не вбачається, що ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі, а самі акти складені посадовою особою Банку без присутності інших осіб, тобто від ЖЕКу, ОСББ, тощо які обслуговують даний будинок, сусідів по квартирі, представників органів місцевого самоврядування. Також стверджує, що ОСОБА_1 не отримувала письмову вимогу про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, а на час її відправлення власником квартири вона вже не була в ній не зареєстрована. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази саме вручення письмової вимоги, вимоги ч.3 ст. 109 ЖК України не дотримано, вважає, що у Банку відсутні підстави для виселення відповідачки ОСОБА_1 . Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судовому засіданні представник АТ «Універсал Банку» апеляційну скаргу підтримав, з наведених у ній підстав. Відповідач-скаржник ОСОБА_1 та її представник, повідомлені належним чином, в судове засідання апеляційного суду не з`явились. Протокольною ухвалою причини неявки адвоката Самофалової О. Ю. колегією суддів визнані неповажними, у задоволенні клопотання про відкладення відмовлено, з огляду на те, що попереднє засідання було відкладено за клопотанням цього ж адвоката у зв`язку із вступом у справу та необхідністю ознайомитись із матеріалами справи. Правом на ознайомлення із матеріалами справи адвокат Самофалова О. Ю не скористалась. Про припинення повноважень адвоката Ліндаєва О. С. апеляційний суд не повідомлено. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про час та місце судового засідання повідомлялись судом на адресу вказану позивачем (конверти повернулись із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою). Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника скаржника-АТ «Універсал Банк», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.11.2007 р. між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №004-2914/840-0479, згідно п.1.1. ОСОБА_6 був наданий кредит в сумі 121 240 доларів США (за курсом НБУ сума кредиту є еквівалентом 612 262,00 грн), строком до 10.11.2037 р. Згідно п.1.3 договору призначення кредиту на придбання майна: двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-12). 20.11.2007 р. між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, згідно п.1.1 для забезпечення виконання боржником ОСОБА_6 зобов`язань визначених основним договором іпотекодавець передала в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири посвідченим 20.11.2007 р. (а.с.13-14). З копії договору купівлі-продажу квартири від 20.11.2007 р. вбачається, що ОСОБА_6 купила у ОСОБА_10 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ціна якої становила 612 262,00 грн, що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 121 240,00 доларів США, які сплачені покупцем продавцю. (а.с.15). Відповідно до протоколу №387651 про проведення електронних торгів 13.02.2019 р. з 09.00 по 18.00 год., торги з продажу лота реєстраційний номер 327037, іпотека, двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . не відбулися (а.с.20). Відповідно до Акту про передачу нереалізованого майна, складеного у виконавчому провадженні НОМЕР_3 старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області акт від 20.02.2019 р., за заявою стягувача АТ «Універсал Банк» про залишення нереалізованого майна за іпотекодержателем, предмет іпотеки квартира за адресою: АДРЕСА_1 залишено за АТ «Універсал Банк» (а.с.16-17). В подальшому, 07.03.2019 р. на підставі Акту про передачу нереалізованого майна від 20.02.2019 року, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнком Е.В. видано свідоцтво про право власності АТ «Універсал Банк» на вказану квартиру (а.с.18). З витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №158850148 від 07.03.2019 р. слідує, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є Акціонерне товариство «Універсал банк» (а.с.19). Копією довідки №605/01-16 від 22.11.2019 р., наявною в матеріалах справи, підтверджується, що згідно Реєстру територіальної громади міста за адресою: АДРЕСА_1 станом на час видачі довідки були зареєстровані - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.21). Згідно копії довідки Вих-АП №1293/12-22 від 23.08.2022 р. за адресою АДРЕСА_1 зареєстрованих осіб не має (а.с.22). За поясненнями позивача, вказані вище особи були зняті з реєстрації за вказаною адресою за його вимогою. 09.12.2021 р., 18.08.2022 р., 23.08.2022 р. представником АТ «Універсал банк» складено акти перевірки стану майна банку, яке знаходиться на балансі та належить на праві власності АТ «Універсал Банк» за адресою: АДРЕСА_1 , у яких зазначено, що двері квартири АДРЕСА_1 на неодноразові дзвінки не відчинили, сусіди нічого повідомити не змогли. (а.с.23-25). 29.08.2022 р. АТ «Універсал банк» звернувся до ОСОБА_6 з письмовою вимогою про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 26, т. 1) Вказана письмова вимога поштою була надіслана ОСОБА_6 , що підтверджується копіями квитанції, конверту, рекомендованого повідомлення (а.с. 27-29, т. 1). Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 лютого 2020 року, ОСОБА_6 від імені якої діяла довірена особа ОСОБА_12 , укладено договір з ОСОБА_3 , за умовами якого наймодавець ОСОБА_6 передала, а наймач ОСОБА_3 прийняв у тимчасове платне користування квартиру АДРЕСА_1 (а.с.101-102 т. 1). При цьому у п. 1.3 договору зазначається, що квартира належить Наймодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2007 року, зареєстрованого в реєстрі № 211 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. Передача квартири в оренду підтверджується копією акту № 1 здачі-приймання квартири та майна та описом майна в квартирі за вказаною адресою (а.с.103, т. 1). З копії акту від 18.01.2023 р. вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.65) 24.01.2023 р. поштою АТ «Універсал Банк» надіслав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 письмову вимогу про добровільне виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності вих.№259 від 24.01.2024 р. (а.с.66-68), однак така вимога залишилася без відповіді. Задовольняючи вимоги банку про виселення ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що остання перешкоджає позивачу у здійсненні його права власності на вказану квартиру та підлягає виселенню з підстав визначених ст. 109 ЖК без надання іншого житлового приміщення, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Відмовляючи у позові до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суд виходив із того, що після винесення ухвали суду про їх залучення до участі у справі як співвідповідачів, позивач не уточнив позовні вимоги. У зв`язку із чим дійшов висновку про те, що позов про виселення ОСОБА_1 до вказаних співвідповідачів задоволенню не підлягає як необґрунтований. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц зазначив, що: «Конституція України у статті 41 гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Одночасно стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Належним правилом, яке встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є положення статті 109 ЖК України. Оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи (у тому числі умовам кредитного та іпотечного договорів), квартира за адресою: АДРЕСА_1 була придбана за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, виселення з неї на підставі ст. 109 ЖК здійснюється без надання іншого житла. У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19 Верховний Суд зазначив, що для вирішення питання щодо визнання осіб такими, що втратили право користування майном (внаслідок виселення), потрібно встановити, чи проживають та користуються відповідачі спірним житлом, чи мають вони інше житло, оцінити доводи сторін щодо співмірності втручання у мирне володіння майном і дотримання балансу між правом власності позивача на квартиру та правом користування цією квартирою відповідачами. Без встановлення зазначених обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, неможливо ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595 св 18)). Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Позивач на підтвердження створення перешкод у здійснені ним прав власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , саме відповідачкою, як попереднім власником, подав складені представником АТ «Універсал банк» у довільній формі акти від 09.12.2021 р., 18.08.2022 р., 23.08.2022 р. перевірки стану майна банку та договір оренди квартири, які свідчать про те, що втративши право власності на квартиру внаслідок звернення на неї стягнення у рахунок погашення заборгованості, відповідачка продовжує користуватись квартирою у власних інтересах, у тому числі здає її в оренду. Обставини передачі відповідачкою ОСОБА_1 квартири в оренду відповідачу ОСОБА_3 не заперечувались та не спростовувались. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для виселення ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що вона відсутня у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки зареєстрована в іншому місті, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки ані в суді першої інстанції, ані в апеляційні скарзі відповідачка не навела переконливих доказів на підтвердження обрання нею іншого місця проживання, адже реєстрація в певному місці проживання само по собі не дає особі права на користування певним житлом. Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватися суто відповідно до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Дотримання цих принципів є обов`язковим для застосування при здійсненні усіх, без винятку, суб`єктивних цивільних прав. Водночас, передання вказаної квартири в оренду іншим особам підтверджує вчинення відповідачкою ОСОБА_1 дій щодо володіння та користування майном - спірною квартирою, за відсутності правових підстав для цього з наміром завдати шкоду АТ «Універсал Банк» й обмежити його у здійсненні права власності, що набуто у встановлений законом спосіб. За наведених обставин колегія суддів вважає, що виселення відповідача із спірного житла відповідає пропорційності в розумінні положень статті 8 Конвенції, адже укладаючи договір іпотеки та передаючи у іпотеку належну йому квартиру, відповідач не міг сподіватися, що в разі невиконання умов кредитного договору він продовжуватиме використовувати предмет іпотеки без обмежень. В разі виселення із житла, яке на праві власності належить позивачеві, законні сподівання відповідачки ОСОБА_1 не будуть порушені. Натомість неможливість позивача як власника здійснювати свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження квартирою через проживання та користування нею ОСОБА_1 є порушенням прав позивача як власника житлового приміщення у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 127/7630/20. Доводи апеляційної скарги неотриманням ОСОБА_1 письмового попередження про добровільне виселення від банку колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки на момент звернення банку із позовом про виселення процедура звернення стягнення є завершеною й банк набув прав власника на предмет іпотеки. Водночас, задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону N 898-IV. Відповідно до частини другої статті 39 цього Закону таке рішення може бути ухвалене судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відхиляючи доводи апеляційної скарги Банку у частині вирішення позову до співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає наступне. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до положень ч. 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена немайнова вимога про виселення без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП : НОМЕР_2 ) з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 50,20 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781593932231). Оскільки до співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які залучені до участі у справі за клопотанням позивача, останній самостійні вимоги до кожного окремо не заявив, судовий збір щодо кожного відповідача не сплачував (висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21, провадження № 61-5554сво23) суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога про виселення ОСОБА_1 до інших співвідповідачів задоволенню не підлягає, як необґрунтована. Доводи апеляційної скарги банку не спростовують допущених ним помилок у здійсненні своїх процесуальних прав, ураховуючи, що судом першої інстанції на виконання до вимог п. 4. ч. 4 ст. 12 ЦПК України вчинено необхідні дії та спрямовані уточнення позовних вимог позивача. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не знайшли підтвердження, судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Універсал Банк», в інтересах якого діє адвокат Городенський Олександр Анатолійович, та адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складений 29 травня 2024 року. Судді: Є. П. Євграфова О. І. Шкоріна А. М. Стрижеус