Ухвала КЦС ВС № 752/24739/19

Ухвала 14 січня 2022 року м. Київ справа № 752/24739/19 провадження № 61-20936ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василюка Іллі Сергійовича, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за попередніми договорами купівлі-продажу, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним вище позовом. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 876 525 грн В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 22 грудня 2021 року, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Василюк І. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка надійшла 24 грудня 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2022 року провадження № 61-20936ск21 призначено судді-доповідачеві Осіяну О. М. Касаційна скарга містить клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, при цьому, не містить жодних належних документів на підтвердження поважності значного пропуску строку. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Оскільки, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у такому його елементі як правова визначеність, тому, заявнику належить надати докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку із зазначенням дати первинного отримання копії оскаржуваного судового рішення. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судового рішення, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, у тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Аналіз причин, указаних у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження свідчить, що вони не можуть бути визнані поважними, оскільки заявником не надано жодних доказів на підтвердження факту невиконання судом апеляційної інстанції положень статей 272, 386 ЦПК України щодо не направлення заявнику копії оскаржуваної постанови апеляційного суду. На підтвердження обставин пропуску строку заявник має надати відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України, якими можуть бути, а саме: поштовий конверт, довідка із суду про не надіслання та/або не отримання заявником кореспонденції вчасно, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави та надати їх до суду разом із відповідними доказами. Звернення до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики при реалізації права на справедливий суд, передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, відтак такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності намірів забезпечення права на оскарження судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в установлених порядку та розмірі. До касаційної скарги додано клопотання скаржника, з посиланням на статтю 8 Закону України «Про судовий збір», про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки вона не працює, отримує пенсію за віком (82 роки), не має інших джерел доходів, надавши цьому відповідні докази. Розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору суд виходить з наступного. Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити та розстрочити судові витрати, зменшити їх розмір на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі або звільнити від сплати судового збору. Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Крім того, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї ж статті. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому законодавством порядку і розмірі. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд вважає, що воно підлягає задоволенню, оскільки заявник навів переконливі доводи та надав відповідні докази, що підтверджують його скрутне матеріальне становище. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 136, 185, 389, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у цій справі. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Василюка Іллі Сергійовича, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян