Ухвала КЦС ВС № 757/5909/19-ц

Ухвала 16 квітня 2021 року м. Київ справа № 757/5909/19 провадження № 61-5221ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом та просила стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») на свою користь, а саме: нараховану, але невиплачена заробітна плата у розмірі 16 118 грн 09 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 122 727 грн 42 коп.; компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2 218 грн 28 коп.; моральну шкоду у розмірі 3 тис. грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 13 745 грн 79 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07 червня 2017 року по 30 червня 2019 року у розмірі 88 942 грн 13 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2 218 грн 28 коп. та моральну шкоду у розмірі 500 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 29 березня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження, оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. До касаційної скарги додано клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням, що повний текст оскаржуваного судового рішення заявник отримала 24 грудня 2020 року, не надавши цьому ніякого підтвердження. Частинами першою та другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Оскільки, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у такому його елементі як правова визначеність, тому, заявнику належить надати докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку із зазначенням дати первинного отримання копії оскаржуваного судового рішення. Отже, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не надала доказів дати отримання або не отримання копії судового рішення апеляційної інстанції, а саме: поштового конверта (або його копії) суду апеляційної інстанції з трек-номером поштового відправлення копії судового рішення апеляційної інстанції на адресу заявника або підтверджуючих документів про не надіслання або не отримання заявником копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції. Відтак, підстави, що наведені заявником щодо поновлення строку вважаються судом неповажними, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 містить посилання щодо звільнення від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір». Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). З урахуванням наведеного, клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, відтак заявник не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленими ним позовними вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Враховуючи викладене у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити. У зв`язку з наведеним заявникові потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви, де містяться окремі вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином 91660 грн 40 коп.*1%*200%=1 833 грн 20 коп. Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 833 грн 20 коп. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал платіжного документа про сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження виходячи з наступного. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначаючи постанови Пленуму Верховного Суду України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження. У зв`язку із наведеним, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції, а саме: документи на підтвердження підстав пропуску строку на касаційне оскарження; виправлену касаційну скаргу із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи та докази сплати судового збору. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян