Ухвала КЦС ВС № 752/24739/19

УХВАЛА Іменем України 10 червня 2026 року м. Київ справа № 752/24739/19 провадження № 61-6887ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційними скаргами адвоката Коваля Ростислава Олександровича в інтересах приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни, за участю стягувача ОСОБА_2 , ВСТАНОВИВ: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою та просила: визнати неправомірною та такою, що не підлягає застосуванню, оцінку майна згідно зі звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна служба України» (далі - ТОВ «Експертна служба України») про незалежну оцінку майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка проведена 22 серпня 2024 року в рамках виконавчого провадження № 67400283; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. визначити ринкову вартість арештованого майна скаржника у виконавчому провадженні № 67400283 відповідно до вимог чинного законодавства. Скаргу мотивувала тим, що постановою від 04 листопада 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. відкрила виконавче провадження № 67400283 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 876 525,00 грн та судовий збір у розмірі 12 900,00 грн. Відповідно до звіту від 22 серпня 2024 року № 2050 про оцінку майна ТОВ «Експертна служба України», ринкова вартість об`єкту оцінки - належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , становить 1 953 660,00 грн. ОСОБА_1 вважає дії приватного виконавця протиправними, оскільки оцінка квартири проведена з порушенням норм законодавства та вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання. Суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду квартири. Короткий зміст ухвали місцевого суду Ухвалою від 05 травня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва вимоги скарги задовольнив. Визнав неправомірною та такою, що не підлягає застосуванню, оцінку майна згідно зі звітом ТОВ «Експертна служба України» про незалежну оцінку майна - квартири АДРЕСА_1 , що була здійснена 22 серпня 2024 року в межах виконавчого провадження № 67400283. Зобов`язав приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. визначити ринкову вартість арештованого майна скаржника у виконавчому провадженні № 67400283 відповідно до вимог чинного законодавства. Ухвалу мотивував тим, що вимоги скарги є обґрунтованими та доведеними, експертна оцінка нерухомого майна проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював безпосереднього огляду квартири, що могло вплинути на визначення вартості майна. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою від 08 квітня 2026 року Київський апеляційний суд скаргу приватного виконавця Фесик М. О. залишив без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року - без змін. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що визначення вартості майна боржника проведено з недотриманням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національних стандартів та без належного ознайомлення оцінювача з об`єктом. Зазначене є підставою для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 . Узагальнені доводи касаційної скарги 21 травня 2026 року адвокат Коваль Р. О. в інтересах приватного виконавця Фесик М. О.через підсистему «Електронний суд» та за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся з касаційними скаргами, просив скасувати ухвалуГолосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги. Крім того, адвокат Коваль Р. О. в інтересах приватного виконавця Фесик М. О.просив поновити строк на касаційне оскарження, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції йому доставлений до електронного кабінету 21 квітня 2026 року. Відповідно до частини другої, третьої статті 390 ЦПК Україниучасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Зважаючи на те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції адвокату Ковалю Р. О. доставлений до електронного кабінету 21 квітня 2026 року, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя статті 3 ЦПК України). За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п`ята статті 394 ЦПК України). За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Із матеріалів касаційних скарг, аналізу змісту оскаржених судових рішень Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими, а наведені в них доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права.

Позиція Верховного Суду Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із Законом виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення (частина шоста статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу. Оцінка нерухомого майна має проводитись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання. Відповідно до положень пункті 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби) (пункт 51 Національного стандарту № 1). Суди встановили, що рішенням від 24 квітня 2020 року у справі № 752/24739/19 Голосіївський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за попередніми договорами купівлі-продажу. Постановою від 21 січня 2021 року Київський апеляційний суд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року скасував, позов задовольнив частково та стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 876 525,00 грн та судовий збір у розмірі 12 900,00 грн. Постановою від 04 листопада 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. відкрила виконавче провадження № 67400283. Постановою від 14 серпня 2024 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. призначила суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Експертна служба України» для надання письмового висновку - звіту про оцінку майна. Відповідно до звіту від 22 серпня 2024 року № 2050 ринкова вартість об`єкту оцінки - належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 , становить 1 953 660,00 грн. У скарзі ОСОБА_1 зазначила, що експертна оцінка квартири проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, що може вплинути на визначення вартості квартири АДРЕСА_3 та призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою вартістю. У постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17 Верховний Суд зробив висновок: «Суд апеляційної інстанції наголосив, що у матеріалах справи немає доказів того, що приватний виконавець чи оцінювач зверталися до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки; посилання у звіті на те, що огляд об`єкта оцінки відбувався в присутності представників власника не відповідають дійсності, чого приватний виконавець не спростував і протилежного не довів, а суд першої інстанції таких обставин не дослідив. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час проведення оцінки майна в межах виконавчого провадження було порушено положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.» Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд висловив у постановах від 10 серпня 2021 року у справі № 461/4240/17 та 02 червня 2026 року у справі № 2-354/12. Суди у цій справі встановили відсутність доказів на підтвердження проведення суб`єктом оціночної діяльності повного огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього огляду. Ознайомлення із об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, тоді як замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Висновок про вартість майна та звіт про оцінку майна не містить інформації щодо неможливості проведення особистого огляду об`єктів дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду. Суд апеляційної інстанції вважав, що непроведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності квартири могло вплинути на визначення вартості нерухомого майна, яке в подальшому підлягало реалізації з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 . Крім того, апеляційний суд зазначив, що враховуючи розмір заборгованості ОСОБА_1 , приватний виконавець не обґрунтувала необхідності вчинення дій, спрямованих на реалізацію єдиного житла боржника з урахуванням існування можливості здійснювати примусове стягнення боргу із інших доходів (заробітної плати, пенсії тощо). Встановивши фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що визначення вартості майна боржника проведено з недотриманням вимог Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національних стандартів та без належного ознайомлення оцінювача з об`єктом. Зазначене є обґрунтованою підставою для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 . Оскільки правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційні скарги є необґрунтованими, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзастосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити адвокату Ковалю Ростиславу Олександровичу, який діє в інтересах приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни,строк касаційного оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року. Відмовити у відкритті провадження за касаційними скаргами адвоката Коваля Ростислава Олександровича в інтересах приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни, за участю стягувача ОСОБА_2 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська