Окрема думка КАС ВС № 9901/388/20

ОКРЕМА ДУМКА 29 грудня 2021 року Київ справа №9901/388/20 адміністративне провадження №П/9901/388/20 суддів Верховного Суду Данилевич Н.А., Мартинюк Н.М. в адміністративній справі №9901/388/20, провадження №П/9901/388/20, за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішенням від 14 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 12.11.2020 №3099/0/15-20 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області". Зобов`язано Вищу раду правосуддя повторно розглянути рекомендацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Путильського районного суду Чернівецької області. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (код ЄДРПОУ 00013698, 04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-а) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок. Розглядаючи вказаний спір по суті, колегія суддів, зокрема, урахувала, що відповідно до положень статті 31 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" Вища рада правосуддя, її органи, член Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи. Ураховуючи наявність у Вищої ради правосуддя повноважень щодо внесення подання про призначення судді на посаду, можливість ухвалення рішення про відмову внесення подання на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані Вищою радою правосуддя в передбаченому законом порядку, якщо такі відомості не були предметом розгляду ВККС України, Верховний Суд зазначив, що відповідач Законом наділений можливістю витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи і за результатами їх опрацювання приймати відповідні рішення. Вважаємо за необхідне зазначити, що запровадження підстав, за яких Вища рада правосуддя може не погодитися з рекомендацією ВККС України і навести свої причини відмови внести Президентові України подання про призначення на посаду судді, має на меті запобігти чи стати пересторогою для ухвалення Вищою радою правосуддя свавільних рішень. Ні Закон України "Про судоустрій і статус суддів", ні Закон України "Про Вищу раду правосуддя", не встановлюють, які саме підстави можуть бути використані для відмови внести подання про призначення на посаду судді. Абзац другий частини четвертої статті 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлює умови, за яких Вища рада правосуддя може не погодитися з рекомендацією ВККС України. З оцінки основних правил та мети положень пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" можна презюмувати, що ці підстави повинні бути об`єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об`єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним "еталонним" критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади. Інакше кажучи, це мають бути фактори, які не відповідають неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, не схвалюються на колективно підсвідомому рівні більшістю суспільства, практична реалізація яких (доброчесності чи професійної етики) забезпечується громадським осудом. Такими обставинами можуть бути й поведінка кандидата як учасника судового процесу, зокрема, як адвоката і користування таким учасником процесу своїми процесуальними правами та обов`язками. Важливо, щоб ці обставини були справжніми, не викликали сумнів у їх достовірності, були отримані в порядку, встановленому законом, з дотриманням процесуальних прав особи, яка претендує на посаду судді, висловити свої пояснення щодо їх обґрунтованості та правдивості. Як установлено судом, Вищою радою правосуддя зі змісту заяви ОСОБА_2 встановлено, що 23.10.2017 в Долинському районному суді Івано-Франківської області розглядалась справа за позовом ОСОБА_3 до газети «Свіча» про захист честі, гідності та ділової репутації. Представником позивача у вказаній справі був ОСОБА_1 . Після закінчення судового засідання представник позивача ОСОБА_1 напав на журналістку Івано-Франківської обласної газети «Галицький кореспондент» ОСОБА_5 . ОСОБА_2 зазначав, що він був свідком цього конфлікту та, підійшовши до ОСОБА_1 , зробив йому зауваження. ОСОБА_1 вхопив його за куртку, погрожував і наніс удар головою в ліву частину обличчя ОСОБА_2 . Вказаний випадок описаний у газеті «Галицький кореспондент» від ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2. Спростовуючи наведені висновки відповідача, Верховний Суд вказав, що з дослідженого відеофрагменту, який міститься на CD-R-диску із записом з камер відеоспостереження Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2017, не можливо встановити наявність конфронтаційного, імпульсивного стилю спілкування кандидата на посаду судді та низького рівню його стриманості. Водночас, вважаємо за необхідне вказати, що відсутність звукового супроводу дослідженого Судом відеофрагменту, який міститься на CD-R-диску із записом з камер відеоспостереження Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2017, не може бути єдиним беззаперечним доказом відсутності обставин порушення позивачем як адвокатом правил адвокатської етики. Тобто цей доказ не може вважатись таким, що спростовує наявність конфронтаційного, імпульсивного стилю спілкування позивача. Також необхідно урахувати, що з оскаржуваного у цій справі рішення ВРП вбачається, що під час засідання Вищої ради правосуддя 21.05.2020 ОСОБА_1 не заперечував інцидент 23.10.2017 в Долинському районному суді Івано-Франківської області, втім виправдовував свої дії провокативним характером конфлікту та намірами усунути його від участі у справі як представника позивача. Також вважаємо безпідставним врахування колегією суддів тих обставин, що постановою дізнавача-інспектора сектору дізнання Долинського ВП Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Гораль Н.З. від 19.09.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120170901600000660 від 24.10.2017, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 296 Кримінального кодексу України. Зауважуємо, що обставини закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120170901600000660 від 24.10.2017, жодним чином не можуть спростовувати обставин вираженого емоційного спілкування позивача з іншими громадянами 23.10.2017, а свідчить лише про відсутність кримінальної складової таких дій. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.09.2021 у справі №9901/395/20 вказала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Щодо висновків Верховного Суду у цій справі (№9901/388/20) стосовно того, що Вища рада правосуддя прийняла до розгляду скаргу ОСОБА_7 , не перевіривши інформацію, яка дозволяє ідентифікувати особу-заявника: його прізвище, ініціали, підпис, адресу, номер телефону, зазначаємо таке. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про звернення громадян", письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Наявна в матеріалах справи скарга ОСОБА_7 містить прізвище та ініціали автора, зазначення адреси та його підпис, що унеможливлює визнання вказаного документа анонімним. В той же час слід зазначити, що діюче національне законодавство не покладає на Вищу раду правосуддя обов`язок перевіряти чи є зазначена заявником адреса адресою його проживання. Крім того, Вища рада правосуддя при прийнятті оскаржуваного рішення урахувала, що не вдаючись до оцінки усіх обставин, зазначених у скарзі, та обставин судової справи №344/11278/19, з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), а саме ухвали Івано-Франківського міського суду від 26.06.2020 у справі №344/11278/19, встановлено, що, розглядаючи подану адвокатом ОСОБА_1 в судовому засіданні 26.06.2020 заяву про відвід, підписану відповідачем ОСОБА_8 , суд констатував недотримання ОСОБА_1 правил адвокатської етики внаслідок зловживання процесуальними правами, в тому числі правом на відвід, що заявлений з порушенням визначеного процесуальним законом порядку, з підстав незгоди із процесуальними рішеннями судді та спрямований виключно на затягування розгляду справи. В ухвалі суду також зазначено про неетичну поведінку адвоката ОСОБА_1 , "який назвав судове рішення від 10.06.2020 завідомо безграмотним та демонстрував на обличчі власне задоволення від використання сексистської термінології в судовому засіданні". За результатами апеляційного розгляду справи №344/11278/19 колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду постановою від 29.09.2020 відхилила посилання апелянтів на незаконність ухвали суду першої інстанції від 26.06.2020 про відмову у задоволенні відводу, оскільки заява адвоката відповідачів ОСОБА_1 обґрунтована незгодою із процесуальними рішеннями судді та містить суперечливу інформацію, що не дає змоги встановити наявність обставин, визначених частиною першою статті 36 Цивільного процесуального кодексу України. Беручи до уваги наведе в сукупності, вважаємо, що висновок Вищої ради правосуддя про те, що дії кандидата на посаду судді не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики є обґрунтованим, зібрані відповідачем матеріали та відомості були достатніми та дозволяли Вищій раді правосуддя визнати кандидатуру позивача такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики та вважати, що така його поведінка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення його на посаду судді. Отже, вирішуючи вказану адміністративну справу, вважаємо наявними підстави для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Суддя Н.А. Данилевич Суддя Н.М. Мартинюк