Постанова 4821 № 712/7074/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/2299/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/7074/20 Категорія: 310020000 Борєйко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідач Фетісова Т.Л. судді Гончар Н.І., Сіренко Ю.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач (скаржник) ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Василенка О.В. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.10.2021 (повний текст складено 01.10.2021, суддя в суді першої інстанції Борєйко О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася у серпні 2020 року до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 78648,27 грн., мотивуючи про наявність прострочення сплати аліментів відповідачем на утримання дитини сторін. Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.10.2021 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 66051,93 грн. пені за прострочення сплати аліментів та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3359,20 грн. При цьому суд виходив з того, що відповідач невчасно сплачує аліменти, що є підставою для нарахування пені на прострочені платежі згідно розрахунку суду, виконаного по матеріалам справи. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Василенко О.В. подав 03.12.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у справі. Зазначає, що стягнення заборгованості по аліментам має здійснюватися не в судовому порядку, а згідно положень ЗУ «Про виконавче провадження». Суд не врахував, що розрахунок заборгованості по сплаті аліментів та довідка про наявність заборгованості є різними документами. Крім того, така довідка має обмежений строк дії. Відповідачу не надано для ознайомлення розрахунок пені, виконаний державним виконавцем, що є порушенням законодавства. У матеріалах справи відсутній розрахунок пені, виконаний державним виконавцем, на стягнуту судом суму 66051,93 грн. згідно розрахунку ДВС від 13.08.2021 заборгованість по аліментам станом на 01.01.2021 відсутня, а наявна переплата. Розрахунок пені по сплаті аліментів не містить підпису державного виконавця та переліку додатків. Суд не надав оцінку розрахунку пені, виконаному відповідачем з посиланням на докази часткового погашення боргу, а також наявності скрутного матеріального становища та інших утриманців. Суд не вказав у чому саме полягає вина відповідача у виникненні прострочення сплати аліментів. Суд стягнув витрати на правничу допомогу, що полягала в направленні адвокатом позивача Кухаренком О.В. адвокатського запиту до ДВС, хоча ці дані були отримані попереднім представником позивача. Час, витрачений адвокатом на підготовку процесуальних документів у справі, є переоціненим. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням наведеного, розгляд цієї справи про стягнення пені по аліментах на суму 78648,27 грн. проводиться у порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом РАЦС по Соснівському району міста Черкаси Черкаського МУЮ 18.06.2008, сторони у цій справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43). Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.02.2013 у справі №712/7632/13 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1 / 3 частини всіх видів заробітку, починаючи з 22.01.2013 по день повноліття дитини, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На виконання вказаного рішення суду від 27.02.2013 у справі №712/7632/13 20.06.2013 судом видано виконавчий лист та постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Черкаси Матейчук О.В. від 09.11.2016 відкрито виконавче провадження №52855209 з його примусового виконання. Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 27.05.2020 у справі №712/3500/20, змінено розмір аліментів, який стягується на підставі рішення суду від 27.02.2013, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1 / 4 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Згідно розрахунку головного державного виконавця Придніпровського ВДВС міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дьо Л.С., відповідачем зобов`язання зі сплати аліментів виконувались неналежним чином, зокрема, за період часу з 01.07.2017 по 09.09.2020. Позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів є предметом спору в цій справі. Правовідносини сторін у справі, які виникли на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання. Відповідно до ст. 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за змістом ст. 181 СК України такий обов`язок може бути реалізовано у виді щомісячної (тобто періодичної чи систематичної) сплати аліментів. Згідно ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості по аліментам з вини особи, яка зобов`язана їх сплачувати за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. ВП ВС у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц вказала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. За положеннями ст. 181 СК України аліменти є періодичним платежем та повинен сплачуватися платником кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки за ст. 196 СК України. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Отже зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Також згідно п.22 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. З системного аналізу встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин та вищенаведеного правового регулювання слідує, що суд першої інстанції у даній справі вірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у справі про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, належним чином врахувавши розмір боргу по аліментах та періоди прострочення їх сплати, що вбачаються з відповідних даних ДВС та розрахунків, виконаних судом із зазначенням в тексті судового рішення. Посилання скаржника на те, що: стягнення заборгованості по аліментам має здійснюватися не в судовому порядку, а згідно положень ЗУ «Про виконавче провадження»; розрахунок заборгованості по сплаті аліментів та довідка про наявність заборгованості (з обмеженим строком дії) є різними документами не стосується висновків суду у спорі про стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати аліментів, для вирішення якого необхідно встановити, зокрема, факти наявного прострочення у платника аліментів по їх сплаті та наявність у нього вини щодо порушення його обов`язку по утриманню дитини у формі сплати аліментів. Вказані апеляційні доводи скаржника зазначених фактів, які входять до предмету доказування у справі з вимогами про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, не стосуються, адже не доводять відсутність прострочення та не спростовують вину платника в цьому. Апеляційні посилання скаржника на те, що відповідачу не надано для ознайомлення розрахунок пені, виконаний державним виконавцем, враховуючи його можливість ознайомитися з матеріалами справи та, у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення суду, навести всі свої аргументи з приводу спору у справі при її апеляційному перегляді, не свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції в цій справі. Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок пені, виконаний державним виконавцем, на стягнуту судом суму 66051,93 грн., а наявний у матеріалах справи розрахунок пені по сплаті аліментів не містить підпису державного виконавця та переліку додатків, апеляційним судом відхиляються, адже зазначений розмір суд першої інстанції визначив, провівши власні розрахунки пені на підставі здійснених відповідачем проплат, врахувавши їх суми та періоди прострочення. Вказівка скаржника на те, що згідно розрахунку ДВС від 13.08.2021 заборгованість по аліментам станом на 01.01.2021 відсутня, а наявна переплата, оцінюється апеляційним судом критично, оскільки при вирішенні питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів має значення факт, власне, невчасної їх сплати та період її затримки, а не факт послідуючого погашення наявного боргу по аліментам, про що зазначає скаржник. Розрахунок пені, виконаний відповідачем з посиланням на докази часткового погашення боргу, не свідчить про невірне визначення судом першої інстанції розміру пені, адже не містить посилань на неврахування судом при виконанні розрахунку здійснених відповідачем сплат аліментів. Крім того, скаржник не наводить обставин, які б свідчили про відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментах. Так сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Така правова позиція викладена в постанові ВС від 14.12.2020 у справі №661/905/19. У даній справі скаржник знав про розмір аліментів, які мають сплачуватися ним на користь його доньки, однак попри це допустив прострочення сплати (підстава для нарахування пені), що ним належними доказами не спростовано. При цьому апеляційні посилання скаржника на те, що суд не врахував наявності в нього скрутного матеріального становища, інших утриманців та не вказав у чому саме полягає вина відповідача у виникненні прострочення сплати аліментів, апеляційним судом відхиляються, адже скаржником всупереч вимог ч.1 ст.81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано доказів того, що його матеріальне становище та наявні утриманці об`єктивно не дозволяють йому здійснювати щомісячну сплату аліментів у визначеному судом розмірі. Скаржник не довів існування обставин, які б слугували підставою для висновку про відсутність його вини щодо виникнення боргу по аліментах, тобто свідчили б про виникнення такої заборгованості не внаслідок дій чи бездіяльності платника аліментів. Апеляційні доводи скаржника про те, що суд невірно визначив розмір витрат позивача на правничу допомогу, який стягнуто з відповідача у справі, апеляційний суд оцінює критично з урахуванням такого. Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно з ч.8. ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). На підтвердження розміру фактично понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги № 2020/42 від 18.08.2020, завдання №1 до договору від 18.08.2020, рахунком №2020/42 від 18.08.2020, випискою АТ КБ «Приватбанк», та заявлено до стягнення 4000,00 грн. На підставі вищенаведеного правового регулювання, враховуючи обставини цієї справи та задоволення позовних вимог на 83,98%, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що за рахунок відповідача позивачу слід компенсувати її витрати на правничу допомогу у сумі 3359,20 грн., розмір яких спів мірний зі складністю цієї справи та належним чином підтверджений долученими до матеріалів справи доказами. При цьому слід врахувати досить тривалий час розгляду справи та об`єм наданої адвокатом правової допомоги позивачу, а посилання скаржника на не співмірність заявлених до відшкодування витрат апеляційний суд вважає необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи. Далі, частиною 2 статті 196 СК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Апеляційний суд враховує, що відповідач має дитину від іншого шлюбу - доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується рішеннями судів у справі №713/3500/20 про зменшення розміру аліментів, які набрали законної сили, яку також повинен матеріально утримувати, на момент звернення до суду з позовом про стягнення пені по аліментам у цій справі, відповідач мав переплату по аліментам, погасивши всю наявну заборгованість, отже, враховуючи засади розумності та справедливості, а також майновий стан відповідача, на підставі вимог ч.2 ст.196 СК України, відповідачу слід з ініціативи суду зменшити розмір пені, яка має бути з нього стягнута на 50%, визначивши її в сумі 33025,97 грн. Такі висновки суду відповідають правовій позиції, яка міститься у постанові ВП ВС у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.10.2021 у даній справі слід змінити у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, в частині визначення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначивши її в сумі 33025,97 грн. При розподілі судового збору враховується, що судовий збір у разі зменшення судом з власної ініціативи розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення. Вказана правова позиція викладена в постановах ВС від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, 04.05.2018 у справі №917/1068/17, 03.04.2018 у справі 902/339/16. Отже на підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Далі, за змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача. Згідно з ч.8. ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Враховуючи вищевикладене нормативно-правове регулювання, оскільки позовні вимоги у справі є обґрунтованими, а розмір пені було зменшено з ініціативи суду, за рахунок відповідача позивачу слід компенсувати її витрати на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи у розмірі 2000,00 грн., які підтверджуються наданими доказами ордером адвоката від 17.12.2021, розрахунком витрат від 17.12.2021, завданням №2 від 15.12.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги 2020/42 від 18.08.2020, рахунком №2020/42 від 15.12.2021, випискою про перерахунок коштів від 17.12.2021. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.10.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів змінити, в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначивши її в сумі 33025,97 грн. У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.10.2021 у цій справі залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді справи. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 28.12.2021. Суддя-доповідач Судді