Постанова 4821 № 711/7771/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1147/22Головуючий по 1 інстанції Справа №711/7771/21 Категорія: 310020000 Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2022 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 ; особи, які подали апеляційні скарги ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, в с т а н о в и в: у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем та в них народилось двоє дочок, які постійно проживають з ним. На підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у справі №759/13109/20 державним виконавцем Святошинського ВДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження №64292892 по стягненню з ОСОБА_2 на його користь аліментів. Відповідно до довідки-розрахунку станом на 12 листопада 2021 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 102317,29 грн. Позивач вказує, що відповідач має сплатити пеню за несвоєчасну сплату аліментів за період з 04 серпня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, яка відповідно до наданого ним розрахунку становить 227801,67 грн. Проте враховуючи положення ч. 2 ст. 196 СК України позивач зменшив свої вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь пеню в сумі 102317,29 грн., що не перевищує 100 відсотків заборгованості по аліментах. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені за прострочення сплати аліментів за період з 04 серпня 2020 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 88412 грн. 29 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 в прибуток держави судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. В решті позову відмовлено. Рішення суду обґрунтоване тим, що під час розгляду справи судом було встановлено часткову сплату аліментів відповідачем, а тому сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 31 жовтня 2021 року становить 88412,29 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить змінити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2022 року в частині визначення розміру пені за несплату аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 04 серпня 2020 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 102317,29 грн. В апеляційній скарзі вказує, що суд помилково встановив факт часткового погашення заборгованості по аліментам в розмірі 13905 грн, оскільки кошти, які позивач отримав на свій картковий рахунок 06 вересня 2021 року в сумі 1000 грн та 405 грн, 20 вересня 2021 року в сумі 2000 грн, пов`язані з витратами відповідача на купівлю подарунків на день народження дітей з боку матері (за власною ініціативою) та не є аліментами. Зазначає, що про переказ коштів в сумі 500 грн взагалі нічого не може пояснити, оскільки такого платежу не отримував і доказів переказу не бачив. Стверджує, що переказ коштів 22 жовтня 2021 року на суму 5000 грн через АТ «Укрпошта» він не отримував і вважає наданий відповідачем документ недостовірним, так як номер карткового рахунку він не змінював і на момент переказу цих коштів відповідачу було достовірно відомо про єдиний узгоджений з ВДВС рахунок для погашення заборгованості. ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. У апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції правильно встановлено розмір заборгованості за аліментами в сумі 88412,29 грн, однак, не встановлено за які саме місяці і в якому розмірі вона погашалась, з урахуванням того, хоча суд взяв до уваги, що відповідачем перераховано на користь позивача 13950 грн у період з 01 липня 2020 року по 31 жовтня 2021 року. Зазначає, що суд не з`ясував, з якої саме суми повинна нараховуватись пеня по заборгованості за несплату аліментів, у кожному конкретному місяці, яка саме сума пені за кожен день прострочення зобов`язання повинна нараховуватись із врахуванням місяців, коли відбувались перерахування коштів ОСОБА_1 (червень 2021 року, вересень-жовтень 2021 року). Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав встановленою наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, при наявності доказів не отримання відповідачем рішення про стягнення аліментів. Стверджує, що вона виконувала свій батьківський обов`язок щодо утримання дітей, а не виконувала обов`язок зі сплати аліментів. Звертає увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 27336 від 30 червня 2022 року, який суд визнав належним, заборгованість за вказаний період становить 53637,47 грн, а не 88412,29 грн, тому у разі задоволення позовних вимог, стягнута судом пеня не може перевищувати вказану суму. Вказує, що суд безпідставно призначив пеню в твердій грошовій сумі без обчислення її у відсотках, як передбачено ст. 196 СК України та ст. 549 ЦК України. Зазначає, що судом порушено вимоги ст. 263 ЦПК України у зв`язку із не застосуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц. ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а його апеляційну скаргу задовольнити. У відзиві, крім обставин, викладених у апеляційній скарзі, вказує, що оскільки виконавче провадження про стягнення судового збору із відповідача на користь держави у справі про стягнення аліментів завершене 09 квітня 2021 року, тобто, на наступний день після відкриття виконавчого провадження, очевидним є те, що ОСОБА_2 була обізнана про наявність рішення суду про стягнення з неї аліментів та відкриття виконавчих провадження ще з квітня 2021 року. Зазначає, що заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у справі № 759/13109/20 було подано до суду 26 жовтня 2021 року, що свідчить про те, що відповідачу було відомо про наявність рішення суду та існування боргу за ним. Перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у справі №759/13109/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів (доходів) заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2020 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, а від того часу 1/4 частини усіх видів (доходів) заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення повноліття ОСОБА_4 . 18 січня 2021 року Святошинським районним судом м. Києва у справі №759/13109/20 видано виконавчий лист. 27 січня 2021 року головним державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадженні з виконання виконавчого листа №759/13109/20, виданого 18 січня 2021 року Святошинським районним судом м. Києва (ВП №64292892). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 в перегляді заочного рішення суду у справі №759/13109/20. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів відповідача ОСОБА_2 та її представника про необізнаність щодо стягнення аліментів на утримання дітей в справі №759/13109/20, оскільки вони достеменно знали про наявність даної справи в суді, що підтверджується ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року в справі №759/13109/20. Постановою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у справі № 579/13109/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року без змін. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах наданої Святошинським відділом ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), станом на 12 листопада 2021 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , становить 102317,29 грн. Відомості щодо сплати аліментів відсутні. Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ) від 03 лютого 2022 року передано ВП №64292892 до Придніпровського відділу ДВС ЦМУ МЮ (м.Київ), оскільки встановлено місце проживання боржника ОСОБА_2 АДРЕСА_1 . Постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) від 12 травня 2022 року прийнято ВП №64292892. Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним Придніпровським відділом ДВС у м. Черкаси № 27336 від 30 червня 2022 року, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 липня 2022 року становить 80346,24 грн. Колегія суддів погоджується із висновками суду щодо врахування при розгляді справи довідки розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеної Святошинським відділом державної виконавчої служби у м. Києві, оскільки виконавче провадження було відкрите саме у цьому відділі та перебувало на виконанні у ньому до 03 лютого 2022 року, у тому числі, і на час пред`явлення позову про стягнення пені зі сплати аліментів. Крім того, копія розрахунку від 30 червня 2022 року, надана відповідачем, не засвідчена належним чином, тому не є належним доказом у справі відповідно до статті 95 ЦПК України. Статтею 195 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заборгованості працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом. Згідно з частиною першою статі 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Згідно зі статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статі 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Оскільки Сімейним кодексом України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається, застосуванню підлягають норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670св19. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не виконувала рішення суду про стягнення з неї аліментів, доказів невиконання рішення суду із причин, що об`єктивно від неї не залежали, відповідачем не надано. Посилання в апеляційній скарзі на необізнаність відповідача про наявність рішення суду про стягнення з неї аліментів, спростовується матеріалами справи та правильно критично оцінене судом першої інстанції під час розгляду справи. Оскільки ОСОБА_2 знала про пред`явлення до неї позову про стягнення аліментів, вона повинна була цікавитись результатом розгляду справи, тому наведені відповідачем обставини не вказують на відсутність її вини у несплаті аліментів. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача пені за несплату аліментів. Разом з тим колегія суддів не погоджується із висновками суду щодо врахування наданих відповідачем копій квитанцій про здійснення в період з 01 липня 2020 року по 31 жовтня 2021 року ОСОБА_2 грошових переказів на користь ОСОБА_1 , а саме: на банківську картку ОСОБА_1 : 07 червня 2021 року 5500 грн.; 06 вересня 2021 року 1000 грн. та 405 грн.; 20 вересня 2021 року 2000 грн.; та поштового переказу через АТ «Укрпошта» 22 жовтня 2021 року 5000 грн, а всього на суму 13950 грн. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах вказував, що коли із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом, та судом не встановлено, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю батька у витратах на дитину чи участі в інших витратах, відсутні підстави для зарахування вказаних коштів як сплату аліментів, стягнутих рішенням суду (постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 2607/386/2012, від 22 грудня 2021 року у справі № 333/6869/19, від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008 тощо). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи наведене, оскільки у наданих відповідачем квитанціях про перерахування коштів на картковий рахунок та поштового переказу не зазначено у графі призначення платежу - сплата аліментів, такі квитанції не можуть свідчити про виконання ОСОБА_2 рішення суду про стягнення аліментів, тому судом першої інстанції безпідставно враховані вказані суму як зарахування сплати аліментів, у зв`язку із чим зменшено розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 жовтня 2022 року до 88412,29 грн. Колегія суддів зауважує, що позивачем при розрахунку пені за прострочення сплати аліментів (т. 1 а.с. 16) не враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц, у якій вказано, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Апеляційним судом проведено розрахунок пені за несплату аліментів в межах заявлених позовних вимог з 04 серпня 2020 року по 31 жовтня 2021 року та визначено, що розмір пені за вказаний період становить 224691,54 грн: За період з 04 серпня 2020 року по 31 жовтня 2021 року 5684,33*454*1%=25806,86 грн; За період з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2021 року 5598,33*426*1%=23848,89 грн; За період з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2021 року 5751*396*1%=22773,96 грн; За період з 01 листопада 2020 року по 31 жовтня 2021 року 5831,33*365*1%=21649,35 грн; За період з 01 грудня 2020 року по 31 жовтня 2021 року 5860,66*335*1%=19633,21 грн; За період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 7270,66*304*1%=22102,81 грн; За період з 01 лютого 2021 року по 31 жовтня 2021 року 5844,33*273*1%=15955,02 грн; За період з 01 березня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6168*245*1%=15111,6 грн; За період з 01 квітня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6710,66*214*1%=14360,81 грн; За період з 01 травня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6807,33*184*1%=12525,49 грн; За період з 01 червня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6429*153*1%=9836,37 грн; За період з 01 липня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6818,33*123*1%=8386,55 грн; За період з 01 серпня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6985,33*92*1%=6426,5 грн; За період з 01 вересня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6786*61*1%=4139,46 грн; За період з 01 жовтня 2021 року по 31 жовтня 2021 року 6886*31*1%=2134,66 грн. Враховуючи наведене, оскільки розмір пені перевищує розмір заборгованості за аліментами, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі, що відповідає розміру заборгованості, визначеної у довідці-розрахунку Святошинського відділу ДВС у м. Києві, станом на 12 листопада 2021 року, а саме 102317,29 грн. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції розглянуто справу з неправильним застосуванням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 ; скасування рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2022року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів за період з 04 серпня 2020 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 102317,29 грн. Крім того відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, із відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2557,93 грн (1023,17 грн + 1023,17*150%). Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 слід залишити за останньою, у зв`язку із повним задоволенням позовних та апеляційних вимог позивача. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргуОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 04 серпня 2020 року по 31 жовтня 202 року в розмірі 102317 гривень 29 коп. Стягнути із ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2557 гривень 93 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді