Постанова 4824 № 753/6249/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021 року місто Київ справа № 753/6249/20 провадження №22-ц/824/4254/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відповідач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 13 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Колесник О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби в м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про визнання сплачених грошових коштів аліментами на утримання малолітніх дітей,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про встановлення відсутності заборгованості зі сплати аліментів та зарахування сум в рахунок сплати аліментів. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. 3 травня 2018 року рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. з урахуванням індексу інфляції на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2017 року, і до досягнення ОСОБА_6 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та до досягнення ОСОБА_7 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач з моменту розлучення по лютий 2020 року щомісячно сплачував на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_2 , аліменти на утримання дітей, які проживають разом з матір`ю. За вказаний період ним перераховано 74081 грн.09 коп. У платіжних квитанціях ОСОБА_1 зазначав на утримання дітей, для дітей, аліменти. Будь-яких інших фінансових зобов`язань у ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 немає. На початку лютого 2020 року ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 , замовчуючи дійсність сплати аліментів, подала заяву до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві про примусове стягнення з ОСОБА_1 аліментів, як зі злісного їх неплатника. 15 червня 2018 року Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби у м.Києві було відкрито виконавче провадження № 56523634. Позивачем було надано до виконавчої служби копії квитанцій за період з жовтня 2017 року по січень 2020 року , на підтвердження виконання ним свого обов'язку щодо сплати аліментівна загальну суму 74081 грн.09 коп. Проте, замість врахування й списання заборгованості зі сплати аліментів старший державний виконавець Бойправ А.О. 17 лютого 2020 року надав ОСОБА_1 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, в якому не було враховано попередньо надані квитанції про сплату коштів на утримання дітей, визначено розмір заборгованості в сумі 80984 грн.92 коп. Оскільки ОСОБА_2 та Дарницький районний відділу державної виконавчої служби у м.Києві не визнають дійсність сплати ОСОБА_1 коштів на утримання дітей з жовтня 2017 року по лютий 2020 року, він змушений звернутися з таким позовом до суду. Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 13 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати сплачені ним у період з листопада 2017 року по лютий 2020 року на ім`я ОСОБА_2 кошти у розмірі 74081 грн.09 коп. аліментами, які були сплачені на утримання двох малолітніх дітей. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на те, що рішення було прийнято в першому засіданні, всупереч ст.205 ЦПК України. Крім того, апелянт посилається на те, що дійсно існує спір про право: позивач вважає аліменти в розмірі 74081 грн.09 коп. сплаченими, а ОСОБА_2 , намагаючись отримати неправомірну вигоду, не визнає факт сплати аліментів, і Дарницький ВДВС приймає позицію ОСОБА_8 й відхиляє факт сплати аліментів, не зважаючи на подані боржником банківські квитанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає представник у відзиві про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог. Надані позивачем копії розрахункових квитанцій за період з листопада 2017 року по лютий 2020 року на загальну суму 74081 грн.09 коп. свідчать про перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_2 , проте не доводять, що позивач таким чином сплачував аліменти. Визначити цільове призначення перерахованих коштів з наданих суду квитанцій неможливо, оскільки в призначенні платежу не відображається факт сплати саме аліментів. ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. В судові засідання, призначені на 17 березня 2021 року, 14 квітня 2021 року, 12 травня 2021 року ні ОСОБА_2 , ні представник Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені ОСОБА_2 за адресою місця проживання, відділ державної виконавчої служби на офіційну електронну адресу. Судове повідомлення, направлене на адресу ОСОБА_2 , повернулося до суду без вручення, з відміткою поштового відділення про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України, слід вважати належним повідомленням особи про день та час розгляду справи Зважаючи на те, що відповідачі причини своєї неявки не повідомили, суд вважав за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що рішенням Святловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 3 травня 2018 року по справі № 401/2682/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій формі в розмірі 1500 грн. з урахуванням індексу інфляції на кожну дитину щомісячно, починаючи з 24 жовтня 2017 року і до досягнення ОСОБА_9 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та до досягнення ОСОБА_10 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 грошові кошти, що підтверджується відповідними квитанціями АТ КБ «Приватбанк». Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання сплачених грошових коштів аліментами на утримання малолітніх дітей, не передбачений ст.16 ЦК України. Проте, з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного. Звернувшись до суду з позовом, позивач свій позов обґрунтовував тим, що він сплачував аліменти на утримання дітей, але ні стягувач ОСОБА_2 , ні державний виконавець, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавчий лист про стягнення з позивача аліментів, не визнають, що сплачені ним кошти є аліментами. Отже, фактично предметом спору в цій справі є спір щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюаних прав, свобод чи законних інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Отже, саме позивачу належить право обирати спосіб захисту і такий спосіб має бути ефективним. Оскільки відповідачі не визнають виконання позивачем обов`язку зі сплати аліментів у період з ж листопада 2017 року по січень 2020 року, а позивач не погоджується із розміром заборгованості, він вправі звернутися до суду шляхом пред`явлення позову на загальних підставах , що узгоджується з п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» і підтверджується практикою Верховного Суду (позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007). Таким чином, висновок суду першої інстанції в частині невірно обраного ОСОБА_1 є помилковим, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного. Зі складеного старшим державним виконавцем Дарницького РВДВС у м.Києві розрахунку вбачається, що державним виконавцем врахована сплачена ОСОБА_1 сума в розмірі 3000 грн. лише за січень 2020 року, в квитанції про сплату цієї суми зазначено призначення платежу «аліменти». Разом з тим, суд вважає, що сплачені в період з листопада 2017 року по грудень 2019 року (включно) кошти, сплата яких підтверджується наданими до позовної заяви квитанціями, є аліментами, що підтверджується зазначенням в цих квитанціях як призначення платежу: «діти», « на утримання дітей». Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідачкою ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 будь-яких інших зобов`язань, окрім аліментних. Загальна сума, сплачених ОСОБА_1 у період з листопада 2017 року по грудень 2019 року (включно) аліментів складає 70700 грн. Сплачені ОСОБА_1 у січні 2020 року кошти відображені у розрахунку заборгованості як сплачені аліменти. Відтак в цій частині відсутні підстави визнавати цю суму як сплачені аліменти, оскільки спору в цій частині не існує. Враховуючи наведене, суд в складі колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати сплачені ОСОБА_1 у період з листопада 2017 року по лютий 2020 року (включно) на ім`я ОСОБА_2 кошти у розмірі 70700 грн. аліментами, які були сплачені на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 14 травня 2021 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус