Постанова Київський апеляційний суд № 753/22788/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 жовтня 2020 року м. Київ Справа №753/22788/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Колесника О.М. 18 травня 2020 року, повний текст рішення складено 19 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, - Справа №753/22788/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/9244/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 09 жовтня 2010 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюбу, від якого мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона з відповідачем проживають окремо. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Вона самостійно несла витрати, пов`язані з відвідуванням дітьми басейну. З нового навчального року має нести витрати по оплаті занять сина в школі. Вартість таких освітніх послуг для їх сина складає 3400 грн. на місяць. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей : сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 6000 грн. на обох дітей щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку починаючи з 26 листопада 2020 року і до досягнення ними повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру стягнутих аліментів,зменшивши визначений розмір аліментів на утримання дітей із 6000 грн. до 2000 грн. Крім того, просив змінити рішення суду в частині стягнутого судового збору з 840 грн. до 768,40 грн. В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення були неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; невірно встановлені фактичні обставини справи. Спір був вирішений за одне судове засідання без надання відповідачу можливості надати свої докази, скористатися передбаченими цивільно-процесуальним кодексом правами. Тобто порушено принцип змагальності сторін. Суд першої інстанції не звернув уваги на пояснення відповідача про те, що він працює офіційно, отримує середньомісячний дохід в розмірі 4077,45 грн. і тому не має можливості сплачувати ту суму, яка визначена позивачем. В матеріалах справи наявна довідка з Державного реєстру фізичних осіб платників податків від ГУ ДФС У Житомирській області, відповідно до якої відповідач є фізичною особою підприємцем та отримує середньомісячний дохід у розмірі 15 000 грн. щоквартально, але ця довідка не відповідає дійсності. Відповідач по справі ніколи не реєструвався суб`єктом підприємницької діяльності, що підтверджується скріншотом з офіційного сайту. Судом не враховано, що мати відповідача ОСОБА_5 є інвалідом 3-ї групи, обмежена в самообслуговуванні, пересуванні та трудовій діяльності, отже потребує утримання згідно з нормами ст.ст.202-203 СК України. Крім того, суд першої інстанції не врахував положення ст. 141 СК України, поклавши тягар утримання дитини повністю на батька, а також не врахував положення ч.2 ст. 182 СК України Крім того, відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дітей, що підтверджується роздруківками, доданими до апеляційної скарги. Тому твердження позивача про відсутність матеріальної допомоги на утримання дітей з боку відповідача є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу. Також судом не вірно визначено суму сплати судового збору. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, залишити без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони мають малолітніх дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,16). Діти проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що неповнолітні діти сторін проживають разом з матір`ю, знаходяться на її утриманні, відповідач - батько повинен утримувати своїх малолітніх дітей до досягнення ними повноліття, відсутність інформації про його на даний час постійний щомісячний дохід, склад сім`ї, його стан здоров`я, враховуючи вік та стан здоров`я дітей та обставин, які б перешкоджали цьому, судом не встановлено. З урахуванням мінімального розміру аліментів на дитину, а також з урахуванням того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, розмір аліментів в сумі 3000 грн. на кожного відповідає вимогам закону. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів. Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись в повній мірі з висновком суду першої інстанції щодо розміру стягнутих аліментів, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Положеннями ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Встановлено, що діти сторін проживають разом з матір`ю, ОСОБА_2 є їх батьком та на нього покладено однаковий із матір`ю дитини обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд не врахував інформацію ГУ ДФС У Житомирській області, надану на запит суду, щодо доходу відповідача ОСОБА_2 за 2019 рік, з якої вбачається, що у першому кварталі 2019 році мав дохід у розмірі 15000 грн.; у другому кварталі 2019 року - 15000 грн.; у третьому кварталі 2019 року - 15186,66 грн.; у четвертому кварталі 15189 грн.( а.с. 35) та визначив розмір аліментів, який перевищив дохід ОСОБА_2 . Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 1779 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 2218 грн. Враховуючи, що і матір, і батько зобов`язані утримувати дітей до повноліття, колегія суддів суд вважає доцільним та справедливим стягувати з відповідача аліменти у розмірі 4000 грн. на обох дітей. Крім того, постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції застосував положення абз. 2 ч.2 ст.182 СК України, якою встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є безпідставними. Проте така норма застосовується у випадку визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо стягнення суми судового збору з відповідача на користь держави. Так, відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який діяв на момент звернення до суду з позовом, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем становить 1 відсоток від ціни позву, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При зверненні до суду з позовом позивач ОСОБА_1 мала сплатити удови збір в розмірі 768,40 грн., проте остання звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року зі змінами та доповненнями роз`яснено, що розміри ставок судового збору визначається з урахуванням розміру мінімальної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява, інша заява і скарга подані до суду. Таким чином, ухвалюючи рішення про стягнення судового бору в розмірі 840,80 грн., суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував. Доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває мати ОСОБА_5 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки документів, які б свідчили, що відповідач несе будь-які витрати по її утриманні, а вона є членом його сім`ї і знаходяться у нього на утриманні, матеріали справи не містять. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до частин першої та другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року - скасувати, ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Житомира, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000 грн. до досягнення ним повноліття та на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2 000 грн. до досягнення нею повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 768 грн. 40 коп. судового збору Постанова Київського апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна