Постанова 4824 № 753/6594/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2020 року м. Київ Справа №753/6594/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Довгополої А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Трусової Т.О. 02 вересня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, - Справа №753/6594/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/106/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Трусова Т.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 21 липня 2015 року вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Подружнє життя сторін не склалося із-за повної відсутності порозуміння між ними і розбіжностей у поглядах на сімейне життя. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року шлюб сторін було розірвано. Восени позивач на вимогу відповідача залишила їх спільне житло і разом з дитиною переїхала до орендованої квартири, на оплату якої вона витрачає 8000 грн. на місяць. Після розірвання шлюбу син майже повністю знаходиться на утриманні позивача. Відповідач не надає матеріальну допомогу, достатню для утримання сина, не виконує у повній мірі свої батьківські обов`язки, не цікавиться успіхами та розвитком сина. Лише іноді він перераховує позивачу на картку 1000 грн., але не кожного місяця, та цих коштів не вистачає на потреби дитини. Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 6-ти річного віку, оскільки син часто хворіє. Утримувати дитину позивачу допомагають її батьки. Відповідач інших утриманців немає, отримує значний мінливий дохід, оскільки з 2012 р. працює адвокатом. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 26 березня 2019 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 768 гривні 40 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду змінити в частині визначення суми аліментів та стягнути з нього на користь позивача аліменти в розмірі1500 гривень щомісячно, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального права, без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що з 21 липня 2015 року відповідач ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_5 . На підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2017 року шлюб між сторонами було розірвано. Після припинення шлюбних відносин сторін дитина залишилась з матір`ю, яка несе витрати на її утримання, а саме: харчування, навчання, одяг, лікування тощо. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51 Конституції України) та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України). Сторони не дійшли згоди щодо участі батька в матеріальному утриманні дитини. За приписом ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, в тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України). Відповідно до положень частини 2 зазначеної норми розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач посилається на те, що відповідач у змозі сплачувати аліменти у заявленому розмірі, проте доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надано. Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, відповідач отримує доходи від адвокатської діяльності, у грудні 2018 року у нього народилася друга дитина, а у липні 2019 року він вступив у новий шлюб. Конвенція про права дитини від 20.11.1989, ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, яка є першим і основним міжнародно-правовим документом, присвяченим широкому спектру прав дитини, визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Такі ж рекомендації містяться і в Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959. Згідно з визначеними Декларацією принципами, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 гривень, що становить приблизно 1/4 частину статистично визначеної середньої заробітної плати по м. Києву за липень 2019 року (16249 гривень), відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи. Такий розмір аліментів є цілком розумним і справедливим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна