Постанова 4824 № 753/83/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 753/83/18 номер провадження: 22-ц/824/12003/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Макаренка Олександра Сергійовича на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року у складі судді Коренюк А.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2015 року о 22 год 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , по Чоколівському бульвару у місті Києві здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого спричинив пошкодження автомобіля позивача. Відповідно до постанови Солом`янського районного суду міста Києві від 22 січня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп.. Позивач вказував, що відповідно до звіту № 322-2016 від 28 квітня 2016 року, складеного на його замовлення суб`єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно - асистуюча компанія», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 68 057 грн 88 коп. За проведення оцінки матеріальних збитків позивачем сплачено 1 960 грн 00 коп. Тому розмір матеріальних збитків становить 70 007 грн 88 коп. Також зазначав, що внаслідок вказаних вище дій ОСОБА_1 йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у його душевних стражданнях, а саме, він втратив спокій, головний біль, безсоння, втратив можливість використовувати належний йому автомобіль, унаслідок чого відчуває дискомфорт. Розмір моральної шкоди оцінив у сумі 10 000 грн 00 коп. З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 70 007 грн 88 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 1 340 грн 07 коп. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 68 057 грн 88 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп. витрати, понесені на проведення оцінки пошкодженого майна у розмірі 1 960 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 960 грн 00 коп., а всього - 75 977 грн 88 коп. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - адвокат Макаренко О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був обізнаний про розгляд даної справи, суд першої інстанції про розгляд справи його не повідомив належним чином, що призвело до порушення прав відповідача на захист та надання пояснень. Вказує, що суд послався у рішенні на те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті, проте на вказаному сайті відсутня будь-яка інформація про виклик відповідача в судове засідання. Зазначає, що згідно із відповіддю Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) позивач вже отримав виплату, а моральна шкода, яку він просить стягнути, позивачем не доведена. Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує про те, що виплат від МТСБУ він не отримував. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 80 007 грн 88 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом ОСОБА_2 . Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 08 листопада 2018 року. Цією ж ухвалою суду роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити справу за наявними матеріалами справи. Згідно з положеннями ст.190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12 березня 2018 року, копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів була надіслана судом першої інстанції на зареєстровану адресу місця проживання відповідача відповідно до відомостей електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА», наданих на запит суду. Ухвалою суду першої інстанції від 08 листопада 2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, призначено справу до розгляду в судовому засіданні за участю сторін на 14 травня 2019 року. Також ухвалою суду першої інстанції від 08 листопада 2018 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення доказів та витребувано у МТСБУ відомості про те, у якій страховій компанії був виданий бланк поліса №АІ/5698978 й коли саме, та чи укладався договір страхування між ОСОБА_1 і приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»). 14 травня 2019 року судом першої інстанції розгляд даної справи було відкладено на 11 грудня 2019 року, у якому ухвалено заочне рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст.12,13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду. За змістом п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях. Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи встановлений ст.ст.128-130 ЦПК України, про належне повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання може свідчити розписка. За змістом ч.2 ст.211, ч.2 ст.223 ЦПК України, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, перешкоджає розгляду справи. Неповідомлення судом учасників процесу про дату, час і місце судового засідання є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. В оскаржуваному заочному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади (суду). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений судом про пред`явлені до нього вимоги і розгляд даної справи та отримав копію ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2018 року і копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Поштовий конверт, у якому судом направлялись процесуальні документи, а також поштові конверти, у яких судом направлялись судові повістки, повернулися на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.49, 60, 71, т.1). Доказів того, що судом першої інстанції на офіційному сайті судової влади (суду) розміщувалось оголошення про виклик відповідача ОСОБА_1 в судові засідання, матеріали справи також не містять. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та розглянув справу за відсутності доказів належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, не забезпечив його можливості надати суду докази та дати свої пояснення з приводу поданого ОСОБА_2 позову, чим позбавив його можливості скористатись наданими йому процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 43, 49, 277 ЦПК України. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Таким чином, недотримання судом норм процесуального права призвело до порушення права відповідача ОСОБА_1 на справедливий суд, що в силу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування заочного рішення суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП та відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що даний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 листопада 2015 року о 22 год 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , на Чоколівському бульварі у місті Києві здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Солом`янського районного суду міста Києві від 22 січня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даної ДТП (а.с.10, т.1). Відповідно до звіту № 322-2016 від 28 квітня 2016 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, який складений на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно - асистуюча компанія», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хонда», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, складає 68 057 грн 88 коп. ( а.с.12-14, т.1). За складення указаного звіту позивачем сплачено 1 960 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.5413276649.2 від 21 квітня 2016 року (а.с.20, т.1) Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, наданої МТСБУ на виконання ухвали суду першої інстанції від 08 листопада 2018 року про забезпечення доказів, страхувальником ОСОБА_1 з ПрАТ «СК «Україна» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс серія АІ №5698978, цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Merscedes-Benz Е 200», д.н.з. НОМЕР_1 . Ліміт по життю та здоров`ю - 100 000 грн 00 коп., ліміт по майну - 50 000 грн 00 коп., франшиза - 1 000 грн 00 коп. Дата початку дії полісу - 25 квітня 2015 року, дата закінчення дії полісу - 24 квітня 2016 року. ПрАТ «СК «Україна» позбавлене права укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 01 липня 2015 року (а.с.69, т.1). Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. З наданої МТСБУ інформації вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на час скоєння 03 листопада 2015 року ДТП, унаслідок якого був пошкоджений автомобіль позивача, була застрахована у ПрАТ «СК «Україна», а отже правовідносини сторін регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до вимог п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду від правового висновку, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі №754/1108/15-ц не відступала. Згідно наданої МТСБУ інформації, ПрАТ «СК «Україна» позбавлене права укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 01 липня 2015 року, тобто, до настання страхового випадку (03 листопада 2015 року) за полісом страхування серії АІ №5698978, згідно з яким була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача. Відповідно до відкритої інформації з офіційного сайту МТСБУ, ПрАТ «СК «Україна» позбавлений членства в МТСБУ з 01 липня 2015 року через заборгованість до фондів МТСБУ. Статтею 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема, повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 753/15214/16-ц. Отже, факт припинення ПрАТ «СК «Україна» членства у МТСБУ не звільняє страховика виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у даному випадку за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс серії АІ №5698978), укладеного відповідачем з ПрАТ «СК «Україна» 25 квітня 2015 року (а.с.69 т. 1), та не надає право покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач в установленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звертався до ПрАТ «СК «Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - ПрАТ «СК «Україна», код ЄДРПОУ 30636550, припинена. Дата запису: 08 серпня 2019 року, номер запису: 10651170036015351. Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 17 липня 2019 року №910/842/18 Господарський суд міста Києва. Відповідно до пунктів 2, 3 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та (або) майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Згідно з п.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та (або) ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ. Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них передбачена ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. За встановлених обставин справи, цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди була застрахована у ПрАТ «СК «Україна», яке на момент ДТП 03 листопада 2015 року не було припинене. Із листа МТСБУ від 19 березня 2020 року №3.1-02/8071 вбачається, що 26 травня 2017 року позивач ОСОБА_2 звертався до МТСБУ із заявою на виплату страхового відшкодування. Відповідно до підпункту «г» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснює виплати по зобов`язаннях ПрАТ «СК «Україна» за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в розмірі ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну. У разі надання до заяви про страхове відшкодування документів, перелік яких зазначено у ст.35 Закону, МТСБУ розгляне питання щодо відшкодування заподіяної шкоди, особі, яка має право на виплату. МТСБУ не здійснювало виплату по полісу №АІ5698978 ( а.с.13 т. 2). Наведене свідчить про те, що позивач ОСОБА_2 у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку звернувся до МТСБУ із заявою про виплату про виплату страхового відшкодування. За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (МТСБУ), визначені в ст.32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Матеріали справи не містять доказів існування випадків, за яких у ПрАТ «СК «Україна» та/або МТСБУ не виникають обов`язки із виплати страхового відшкодування позивачу, що б давало йому право звернутися з відповідними вимогами до відповідача в порядку ст.1187 ЦК України. Доказів того, що МТСБУ здійснило позивачу за його заявою від 26 травня 2017 року виплату страхового відшкодування і вказаної суми недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, унаслідок чого у відповідача виникає обов`язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) відповідно до ст. 1194 ЦК України, матеріали справи також не містять. З наведених підстав колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування відповідачем матеріальної шкоди у розмірі 68 057 грн 88 коп., завданої позивачу в результаті ДТП, яке мало місце 03 листопада 2015 року, а також витрат, понесених на проведення оцінки пошкодженого майна у розмірі 1 960 грн 00 коп. Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, ОСОБА_2 зазначав, що внаслідок вказаних вище дій ОСОБА_1 йому спричинені моральні страждання, а саме, він втратив спокій, головний біль, безсоння, втратив можливість використовувати, належний йому автомобіль, унаслідок чого відчуває дискомфорт. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у сумі 10 000 грн 00 коп. Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»). Отже, сам по собі факт заподіяння майну позивача матеріальної шкоди з вини відповідача, що встановлено постановою Солом`янського районного суду міста Києві від 22 січня 2016 року, вже є фактором, що безумовно призводить до стресової ситуації та потребує від останньої додаткових зусиль для відновлення душевного спокою, самоорганізації для вирішення проблеми, на яку він не очікував. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 грн 00 коп., що відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості й тривалості страждань позивача, а тому . Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач ОСОБА_2 за подання позову сплатив судовий збір у загальному розмірі 1 340 грн 00 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов, то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 83 грн 74 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Макаренка Олександра Сергійовича задовольнити частково. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 595 грн 63 коп. Позивач: ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_3 . Відповідач: ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків:НОМЕР_4 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: