Постанова Одеський апеляційний суд № 947/23524/21

Номер провадження: 33/813/1459/21 Номер справи місцевого суду: 947/23524/21 Головуючий у першій інстанції Іванчук В.М. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.12.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Хухрова С.В., представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Радченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи «Eаsуcon» матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м.Одеси від 13 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в сумі 454 грн. Відповідно до постанови суду, 25.07.2021 року о 03:12 год., в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога, біля будинку № 157/2, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER» відповідно до якого у останньої виявлено 0,40 проміле алкоголю. За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.9 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, 25.10.2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Судове засідання призначено на 22.11.2021 року о 10 год. 30 хв. 12.11.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Радченко О.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 22.11.2021 року о 10 год. 30 хв. у режимі відеоконференції за допомогою сервісу «Easycon», яке постановою Одеського апеляційного суду від 15.11.2021 року було задоволено (а.с.85-87, 90-91). Розгляд справи відбувався 22.11.2021 року в режимі відеоконференції, за участю представника ОСОБА_1 захисника Радченко О.В., після чого у справі було оголошено перерву до 17.12.2021 року, до 10.00 год. (а.с.95-96). 02.12.2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Радченко О.В. знову надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 17.12.2021 року о 10 год. 00 хв. у режимі відеоконференції за допомогою сервісу «Easycon», яке постановою Одеського апеляційного суду від 06.12.2021 року було задоволено (а.с.106-107, 108-110). У судовому засіданні 17.12.2021 року в режимі відеоконференції була присутня захисник ОСОБА_1 - адвокат Радченко О.В., яка просила апеляційну скаргу задовольнити. Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності . Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При винесенні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, суд обгрунтовано виходив із того, що згідно з п.2.9(а) ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, її вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №187284 від 25.07.2021 року; - роздруківкою із спеціального технічного приладу "Драгер" від 25.07.2021 року (тест №7510), з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп`яніння - (0,40 проміле), з результатом вона була згідна, про що поставила свій підпис у вказаній роздруківці; - відеозаписом з боді-камери працівника поліції, з якого окрім іншого вбачається, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу перебувала за його кермом, а також, що вона проходить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, і його результат був позитивний - 0,40 проміле алкоголю. Не знайшли свого логічного підтвердження будь-якими доказами доводи апелянта про порушення працівниками поліції вимог законодавства щодо проведення процедури огляду на стан сп`яніння та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається із відеозапису із боді-камери працівника поліції, ОСОБА_1 проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, і при цьому будь-яких зауважень щодо неправомірного застосування цього приладу, не висловлювала. Зазначеними обставинами повністю спростовуються доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу "Драгер" 25.07.2021 року. Відсутність свідків на місці проходження огляду на стан сп`яніння в даному випадку не впливає на неправомірність дій працівників поліції, оскільки положення стаття ст.266 КУпАП дозволяють поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, а присутність свідків обов`язкова лише в разі неможливості застосування таких засобів. Також, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності., У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не навела будь-яких обґрунтованих та переконливих доводів на підтвердження того, що працівники патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів відносно неї діяли неправомірно та порушили вимоги Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». В свою чергу, апеляційний суд визнає докази, які були дослідженні під час апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 25.07.2021 року та інкримінуються ОСОБА_1 . За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази повністю та беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні нею вимог п.2.9а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Слід також зазначити, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м.Одеси від 13 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 22.12.2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда