Постанова Одеський апеляційний суд № 521/8982/21

Номер провадження: 33/813/1555/21 Номер справи місцевого суду: 521/8982/21 Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.12.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Хухрова С.В., апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Рудько К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в сумі 454 грн. на користь держави. Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 08.06.2021 року о 23 годині 35 хвилин, у м. Одесі по вул. Тираспольське шосе, напроти будинку 19/22, керував автомобілем «Hyundai» д.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР). Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено зі згоди водія, у встановленому законом порядку, із застосуванням драгеру «Alcotest Drager 7510», результат тесту: 2,49 проміле. За даним фактом 08.06.2021 року співробітниками поліції складено протокол серії ДПР18 № 040849 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, 04.10.2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с. 39-45). Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що до протоколу додано відеозапис про інше адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_3 . У зв`язку із вищевикладеним, виникла необхідність витребувати з УПП в Одеській області усі наявні відеозаписи, які стосуються саме ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а судове засідання було призначено на 07.12.2021 року на 11 год. 00 хв. (а.с. 48-53). У зв`язку із ненаданням відповіді з УПП в Одеській області, розгляд справи було відкладено на 21.12.2021 року на 11 год. (а.с. 55-57), та повторно направлено запит (а.с. 60-61). 14.12.2021 року від УПП в Одеській області надійшла відповідь на вищевказаний запит із відеозаписами стосовно ОСОБА_1 (а.с. 62-64). До суду апеляційної інстанції 21.12.2021 року з`явились правопорушник ОСОБА_1 та його адвокат Рудько К.А. які зазначили, що апеляційну скаргу підтримують у повному обсязі (а.с. 66-67). Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності . Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. При винесенні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції вірно виходив із того, що відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, суд обгрунтовано виходив із того, що згідно з п.2.9 (а) ПДР, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №040849 від 08.06.2021 року; - роздруківкою із спеціального технічного приладу "Драгер 7510" від 08.06.2021 року (тест №7510), з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння - (2,49% проміле); - відеозаписом з боді-камери працівника поліції наданого УПП в Одеській області, з якого окрім іншого вбачається, що ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу перебував за його кермом, а також, що він проходив огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, і його результат був позитивний 2,49% проміле алкоголю. Не знайшли свого логічного підтвердження будь-якими доказами доводи апелянта про порушення працівниками поліції вимог законодавства щодо проведення процедури огляду на стан сп`яніння та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається із відеозапису з боді-камери працівника поліції наданого 14.12.2021 року УПП в Одеській області, ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, і при цьому будь-яких зауважень щодо неправомірного застосування цього приладу, не висловлював. Відсутність свідків на місці проходження огляду на стан сп`яніння в даному випадку не впливає на неправомірність дій працівників поліції, оскільки положення ч. 2 ст. ст.266 КУпАП дозволяють поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, а присутність свідків обов`язкова лише в разі неможливості застосування таких засобів. Також, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Посилання ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі на те, що він був не згоден з результатом проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, та те що працівники поліції не запропонували пройти огляд у медичному закладі, та не видали йому направлення до закладу охорони здоров`я, не знайшло свого відображення у матеріалах справи. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не навів будь-яких обґрунтованих та переконливих доводів на підтвердження того, що працівники патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів відносно нього діяли неправомірно та порушили вимоги Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». В свою чергу, апеляційний суд визнає докази, які були дослідженні під час апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 08.06.021 року та інкримінуються ОСОБА_1 . За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази повністю та беззаперечно підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.9а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 28.12.2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда