Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/847/19

Дата документу 21.12.2021 Справа № 331/847/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 331/847/19 Провадження № 22-ц/807/4171/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2021 року в складі судді Світлицької В.М. у справі за скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтиновича, заінтересована особа ОСОБА_1 - В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1 . В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 64317844 з примусового виконання виконавчого листа № 331/847/19 від 27 січня 2021 pоку, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 844785,43 грн. та 12671,78 грн. судового збору. 28 січня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно перевірки майнового стану боржника встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вищезазначена квартира є предметом іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору іпотеки № 675 від 09 серпня 2005 року. АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» з 10 квітня 2019 року по теперішній час зареєстровано малолітні особи: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти зареєстровані разом із матір`ю ОСОБА_4 , яка також зареєстрована за вищезазначеною адресою з 10.04.2019 року. Оскільки приватний виконавець в порушення ст. 28, 48 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 1, 10, 21, 26 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016р., пунктів 1, 2, 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2831/5 після проведення опису й арешту майна боржника відмовився вчиняти дії щодо підготовки проекту заявки на реалізацію арештованого майна боржника через електронні торги - ДП «Сетам» без дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якому право користування належить неповнолітнім дітям, стягувач звернувся до суду з вказаною скаргою. Посилаючись на неправомірність бездіяльності приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., АТ КБ «ПриватБанк» просили суд: - визнати дії приватного виконавця щодо не складання заявки на реалізацію арештованого майна: квартири АДРЕСА_1 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «Сетам» - протиправними; - зобов`язати приватного виконавця усунути порушення прав стягувача, шляхом складання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «Сетам». Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги. Не погодившись із зазначеною ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» було задоволено частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року в цій справі - скасовано, справу направлено для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні скарги АТ КБ «ПриватБанк». Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині законом не вимагається. Посилаючись на положення ст. 17,18 Закону України «Про охорону дитинства» та положення ст. 177 СК України, скаржник зазначав, що закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування. У постанові від 20 березня 2019 року (справа № 1612/2343/12) Верховним Судом визначено, що згода органу опіки та піклування на продаж житла, у якому зареєстрована дитина, але яке не належить іі батькам - не потрібна. Боржник ОСОБА_1 є дідусем, а не батьком малолітніх ОСОБА_5 2012 р.н. та ОСОБА_6 2014 р.н. які проживають як члени сім`ї власника квартири, що є предметом іпотеки. Малолітня дитина має право на проживання за місцем проживання кожного із батьків, а тому її житлові права відчуженням квартири, що належить дідусю - не порушені. Пунктом 17.12 Договору іпотеки № 675 від 10.08.2005 передбачено,що іпотекодавцю заборонено надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предмет іпотеки без письмової згоди Іпотекодержателя. Боржник вчинивши дії щодо реєстрації малолітніх дітей у спірній квартирі, створив штучні перешкоди для виконання рішення суду. Приватним виконавцем Хохловим К.К. та боржником ОСОБА_1 відзиви на апеляційну скаргу направлено не було, що не перешкоджає апеляційному перегляду ухвали суду першої інстанції. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги приватний виконавець та боржник повідомлялись у відповідності до вимог ст.. 128, 130 ЦПК України . Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що для реалізації предмету іпотеки, приватний виконавець має попередньо отримати відповідний дозвіл органу опіки та піклування. Оскільки, орган опіки та піклування Районної адміністрації ЗМР по Олександрівському району згоду на реалізацію нерухомого майна не надав, суд прийшов до висновку про відсутність порушень у діях приватного виконавця та можливості продовження виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Як вбачається із копії договору купівлі-продажу від 10 серпня 2005 року зареєстрованому в реєстрі за № 7142, посвідченому приватним нотаріусом ЗМНО Запорізької області Морозовою В.М., боржник ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . (т.1 а.с. 23). Вказане нерухоме майно обтяжено іпотекою, що підтверджено витягом про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек № 4700264 від 08.09.2005, іпотекодержателем вказаного майна є ЗАТ КБ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, на підставі іпотечного договору 4144 від 10.08.2005. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Як вбачається зі Єдиного державного реєстру судових рішень за Єдиним унікальним номером справи 331/847/19 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2020 року було задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZPV0GK50080116 від 10.08.2005 року розмірі 844 785 (вісімсот сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 43 ( сорок три) копійки, яка складається з: 844785 гривень 43 копійки - заборгованість за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 12 671 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят одна ) гривня 78 копійок. На виконанні у приватного виконавця Хохлова К.К. перебуває виконавче провадження № 64317844 з примусового виконання виконавчого листа № 331/847/19 від 27 січня 2021 pоку, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 844785,43 грн. та 12671,78 грн. судового збору. 28 січня 2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ( т.1 а.с. 20-21). Також, 28 січня 2021 року виконавцем прийнято постанову про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ( т. 1 а.с. 17-18). Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи ( ст. 447 ЦПК України). Відповіддю Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 03 лютого 2021 року на запит приватного виконавця Хохлова К.К., останнього повідомлено про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи: -ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; -ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; -ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; -ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 з 20 серпня 2018 року по теперішній час; -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 02 червня 2016 року по теперішній час ( т.1 а.с. 19). - Отже, приватним виконавцем Хохловим К.К. було встановлено, що у квартирі, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано дві малолітні особи: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (9 років) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (7 років). Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (далі - Закону про основи соціального захисту) держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. 18.06.2021 за вих. № 781/01-21/20.03-1373 Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Олександрівському району, що діяв як орган опіки та піклування, приватному виконавцю Хохлову К.К. направлено лист за змістом якого повідомлено про недоцільність надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , квартири за адресою АДРЕСА_1 . , в якій зареєстровані та мають право користування малолітні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т.1 а.с.225,226). Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації майна, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі). Згідно із абзацом першим пункту 2 розділу VII Порядку реалізації майна, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом про іпотеку. У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції. Як передбачено ч. 3 ст. 17 Закону «Про охорони дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов`язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов`язання. Положеннями ч. 2,3 ст. 18 Закону «Про охорони дитинства» передбачено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону про охорону дитини, статтею 12 Закону про основи соціального захисту, від можливого порушення. Разом з тим, повноваження державного виконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону України « Про виконавче провадження» не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями державного виконавця не наділяє. Також, наприклад, державний виконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань державний виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей. Отже, державний виконавець не може самостійно забезпечити той самий рівень захисту відповідних прав неповнолітніх дітей, який може забезпечити суд реалізуючи, наприклад, статтю 39 Закону України «Про іпотеку». На відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19. Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи, що зареєстровано право малолітніх дітей на користування нерухомим майном, квартирою за адресою АДРЕСА_1 , а на виконанні приватного виконавця перебуває виконавчий лист предметом якого є стягнення з боржника ОСОБА_1 відповідної суми заборгованості, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є спірне нерухоме майно, колегія суддів приходить до висновку, що отримання приватним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування у цій справі є обов`язковим в силу самого факту існування права користування неповнолітніми дітьми щодо вказаної квартири. Ненадання органом опіки та піклування такого дозволу, призводить до того, що виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається - є неспроможними, а в діях приватного виконавця Хохлова К.К. відсутні порушення, на наявність яких посилався стягувач. Щодо посилання апеляційної скарги на створення боржником ОСОБА_1 штучних перешкод для виконання рішення суду, шляхом реєстрації малолітніх дітей у спірній квартирі, слід зазначити наступне. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (частина друга статті 11 Закону про охорону дитинства). Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (частини друга статті 18 Закону про охорону дитинства). У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування) (частина четверта пункту 18 Правил реєстрації місця проживання). Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України). Цьому кореспондує абзац другий частини другої статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон № 1382-IV). Як зазначав стягувач та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 2012 р.н. та ОСОБА_3 2014 р.н. є онуками боржника ОСОБА_1 , який є власником спірної квартири. Малолітні діти, були зареєстровані у вказаній квартирі разом з одним із батьків - матір`ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, малолітні діти ОСОБА_2 2012 р.н. та ОСОБА_3 2014 р.н. зареєстровані у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , з 10 квітня 2019 року, тобто до ухвалення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя заочного рішення від 29 жовтня 2020 року № 331/847/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором і, очевидно, до прийняття виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 64317844 від 28 січня 2021 року. За вказаних обставин, колегія суддів не може погодитись із твердженнями апеляційної скарги, щодо штучних перешкод у виконанні судового рішення, оскільки на час реєстрації малолітніх дітей за адресою спірного нерухомого майна такого судового рішення ще не існувало. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що доводи АТ КБ «ПриватБанк», в частині незаконності реєстрації малолітніх дітей без згоди іпотекодержателя у квартирі, яка є предметом іпотеки із посиланням стягувача на порушення боржником п. 17.12 Договору іпотеки № 675 від 10.08.2005, не можуть бути оцінені в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця, що розглядається в порядку ст. 447 ЦПК України. Ураховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не оспорювало у судовому порядку законність реєстрації місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 2012 р.н. та ОСОБА_3 2014 р.н. у спірній квартирі без згоди банку-іпотекодержателя, колегія суддів приходить до висновку, що приватний виконавець Хохлов К.К. в ході здійснення виконавчого провадження № 64317844, правомірно звернувся до Районної адміністрації ЗМР по Олександрівському району за дозволом органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , оскільки не наділений повноваженнями оцінювати правові підстави реєстрації місця проживання осіб. Колегія суддів також не приймає посилання апеляційної скарги на правову позицію Верхового Суду від 02.10.2019 року у справі № 754/15589/14-ц, за змістом якої вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадією виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається, оскільки обставини наведеної справи не є аналогічними справі, що перебуває на розгляді апеляційного суду. Так, у справі № 754/15589/14-ц предметом оскарження були дії та бездіяльність державного виконавця при виконанні судового рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, в даному ж випадку на примусовому виконанні у приватного виконавця Хохлова К.К. перебуває виконавчий лист про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2021 року в цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 грудня 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова