Постанова 4807 № 331/847/19

Дата документу 27.04.2021 Справа № 331/847/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/847/19 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є. Провадження № 22-ц/807/1434/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В. при секретарі: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року у справі за скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова Кирила Костянтинович, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., заінтересована особа: ОСОБА_1 . В обґрунтування скарги зазначили, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 64317844 з примусового виконання виконавчого листа № 331/847/19 від 27 січня 2021 pоку, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 844785,43 грн. та 12671,78 грн. судового збору. 28 січня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Згідно перевірки майнового стану боржника встановлено, що за боржником зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вищезазначена квартира є предметом іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до договору іпотеки № 675 від 09 серпня 2005 року. АТ КБ «ПриватБанк» зазначали, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки АТ КБ «ПриватБанк» з 10 квітня 2019 року по теперішній час зареєстровано малолітні особи: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти зареєстровані разом із матір`ю ОСОБА_4 , яка також зареєстрована за вищезазначеною адресою з 10.04.2019 року. Оскільки приватний виконавець в порушення ст. 28, 48 ЗУ «Про виконавче провадження», пунктів 1, 10, 21, 26 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016р., пунктів 1, 2, 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. № 2831/5 після проведення опису й арешту майна боржника відмовився вчиняти дії щодо підготовки проекту заявки на реалізацію арештованого майна боржника через електронні торги - ДП Сетам без дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якому право користування належить неповнолітнім дітям, стягувач звернувся до суду з вказаною скаргою. Посилаючись на неправомірність бездіяльності приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., АТ КБ «ПриватБанк» просили суд: - визнати дії приватного виконавця щодо не складання заявки на реалізацію арештованого майна: квартири АДРЕСА_1 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ» протиправними; - зобов`язати приватного виконавця усунути порушення прав стягувача, шляхом складання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ». Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити їх скаргу. Апеляційна скарга мотивована тим, що в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, яка відбувається на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно кредитного договору, попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження іпотечного будинку, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Крім того, у постанові від 20 березня 2019 року (справа № 1612/2343/12) Верховним судом зазначено що згода органу опіки та піклування на продаж житла у якому зареєстрована дитина, але яке не належить іі батькам. не потрібна. При цьому, ОСОБА_1 є дідусем, а не батьком малолітніх: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають як члени сім`ї власника квартири, що є предметом іпотеки. Окрім того, відповідно до п. 17.12. Договору іпотеки № 675 від 10 серпня 2005 року Іпотекодавцю заборонено надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди Іпотекодержателя та нотаріально посвідченої згоди цих осіб на їх виселення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 року - без змін. Боржник зазначає, що аргументи, які наведені позивачем в апеляційній скарзі, та посилання на положення Закону України «Про іпотеку» є безпідставними, оскільки стосуються тих випадків коли йде мова про виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Натомість, з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки стягувач в установленому законом порядку не звертався. Крім того, в ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» зазначено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. В оскаржуваній ухвалі суд вказав, що матеріали справи не містять відомостей про наявність дозволу органів опіки та піклування на передачу для реалізації нерухомого майна, право користування яким мають діти або відповідного судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію, право користування у якому мають неповнолітні діти. Вказане свідчить, що приватний виконавець діяв відповідно до положень чинного законодавства. Так, ним були здійснені необхідні та можливі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання виконавчого документу, зокрема і дії, спрямовані на передачу нерухомого майна, що належить боржнику, на реалізацію. У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Причини та умови, які ускладнюють виконання рішення, не пов`язані з діями приватного виконавця. Доводи АТ КБ «Приватбанк» щодо порушення умов договору іпотеки щодо реєстрації у житловому приміщення, яке є предметом іпотеки, неповнолітніх дітей, на правильність висновків суду не впливають, оскільки не належать до предмета оскарження у цій справі. Інші учасники справи, своїм правом на надання відзиву не скористалися. Представник АТ КБ «ПриватБанк» - Мельникова Я.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити її з вищевказаних підстав. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 138-142), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Хохлова К.К. перебуває виконавче провадження № 64317844 з примусового виконання виконавчого листа № 331/847/19 від 27 січня 2021 pоку, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 844785,43 грн. та 12671,78 грн. судового збору. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Згідно положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У пункті 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК (в редакції 2004 року), у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Частиною 2 ст. 451 ЦПК України також встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 20-21). Також, 28 січня 2021 року виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (а.с. 17-18). Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. З відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 03 лютого 2021 року на запит приватного виконавця Хохлова К.К., останнього повідомлено про те, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10 квітня 2019 року по теперішній час; ОСОБА_6 10.04.1994 р.р. з 20 серпня 2018 року по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 02 червня 2016 року по теперішній час (а.с. 19). Отже, приватним виконавцем Хохловим К.К. було встановлено, що у квартирі, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано дві неповнолітні особи: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно частини 28 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей про наявність попереднього дозволу органів опіки та піклування на передачу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти або відповідного судового рішення про передачу спірного майна на реалізацію, право користування у якому мають неповнолітні діти. Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази звернення приватного виконавця щодо надання дозволу органів опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти. За таких обставин, колегія суддів не може вважати обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неможливості передачі спірної квартири на реалізацію, та, відповідно, щодо відсутності в діях (бездіяльності) приватного виконавця щодо неподання заявки на реалізацію арештованого майна порушень вимог закону. Разом з тим, враховуючи ч. 1 ст. 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк», зазначені в апеляційній скарзі щодо визнання дії приватного виконавця щодо не складання заявки на реалізацію арештованого майна: квартири АДРЕСА_1 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ» протиправними та зобов`язання приватного виконавця усунути порушення прав стягувача, шляхом складання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та передачі майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ», є передчасними, оскільки залежать саме від дозволу/відмови голови районної адміністрації Запорізької міської ради на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , право користування яким мають малолітні діти: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначені обставини свідчать про передчасність висновку суду, у зв`язку з чим ухвала Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 рокупідлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги АТ КБ «ПриватБанк» з дотриманням вимог цивільно-процесуального законодавства, передбачених ст. 450 ЦПК України та належного з`ясування фактичних обставин, що підлягають перевірці. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст. ст. 376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»- задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2021 рокупо цій справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: