Постанова 4803 № 204/14131/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3752/26 Справа № 204/14131/23 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Свистунової О.В., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю., за участю секретаря Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2025 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . В обґрунтування подання зазначала, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни перебуває зведене виконавче провадження № 77576724, до складу якого входить:

1. Виконавче провадження № 77502978 з примусового виконання виконавчого листа № 204/14131/23, виданого 06.01.2025 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором б/н від 20.12.2021 року у розмірі 35 035,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35 000,00 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 35,00 грн., а також судового збору в сумі 2 684,00 грн.

2. Виконавче провадження № 76056611 з примусового виконання виконавчого листа № 204/1556/24, виданого 16.08.2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 26.06.2021 року, яка станом на 29.01.2024 року складає 56 571,22 грн. (у т.ч. тіло кредиту 47 485,12 грн, відсотки 9 086,10 грн), а також судового збору в сумі 2 422,40 грн. 16.09.2024 року до офісу приватного виконавця надійшла заява стягувача та виконавчий лист № 204/1556/24. 17.09.2024 року, розглянувши заяву та керуючись ст.ст. 3, 4, 2427 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76056611. Пунктом 2 вказаної постанови зобов`язано боржника подати декларацію про майновий стан у п`ятиденний строк з моменту відкриття провадження, однак станом на поточну дату боржник декларацію не подав, причини невиконання вимог не пояснив. Постанову направлено рекомендованим листом за адресою боржника: АДРЕСА_1 . У подальшому, 13.03.2025 року, надійшла заява стягувача та виконавчий лист № 204/14131/23. 13.03.2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77502978, яку направлено рекомендованим листом за вказаною адресою боржника. У процесі виконання приватним виконавцем направлено електронні запити до Державної податкової служби України (щодо доходів та рахунків) та МВС України (щодо транспортних засобів), а також вимоги до банків. Неодноразово направлялися виклики боржнику з вимогою з`явитись, надати пояснення та сплатити борг. Боржник на виклики не з`явився. Вказала, що коштів на рахунках недостатньо, боржник не працює, транспортних засобів не має. В порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на майно та кошти боржника. 08.12.2025 року здійснено виїзд за місцем проживання, але двері ніхто не відчинив. Згідно з даними Держприкордонслужби, боржник перетинав кордон 2 рази в період з 17.09.2024 по 10.11.2025 року, що свідчить про спроможність виїзду та умисне ухилення від виконання судового рішення. У зв`язку з чим приватний виконавець просив встановити тимчасове обмеження щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, які набрали законної сили. Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 і постановити нову, якою задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Встановити тимчасове обмеження щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішеннями Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, які набрали законної сили. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни перебуває зведене виконавче провадження № 77576724 до складу якого входить: - виконавче провадження № 77502978 з примусового виконання виконавчого листа № 204/14131/23 виданого 06.01.2025 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за Кредитним договором б/н від 20.12.2021 року у розмірі 35 035,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35000,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 35,00 грн. Стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.; - виконавче провадження № 76056611 з примусового виконання виконавчого листа № 204/1556/24 виданого 16.08.2024 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.06.2021 року, яка станом на 29.01.2024 року складає 56 571 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 22 (двадцять дві) коп., а саме: 47485 (сорок сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 12 (дванадцять) коп. заборгованість за тілом кредиту, 9 086 (дев`ять тисяч вісімдесят шість) грн. 10 (десять) коп. заборгованість за простроченими відсотками. Стягнути зі ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп. Постановою приватного виконавця виконавчого округу дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною від 17.09.2024 року відкрито виконавче провадження ВП 76056611 за виконавчим листом №204/1556/24 виданого 16.08.2024 року. У цьому виконавчому провадженні приватним виконавцем здійснено запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. 20.09.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів та арешт майна боржника ОСОБА_1 . Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною від 13.03.2025 року відкрито виконавче провадження ВП 77502978 за виконавчим листом №204/14131/23 виданого 06.01.2025 року. 20.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою Оксаною Олександрівною винесено постанову про арешт коштів та арешт майна боржника ОСОБА_1 . У цьому виконавчому провадженні приватним виконавцем здійснено запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. На адресу боржника окрім, процесуальних документів, направлено виклики про необхідність з`явитись до приватного виконавця, а також надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання. Згідно відповіді на запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, боржником за період з 17.09.2024 здійснено неодноразові перетини державного кордону. Відповідно до інформації ПФУ, ДПС боржник не отримує дохід. Оскільки приватним виконавцем здійснено повну перевірку майнового стану боржника та за її результатами не виявлено майна та коштів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, ненадання боржником декларації, у якій, зокрема вказуються готівкові кошти та майно, що перебуває у інших осіб, але належить боржнику, подальше виконання рішення суду неможливо саме через перешкоджання боржника у його виконанні. Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що враховуючи вимоги Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, приватним виконавцем не надано достатніх та належних доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не вбачається наявності обґрунтованого припущення, що вирішення питання про заборону боржникові виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання. Статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Аналогічне закріплено і в ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, де зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного. Тому, зобов`язання приватного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб). При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на приватного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов`язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні. Це означає, що подання приватного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити обставини, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. Таким чином, для вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника, згідно вказаних правових норм, необхідним елементом є пропорційність втручання у право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових рішень суду та інших органів чи посадових осіб та міжнародних гарантій на вільне пересування особи, який забезпечується державним примусом у разі умисного невиконання боржником своїх обов`язків перед стягувачем, а застосоване державою відповідно до закону та з легітимною метою обмеження, ефективно забезпечує виконання боржником цього обов`язку. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання, апеляційний суд, враховує те, що для задоволення подання виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України, що є тимчасовим обмеженням конституційних прав громадянина України, які також гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, повинні бути достатньо вагомі підстави, які б свідчили про необхідність застосування такого заходу. Проте, у ході розгляду справи приватним виконавцем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань. Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Із матеріалів справи, не вбачається підстав для обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 , оскільки поданням обґрунтовується лише перебування останнього у статусі боржника. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права позивача (стягувача) на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення ст. 6 Конвенції, зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін, а тому виконання рішення, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" ("Горнсбі проти Греції"). Окрім того, існування боргу, який підтверджений остаточним судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення постановлено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату цього боргу і становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції, а відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, ухваленого на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справах: "Агрокомплекс проти України", "Іванов проти України"). Водночас, свобода пересування особи гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до положень ч. 2 якої кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч. 3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом. При цьому у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі "Напияло проти Хорватії" п. п. 78-82). Стаття 2 Протоколу №4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним. Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно. Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів має визначатися судом і відноситься до його дискреційних повноважень. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Колегія суддів, дослідивши надані матеріали та оцінюючи їх у сукупності, дійшла висновку, що заявник не довів наявності у діях ОСОБА_1 ознак свідомого або умисного ухилення від виконання покладених на неї обов`язків. У відповідності до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані приватним виконавцем матеріали містять фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду. Обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язання, та наявність невиконаного зобов`язання, на думку колегії суддів, недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника як обмеження у праві виїзду за межі України. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт відкриття виконавчого провадження, вжиття приватним виконавцем передбачених законом заходів для виконання судового рішення та його невиконання боржником, не свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду, а відтак не свідчить і про необхідність застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. З огляду на відсутність переконливих і достатніх доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у його задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що подання не містить жодних посилань на факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку боржника та доказів на підтвердження цих фактів, а сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив судове рішення, що відповідає вимогам закону. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 06 травня 2026 року. Повний текст судового рішення складено 07 травня 2026 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко