Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/5702/21

Дата документу 23.12.2021 Справа № 336/5702/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 336/5702/21 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І. № 22-ц/807/4159/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В. суддів: Кримської О.М. Дашковської А.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2021 року, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Зазначала, що є власником квартири АДРЕСА_1 . 12.03.2021 приблизно о 08.00 годині вона виявила залиття своєї квартири нечистотами тварин: на стелі у прихожій стікали нечистоти, а на лоджії був стійкий сморід і плями від сечі тварин. На думку позивача, події відбулись внаслідок порушення санітарно-епідеміологічних норм ОСОБА_2 власником квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище. За висновком про розмір майнового збитку, складеним ЗТБ «Гілея», їй завдано майнової шкоди у розмірі 5762,71 грн., які просила стягнути на свою користь. Окрім цього ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 гривень та 500 гривень в рахунок відшкодування витрат на проведення оцінки завданої шкоди. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судове рішення обґрунтовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту залиття квартири з вини відповідачки, а також порушення останньою правил утримання тварин у багатоповерхових будинках. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі адвоката Петрова Г.М. вказала, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильних висновків суду. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва на право власності № НОМЕР_1 , виданого на підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 31.05.2000 №2030. 12.03.2021 комісією у складі голови ОСББ «Весна-3» та членів комісії, а також у присутності працівника ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, складено акт про залиття нечистотами тварин квартири АДРЕСА_3 . Згідно з вказаним актом 12.03.2021 в квартирі АДРЕСА_3 зі стелі у прихожій стікали нечистоти тварин, а також на лоджії був зафіксований стійкий сморід і плями від сечі тварин. Згідно із висновком комісії внаслідок недотримання ОСОБА_2 санітарно-епідеміологічних правил утримання тварин, а саме собаки та котів, сталось пошкодження квартири позивача, яка наразі потребує капітального ремонту. 23.06.2021 між ОСОБА_1 та Запорізькою товарною біржею «Гілея» укладено договір №23/06-2021 на надання послуг з оцінки майнового матеріального збитку. Згідно з висновком про розмір майнового матеріального збитку, складеного ЗТБ «Гілея», станом на дату оцінки 12.03.2021 у матеріальний збиток 5762,71 гривні. Актом виконання послуг з оцінки майна згідно з договором №23/06-2021 від 23.06.2021 вартість наданих послуг з оцінки майна становить 500 гривень. 08.07.2021 ОСОБА_1 сплачено 500 гривень, що підтверджується квитанцією №13. Інших доказів позивачем надано не було. З наданих представником відповідача доказів встановлено, що 22.04.2021 ОСОБА_2 зверталась до голови районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району з викладом обставин, які слугували підставою для складання акту про залиття квартири. 28.05.2021 районна адміністрація ЗМР по Шевченківському району надало відповідь, якою розглянуто звернення ОСОБА_2 та в процесі огляду житлових квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 комісією у складі представників Запорізького лабораторного центру та Держпродслужби у Запорізькій області, на момент виїзду комісії фактів підтоплення стелі в квартирі АДРЕСА_3 не встановлено. Має місце застаріла пляма на стелі по стику плити. На балконі житлової квартири АДРЕСА_5 не виявлено кішок та собак. ОСОБА_2 має собаку породи «боксер», 2019 року народження. Основний квартиронаймач повідомила членів комісії про наявність ветеринарного паспорту на собаку з внесеними відомостями вакцинації від 08.11.2020. Фактів порушення правил експлуатації житлового фонду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зафіксовано. Відповідно до ст. 218 КУпАП, адміністративна комісія ЗМР вживає заходи адміністративного реагування лише на підставі адміністративного протоколу та доказів вчиненого проступку шляхом накладення адміністративного стягнення відносно правопорушника. 15.06.2021 голова ОСББ «Весна-3» зверталась до районної адміністрації ЗМР з вимогою створити комісію райадміністрації із залученням представників держпродспоживслужби в Запорізькій області, Шевченківського ВП, лабораторного центру м. Запоріжжя, будівельно-архітектурної інспекції м. Запоріжжя та відділу ЖКГ ЗМР. Однак доказів направлення цієї заяви та подальших дій з боку районної адміністрації не надано. Також представником відповідача були долучені копії фотознімків квартири та копію міжнародного ветеринарного паспорта. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди Такі висновки узгоджуються із висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19. На підтвердження своїх доводів позовної заяви ОСОБА_1 надала акт про залиття нечистотами тварин кватири №49 від 12.03.2021. Порядок складання акту про залиття визначений ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Так, в акті повинна міститься така інформація: дата і місце складання; прізвища членів комісії, які склали акт; місце, де сталося затоплення (адреса); перелік пошкодженого майна із зазначенням видів та обсягів пошкоджень; причини затоплення. Проте, наданий позивачем акт не відповідає нормам Закону, в ньому відсутня інформація щодо фактів, на підставі яких були здійснені відповідні висновки, не вказано конкретних пошкоджень, їх обсягу та розташування. Крім того, викладені в акті висновки про залиття стелі квартири позивачки нечистотами від тварин спростовуються листом районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району від 28.05.2021, в якому зазначено, що в процесі огляду житлових квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 комісією у складі представників Запорізького лабораторного центру та Держпродслужби у Запорізькій області, на момент виїзду комісії фактів підтоплення стелі в квартирі АДРЕСА_3 не встановлено. Має місце застаріла пляма на стелі по стику плити. На балконі житлової квартири АДРЕСА_5 не виявлено кішок та собак. Окрім того колегія суддів зазначає, що акт про залиття не може бути беззаперечним доказом заподіяння шкоди. Висновок складений ЗТБ «Гілея» також не відображає причин залиття квартири, місць їх виявлення, у висновку не зафіксовані можливі причини залиття і в квартирі відповідача, відсутні належні докази саме факту пошкодження майна позивача. До того ж оцінювачем квартира оглядалась 23.06.2021 року, тобто більш ніж через три місяці після події, на яку посилалась позивач, а у самому висновку не вказано ані розміру, ані характеру, ані розташування виявлених пошкоджень. Отже висновки суду першої інстанції щодо не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є обґрунтованими. Аналізуючи наведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2021 року уцій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська