Постанова 4824 № 759/15864/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/15864/21 Головуючий у І інстанції - Шум Л.М. апеляційне провадження №22-ц/824/5316/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок залиття, - установив: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок залиття. Позов мотивований тим, що вона є співвласником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до складеного акту, в квартирі за вищезазначеною адресою сталося залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку. Внаслідок залиття квартири позивача було завдано майнової шкоди у вигляді залиття: кухні (стеля, стіни, залито електропроводку), коридор (стеля, стіни, залито електропроводку), ванна кімната (стеля), туалет (стеля), кімната (стеля). Залиття сталося з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 , причиною залиття було пошкодження бойлеру. Відповідачі у добровільному порядку відшкодувати шкоду відмовились. Просила суд, стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 40586,36 грн., моральну шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 10000грн. та витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 1500 грн. та судовий збір. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року відмовлено в задоволенні зазначеного вище позову. Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції пропустив (не побачив в матеріалах справи) інший Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), який є в матеріалах справи, та з яким відповідачі відмовились ознайомлюватись, що зафіксовано показами свідків сусідів. Вказує, що даний Акт складено у повній відповідності до законодавства України. Наголошує на тому, що висновки суду першої інстанції про недостовірність актів внаслідок того, що вони не були підписані відповідачами є передчасними, оскільки ця обставина не спростовує вини відповідачів у залитті квартири, що належить на праві власності їй, тим більше, ураховуючи те, що згідно вимог закону саме на відповідачів у даних правовідносинах покладається обов`язок по доведенню відсутності їх вини у завданні шкоди та доказів на підтвердження їх доводів. Також стороною відповідача не надано будь-яких доказів, що залиття сталось з вини балансоутримувача будинку, а нею надано докази, що відповідачі відмовились підписувати акти. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі, які проживають у квартирі поверхом вище не допустили представників КП «Управляюча компанія» до свого помешкання з метою її обстеження та виявлення можливої причини залиття й, відповідно, відповідачі доказів на спростування вказаного суду першої інстанції не надали. Вказує, що моральна шкода обґрунтовується характером та глибиною її моральних страждань, вагомістю вимушених змін у її житті, тривалістю негативних наслідків та небезпекою для її здоров`я. Просила суд, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 31 липня 1997 року. Комісією у складі головного інженера Юрченко О.Г. , майстра технічної дільниці Золотарської С.В. , майстра ремонтної дільниці Цисаренка С.М. , слюсаря-сантехніка Негоди В.С. було складено Акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) на предмет обстеження квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , щодо залиття, яким становлено, що станом на 16 лютого 2021 року при обстеженні виявлено сліди залиття в квартирі АДРЕСА_3 , а саме: кухня - 7 кв.м.: стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери покращеного гатунку, залито електропроводку; коридор - 6.4 кв.м.: стеля - водоемульсійне фарбування, стіни - шпалери, залито електропроводку; ванна кімната - 2.2 кв.м.: стеля - клейове фарбування; туалет - 1.2. кв.м.: стеля - клейове фарбування; кімната - 10.3 кв.м. - водоемульсійне фарбування. Причиною залиття є пошкодження бойлеру в кв. АДРЕСА_2 . 24 червня 2021 року між ОСОБА_1 та суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 укладено Договір про надання послуг №15/2. Предметом договору є визначення реальної величини матеріального збитку, завданого майну, об`єкту оцінки (Внутрішнє оздоблення житлової квартири АДРЕСА_4 . (п.1.1). Вартість послуг складає 1500 грн. (п.2.1), яка в подальшому була сплачена позивачем на підставі рахунку-фактури №000000548/1 від 06 липня 2021 року та підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №000000548/1 від 06 липня 2021 року. У відповідності до Висновку про розмір матеріального збитку №1-З-54/54/88 від 06 липня 2021 року, розмір матеріального збитку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок затоплення становить 40586,36 грн. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття його квартири, зокрема комісійний акт, який складено із додержанням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, яким би було зафіксовано, зокрема, сам факт залиття, а також причини залиття та завдані пошкодження, висновок відповідної експертизи, щодо встановлення причин залиття. В наданому позивачем акті обстеження не зазначені характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість). В указаному акті не зафіксовано відомості особи винної сторони, відсутня інформація про ознайомлення із актом відповідачів, а також відсутня дата складання акту. З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Постановою Пленуму Верховного суду України №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої бути протиправними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина особи. Пунктом 1.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, визначено, що повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов`язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 2.3.6. Правил, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4). Відповідно до додатку 4 до п. 2.3.6 Правил акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка (слюсаря-електрика), представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету; в якому описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено; з зазначенням причини залиття, аварії, що трапилась на системі ЦО, ГВС, (чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. у роботу системи); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують. В абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 за №76, передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (Додаток 4). Додаток 4 Правил при складанні акту вимагає надати висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін. Окрім того, акт повинен містити інформацію про ознайомлення мешканців квартир щодо відомостей даного акту. У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов`язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна. Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі винної особи. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не надав належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття її квартири. Комісійний акт обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , щодо залиття, не відповідає вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, актом не було зафіксовано, зокрема, сам факт залиття, а також причини залиття та завдані пошкодження, висновок відповідної експертизи, щодо встановлення причин залиття, в ньому не зазначений характер залиття, а також завдана матеріальна шкода та інші необхідні для такого документа реквізити, не вказані особи, що заподіяли шкоду, до того ж, з вказаним актом не ознайомлені відповідачі, а сам акт не містить дату його складання. Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи наявний інший акт про залиття, аварію, що трапилась в системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), який відповідає всім вимогам та складений у повній відповідності до законодавства України, колегією суддів оцінюється критично. Акт, на який посилається ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, складено 07 грудня 2021 року згідно заяви від мешканців кв. АДРЕСА_5 на повторне обстеження квартири, щодо залиття, яке відбулося 16 лютого 2021 року. Таким чином, акт від 07 грудня 2021 року хоч і відповідає вимогам визначеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, проте його було складено майже зі сплином одного року від дати залиття квартири. Отже, акт від 07 грудня 2021 року про залиття, аварію, що трапилась в системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) не є належним та допустимим доказом неправомірних дій, щодо залиття квартири саме відповідачами, оскільки не підтверджує безпосередній зв`язок з подіями, що відбулися 16 лютого 2021 року та були зафіксовані в акті, який складено не у відповідності до вимог, викладених у Правилах та якому судом першої інстанції надано правильну оцінку. Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба