Ухвала КЦС ВС № 185/3687/18

Ухвала 26 листопада 2021 року м. Київ справа № 185/3687/18 провадження № 61-10900ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Павлоградська районна державна адміністрація, Друга павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними та скасування свідоцтв, визнання недійсним договору дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності, ВСТАНОВИВ: 30 червня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 9 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду докази сплати судового збору. Копію ухвали суду від 9 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала 26 серпня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 7 вересня 2021 року до касаційного суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що заявник не має можливості сплатити судовий збір у зв`язку із відсутністю грошових коштів. Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково; зменшено розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на рішення Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року, до 1 007,85 грн; у іншій частині клопотання відмовлено; продовжено ОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 9 липня 2021 року, на три дні з дня вручення копії цієї ухвали. 10 листопада 2021 року від ОСОБА_1 до касаційного суду надійшла заява, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 007,85 грн. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/3210/17, у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене, касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. Касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії оскаржуваних рішення та постанови до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Вивчивши доводи клопотання та зміст оскаржуваних судових рішень,касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання з огляду на наступне. Верховний Суд виходить із того, що клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судових рішень, підтверджені доказами. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судових рішень, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право особистої приватної власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 23 грудня 1992 року Павлоградською районною державною адміністрацією. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 25 грудня 1992 року Другою павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 4959. Визнано недійсним договір дарування, укладений ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений 13 січня 1993 року Другою павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 46, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок на АДРЕСА_1 та закрито відповідний розділ (реєстраційний номер майна 23782567) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 269,87 грн у відшкодування судового збору. Судові витрати у розмірі 634,93 грн покладено на ОСОБА_1 . У іншій частині позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вивчивши доводи клопотання, касаційний суд дійшов висновку про зупинення дії рішення Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року в частині визнання недійсними та скасування свідоцтв, визнання недійсним договору дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Дія рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 не може бути зупинена, оскільки рішення у цій частині скасовано судом апеляційної інстанції. У частині відмови у задоволенні позову дія рішення суду першої інстанції також не може бути зупинена. Касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання заявника в частині стягнення судових витрат, оскільки доказів відкриття виконавчого провадження з виконання Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року у цій частині не надано. Касаційний суд не вбачає правових підстав для зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовлено; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року. Витребувати з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 185/3687/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Павлоградська районна державна адміністрація, Друга павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними та скасування свідоцтв, визнання недійсним договору дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року задовольнити частково. Зупинити дію рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право особистої приватної власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 23 грудня 1992 року Павлоградською районною державною адміністрацією; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок на АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_4 25 грудня 1992 року Другою павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 4959; визнання недійсним договору дарування, укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого 13 січня 1993 року Другою павлоградською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 46, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; витребування у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок на АДРЕСА_1 та закрито відповідний розділ (реєстраційний номер майна 23782567) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. У іншій частині клопотання відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук