Ухвала КЦС ВС № 185/3687/18

Ухвала 17 вересня 2021 року м. Київ справа № 185/3687/18 провадження № 61-10900ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Павлоградська районна державна адміністрація, Друга павлоградська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними та скасування свідоцтв, визнання недійсним договору дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності, ВСТАНОВИВ: 30 червня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 9 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було подати до Верховного Суду докази сплати судового збору. Копію ухвали суду від 9 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала 26 серпня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 7 вересня 2021 року до касаційного суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що заявник не має можливості сплатити судовий збір у зв`язку із відсутністю грошових коштів. На підтвердження вказаних доводів заявником додано довідку про доходи, зі змісту якої вбачається, що з січня 2020 року до грудня 2020 року ОСОБА_1 отримано 20 157 грн. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас саме стаття 8 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною, конкретизує порядок, умови такого звільнення і коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»). З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням. Умови, визначені у пункті 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу за попередній календарний рік. Таким чином, пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначає, що для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Керуючись статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», касаційний суд доходить висновку про те, що для вирішення питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», заявник повинен надати докази, які б підтверджували розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Обставини, зазначені ОСОБА_1 , яка є відповідачем у справі, не мають правового значення для вирішення питання про звільнення його від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору чи відстрочення його сплати, оскільки вона не є суб`єктом застосування пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Разом з тим, ураховуючи наявність клопотання заявника та предмет позову, касаційний суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання і зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору з урахуванням пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». Як вбачається з наданих заявником доказів, 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік складає 1 007,85 грн. Враховуючи надані заявником відомості та положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе зменшити розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги на рішення Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року, до 1 007,85 грн, що відповідає 5 відсоткам розміру річного доходу заявника. Суд касаційної інстанції, з урахуванням положень частини другої статті 127 ЦПК України, дійшов висновку про продовження заявнику строку для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 9 липня 2021 року, на три дні з дня вручення копії цієї ухвали. Керуючись статтями 127, 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково. Зменшити розмір судового збору, який підлягає сплаті ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на рішення Павлоградсьго міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 2 червня 2021 року, до 1 007,85 грн. У іншій частині клопотання відмовити. ПродовжитиОСОБА_1 встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 9 липня 2021 року, на три дні з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений судом строк вимог ухвали Верховного Суду від 9 липня 2021 року скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко