Постанова 4874 № 902/431/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року Справа №902/431/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючий суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. без повідомлення учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Вінницької області від 15 липня 2021 року, суддя Маслій І.В., м. Вінниця, повний текст складено 15 липня 2021 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 530 489,19 грн. Заяв про відвід суддів не заявлялось. ВСТАНОВИВ: 27 квітня 2021 року, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" про стягнення 530 489,19 грн., з яких 427 902,13 грн. - основного боргу, 54 382,38 грн. - пені, 10 928,00 грн. - 3% річних, 37 276,68 грн. - інфляційних втрат. 15 липня 2021 року, рішенням Господарського суду Вінницької області даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 427 902,13 грн. - основного боргу; 27 191,19 грн. - 50% пені; 10 928,00 грн. - 3% річних; 37 276,68 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції та 7 957,34 грн. - судового збору, а в частині стягнення 27 191,19 грн. - пені у задоволенні позову відмовлено через зменшення її розміру на 50%. ТОВ "Оператор ГТС України" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 27 191,19 грн. - пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки підстави для зменшення пені до 27 191,19 грн. були відсутні. Розмір нарахованої пені в сумі 54 382,38 грн. не є значною чи надмірно великою, виходячи зі змісту прострочених зобов`язань та часу їх прострочення. Крім того, звертає увагу, що судом першої інстанції не надано оцінки відсутності доказів складного майнового становища відповідача, яке б могло вплинути на належне виконання ним зобов`язань за договором. Також, матеріали справи не містять і доказів того, що прострочення зобов`язання відповідачем зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від його споживачів, а не у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором транспортування. 17 серпня 2021 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" та призначено розглядати її без виклику сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" не скористалось правом на подання відзиву, передбаченим ст. 165 ГПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що: 31 грудня 2019 року, між ТОВ "Оператор ГТС України", як оператором, та ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор", як замовником, було укладено Договір на транспортування природного газу №1910000189, згідно якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Згідно п.2.8. Договору №1910000189, взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом ГТС. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом ГТС. Відповідно до п.3.2 Договору №1910000189, оператор має право стягувати із замовника (відповідача) додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором. Згідно з п.4.1. Договору №1910000189, замовник, зокрема, зобов`язаний: - своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; - не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; - здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом ГТС; - здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Договором. Відповідно до п.4.1. Договору №1910000189, відповідач зобов`язаний здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку визначеному Кодексом ГТС та цим Договором. Умовами п.7.1 Договору №1910000189 зазначено, що вартість послуг розподілу потужності розраховується за тарифами, які встановлюються Регулятором. Вартість договірної потужності, на період газового місяця визначається, як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця (п.8.1. Договору №1910000189), а вартість перевищення замовленої потужності за кожен день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулами наведеними в п.8.3 та 8.4 Договору. Відповідно до п.8.3. Договору №1910000189, вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця розраховується для кожного дня перевищення за формулою наведеною в даному Договору. Підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються Замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. Згідно з п.8.4. Договору №1910000189, у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (суб`єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України, відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, або оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Згідно п.9.1 Договору №1910000189, сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу. Відповідно до п.9.3 Договору №1910000189 встановлено, що у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за щодобовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси у розрізі кожної доби (п.11. 4 Договору). Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2022 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.17.1. Договору №1910000189). Позивач, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за вересень-жовтень 2020 року (на піставі інформації, поданої до інформаційної платформи згідно форм 2,3,4,9), виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць: - за вересень 2020 року становить 62 300,94 м3 (644 815 кВт/год) на загальну суму 396 764,28 грн.; - за жовтень 2020 року становить 3 876,79 м3 (40 125 кВт/год) на загальну суму 22 562,57 грн. У відповідності до п.2.8 Договору №1910000189, ТОВ "Оператор ГТС України" направило в інформаційній платформі ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" рахунки на оплату за щодобові негативні небаланси за вересень та жовтень 2020 року. У відповідності до п.8.3 Договору, ТОВ "Оператор ГТС України" було направлено ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" рахунки на оплату за превищення договірної потужності в інформаційній платформі. Також, позивачем було направлено відповідачу акти наданих послуг, які підписані відповідачем без зауважень. З розрахунку суми основного боргу за добовий небаланс природного газу за вересень та жовтень 2020 року становить 419 326,85 грн., яку частково було погашено ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" в розмірі 1 500,00 грн., у зв`язку з чим виникла заборгованість з оплати вартості наданих за договором послуг у розмірі 417 826,85 грн., яка на даний час не оплачена. 27 квітня 2021 року, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" про стягнення 530 489,19 грн., з яких 427 902,13 грн. - основного боргу, 54 382,38 грн. - пені, 10 928,00 грн. - 3% річних, 37 276,68 грн. - інфляційних втрат. 28 квітня 2021 року, ухвалою Господарського суду Вінницької області було залучено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. 15 червня 2021 року, ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" звернулось до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 1% - 543,82 грн. Крім того, у клопотанні підприємство визнало обставину укладення з позивачем Договору на транспортування природного газу №1910000189 від 31 грудня 2019 року, додаткових угод до нього та необхідність здійснювати за ним платежі. 06 липня 2021 року, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулось до суду з запереченнями щодо можливості зменшення розміру неустойки. 15 липня 2021 року, представник відповідача в судовому засіданні визнав позов у частині стягнення суми основного боргу та просив суд зменшити розмір пені до розміру вказаного у клопотанні, а також зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення. 15 липня 2021 року, рішенням Господарського суду Вінницької області даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 427 902,13 грн. - основного боргу; 27 191,19 грн. - 50% пені; 10 928,00 грн. - 3% річних; 37 276,68 грн. - боргу з урахуванням індексу інфляції та 7 957,34 грн. - судового збору, а в частині стягнення 27 191,19 грн. - пені у задоволенні позову відмовлено через зменшення її розміру на 50%. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне. Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою. Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Як встановлено з матеріалів справи, 31 грудня 2019 року, між ТОВ "Оператор ГТС України", як оператором, та ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор", як замовником, було укладено Договір на транспортування природного газу №1910000189, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні, які надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. У період дії Договору №1910000189, на виконання його умов, позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу, підписаними представниками сторін й скріплені круглими печатками юридичних осіб. Заборгованість за надані за Договором №1910000189 від 31 грудня 2019 року послуги, в загальній сумі 427 902,13 грн., підтверджена матеріалами справи самим відповідачем, докази її погашення - відсутні. Ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Як передбачає ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк. Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовнних вимог про стягнення 427 902,13 грн. - основного боргу, 10 928,00 грн. - 3% річні та 37 276,68 грн. - інфляційних втрат, заявлені позивачем відповідно до ч.2 ст. ст. 625 ЦК України. Рішення в цій частині не оскаржується. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В той же час, апелянт просить його скасувати в частині зменшення пені на 50%, а відтак і відмови у стягненні цієї суми пені з відповідача. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). За змістом п.13.5 Договору №1910000189 сторонами обумовлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору, суд вірно встановив обґрунтованість і арифметичну вірність розрахунку позивача в частині стягнення 54 382,38 грн. - пені. Разом з тим, відповідач подав заяву про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 543,82 грн. - 1%. Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, реалізуючи свої повноваження передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Щодо посилань апелянта, що суд, зменшуючи розмір пені, не врахував його інтересів, а також не врахував, що розмір пені відповідає критерію "розумності", а тому підстави зменшувати її відсутні, колегія суддів зазначає, що вирішення питання про зменшення розміру пені є право суду, який враховуючи поведінку винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів; до відповідача застосовано таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, правомірно застосував це право та дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% - до 27 191,19 грн. Згідно правової позиції Конституційного Суду України /рішення №7-рп/2013від 11 липня 2013 року/, наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми у вигляді пені не повинно перетворитися на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Тому, інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані. Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 236 ГПК України із всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги. Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 15 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на підставі п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України. Матеріали справи №902/431/21 повернути Господарському суду Вінницької області. Головуючий суддя Дужич С.П. Суддя Саврій В.А. Суддя Коломис В.В.